вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" жовтня 2025 р. Справа №910/13244/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Шапрана В.В.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від позивача: Івасин О.Р.
від відповідача: Гриник М.С.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попова В'ячеслава Євгеновича
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 (повний текст складено 04.07.2025)
у справі №910/13244/24 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Попова В'ячеслава Євгеновича
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська державна адміністрація
про стягнення 403 571,06 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Фізична особа-підприємець Попов В'ячеслав Євгенович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва шкоди у розмірі 403 571,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок падіння дерева, балансоутримувачем якого є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва, нанесено шкоду, яка в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає відшкодуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 відкрито провадження у справі №910/13244/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 07.04.2025 замінено відповідача - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва на належного відповідача - Київську міську раду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.05.2025 залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську державну адміністрацію.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до норм статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявності всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Попов В.Є. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Так, за доводами скаржника, матеріали справи містять всі наявні допустимі докази, що підтверджують факт фіксації ДТП та місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 , та зеленого насадження (дерева) по вулиці Тополева, 3 в місті Києві.
Також, апелянт зазначає, що з огляду на той факт, що дерево, з якого впала гілка на автомобіль, розташовано на землі, власником якої є територіальна громада міста Києва, обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди слід покласти саме на Київську міську раду до відання якої належить організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організація озеленення, та яким неналежним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025 апеляційну скаргу ФОП Попова В.Є. у справі №910/13244/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
05.08.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Попова В.Є. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.09.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13244/24. Учасникам справи надано строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 25.08.2025.
14.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13244/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 розгляд апеляційної скарги ФОП Попова В.Є. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 відкладено до 22.10.2025.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. з 16.10.2025 на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025, для розгляду справи №910/13244/24 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ФОП Попова В.Є. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Коробенко Г.П. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.10.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
13.08.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ФОП Попова В.Є. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 - без змін.
Так, у своєму відзиві відповідач зазначає, що доводи щодо відсутності належної організації зі сторони Київської міської ради благоустрою, утримання зелених насаджень на землях територіальної громади міста Києва, з посиланням на не визначення балансоутримувача, ґрунтуються виключно на припущенні скаржника та не підтверджені матеріалами справи, в той час, як відповідач доводить, що повноваження у Київської міської ради в спірних відносинах відсутні.
Також, на переконання відповідача, скаржник жодним доказом не довів неправомірність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах відповідного законодавства щодо благоустрою та утримання зелених насаджень. Скаржником не доведено, які саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до події. Заявлені вимоги ґрунтуються виключно на припущенні скаржника щодо бездіяльності Київської міської ради по визначенню відповідальної особи за доглядом за деревом, внаслідок падіння якого спричинена шкода. Скаржник не довів суду, що спричинена падінням дерева шкода є об'єктивним наслідком поведінки відповідача, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду. Скаржник сам несе ризик пошкодження майна, оскільки поставив автомобіль не на спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту, а біля прибудинкової території.
Крім того, Київська міська рада вказує, що вона є неналежним відповідачем у даній справі.
Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи
22.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору.
Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 30.10.2025 з'явились представники сторін.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, третя особа повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/13244/24 розглядається за її відсутності.
Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
22.08.2024 приблизно о 06 год 00 хв. в м. Києві по вул. Тополева, буд. 3, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , внаслідок падіння дерева на транспортний засіб.
Згідно з висновком від 09.09.2024 №346/09-24 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 399 571,06 грн. Крім того, власником автомобіля "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 , понесені додаткові витрати в розмірі 4 000,00 грн на оплату послуг з визначення вартості матеріального збитку.
18.09.2024 між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ФОП Поповим В.Є. (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №18/09/2024, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування завданої первісному кредитору шкоди, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 22.08.2024.
За твердженням позивача, відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про права власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:098:0005, яка розташована за адресою: м. Києві, вул. Тополева, буд. 3, цільовим призначення земельної ділянки є "12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства". Вид використання "Для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства" та інформація щодо форми власності - відсутня.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що з огляду на те, що дерево, з якого впала гілка на автомобіль, розташовано на землі, власником якої є територіальна громада міста Києва, тому обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди слід покласти саме на Київську міську раду до відання якої, відповідно до норм чинного законодавства, належать належить організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організація озеленення, та яким неналежним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК необхідна наявність складу правопорушення, а саме:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Крім того, статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За приписами пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 9 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
За частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, визначають на конкурсних засадах, відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Статтею 25 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 (далі - Правила №105), визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
Правилами №105 визначено, що балансоутримувач - це спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Згідно з пунктом 3.1 Правил №105 до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів, зокрема, належать зелені насадження прибудинкової території.
За змістом пункту 3.2 Правил №105 до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до пункту 5.2 Правил №105 балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
При цьому, пунктом 5.5 Правил №105 передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Пунктом 3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, прийнятих рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (далі - Правила №1051/1051) встановлено, що утримання та благоустрій територій, підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.
За приписами підпункту 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Отже, організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради.
Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №2-1474/11-ц.
Відповідно до пункту 9.2 Правил №1051/1051 та пункту 5.5 Правил №105 відповідальність за збереження зелених насаджень і належних догляд за ними на прибудинкових територіях багатоквартирних житлових будинків покладається на балансоутримувачів цього будинку.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав суду жодного доказу, необхідного для встановлення точного місцезнаходження (на прибудинковій території чи поза її межами) дерева, яке впало на автомобіль "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Доводи щодо відсутності належної організації зі сторони Київської міської ради благоустрою, утримання зелених насаджень на землях територіальної громади міста Києва, з посиланням на не визначення балансоутримувача, ґрунтуються виключно на припущенні позивача та не підтверджені матеріалами справи.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).
Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас, зі змісту частини 2 статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача.
Отже, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивач жодним доказом не довів неправомірність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах відповідного законодавства щодо благоустрою та утримання зелених насаджень.
Заявлені вимоги ґрунтуються виключно на припущенні позивача щодо бездіяльності Київської міської ради по визначенню відповідальної особи за доглядом за деревом, внаслідок падіння якого спричинена шкода, оскільки, жодний наявний у справі доказ не вказує на місце зростання та розташування дерева до падіння.
Разом із тим, позивачем не надано суду відповідних доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди власнику транспортного засобу "Jeep", державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок протиправної поведінки відповідача, наявності причинного зв'язку між поведінкою відповідача та шкодою, не спростовано відсутність вини відповідача у спричиненні шкоди автомобілю падінням дерева.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про не доведеність позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до статей 76-79 ГПК України наявність всіх елементів складу правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ФОП Попова В.Є. задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ФОП Попова В.Є.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попова В'ячеслава Євгеновича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/13244/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Попова В'ячеслава Євгеновича.
4. Матеріали справи №910/13244/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 10.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді В.В. Шапран
Г.П. Коробенко