вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 911/2748/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Журавльов А.В.,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №911/2748/25 (суддя Смірнов О.Г.) за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" про зобов'язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ наступне.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2025 у справі №911/2748/25 позовну заяву повернуто позивачеві - Міністерству оборони України.
Так, суд дійшов висновку, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, які встановлені в ухвалі суду від 02.09.2025, а саме не надано суду чітку (читабельну) належним чином засвідчену копію додаткової угоди №1 до Договору оренди нежитлового приміщення №10/01-24 від 01.10.2024.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для розгляду до Господарського суду Київської області.
Апелянт вказує на те, що залишення судом без руху, а також повернення позовної заяви з підстав, визначених судом, є порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки судом першої інстанції фактично надано оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, при вирішені питання про відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про призначення справи до розгляду на 03.11.2025) до його електронного кабінету.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2025 про залишення позовної заяви Міністерства оборони України без руху, судом вказано позивачу усунути недоліки протягом 10 днів з дня отримання зазначеної ухвали шляхом надання до суду:
чіткої (читабельної) належним чином засвідченої копії додаткової угоди №1 до Договору оренди нежитлового приміщення №10/01-24 від 01.10.2024;
вказати вірну адресу Київського квартирно-експлуатаційного управління.
04.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Перевіривши заяву про усунення недоліків Міністерства оборони України, судом встановлено, що недоліки, викладені в ухвалі суду від 02.09.2025 у справі №911/2748/25, позивачем в повному обсязі не усунуті, а саме останнім не надано суду чітку (читабельну) належним чином засвідчену копію додаткової угоди №1 до Договору оренди нежитлового приміщення №10/01-24 від 01.10.2024.
Так, в поданій позивачем заяві про усунення недоліків зазначено, що у позивача відсутня в наявності інша чітка (Читабельна) належним чином засвідчена копія додаткової угоди №1 до Договору оренди нежитлового приміщення №10/01-24 від 01.10.2024, оскільки Міністерство оборони України не є стороною цього договору.
При цьому, судом не прийняті посилання позивача на відсутність у Міністерства оборони України копії додаткової угоди №1 до Договору оренди нежитлового приміщення №10/01-24 від 01.10.2024, оскільки позивач міг звернутися самостійно до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливсько-рибальський клуб "Ярик" та/або до фізичної особи-підприємця Кожевнікова Романа Леонідовича, які є сторонами договору оренди №10/01-24 від 01.10.2024, з відповідним адвокатським запитом з метою отримання копії додаткової угоди №1 до Договору оренди нежитлового приміщення №10/01-24 від 01.10.2024 (в читабельному вигляді), до пред'явлення позовної заяви, проте такі дії позивач не вчинив.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, які встановлені в ухвалі суду від 02.09.2025.
Колегія суддів вважає, що наведені обставини не можуть бути підставами залишення позову без руху та повернення його позивачу, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач додав до заяви докази, які він вважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 вказаної статті).
Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання (ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем доказів.
В засіданні апеляційного суду досліджено копію вказаного договору, додану до позовної заяви. Вона є читабельною повністю, в тому числі в деяких місцях затемнення.
Крім того, питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 237 ГПК України вирішується судом при ухваленні рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.
Також, слід зазначити, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov., № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави як для залишення позовної заяви без руху, так відповідно і для її повернення позивачу з визначеної підстави.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
За наведених обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки застосування у даному випадку положень частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.
Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №911/2748/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2025 про повернення позовної заяви у справі №911/2748/25 скасувати.
3. Справу №911/2748/25 передати на розгляд до Господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 10.11.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко