вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа№ 371/228/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши апеляційні скарги Фермерського господарства "Миронівщина", Київської обласної прокуратури в інтересах держави та ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025
(повний текст рішення складено та підписано 10.07.2025)
у справі № 371/228/17 (суддя Третьякова О.О.)
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави
до 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_3
3. Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області
4. Фермерського господарства "Миронівщина"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1. Відділ Держгеокадастру в Миронівському районі Київської області
2. ОСОБА_4
3. ОСОБА_1
4. Миронівська міська рада
5. ОСОБА_5
про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі
за участю представників сторін:
від позивача: Холоденко А.С.
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: не з'явились
від відповідача 3: не з'явились
від відповідача 4: Швачка В.Ю.
від третьої особи 1: не з'явились
від третьої особи 2: Горева К.С.
від третьої особи 3: Шпортило Я.І.
від третьої особи 4: не з'явились
від третьої особи 5: не з'явились
В лютому 2017 Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (надалі прокурор) звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави про визнання недійсними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, наказів про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, визнання недійсними договорів оренди землі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.08.2014 №10-4865/15-14-сг, від 21.08.2014 №10-4845/15-14-сг (якими ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок орієнтованою площею 111,9633 га на території Вікторівської сільської ради та орієнтованою площею 38,2492 га на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області), накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.10.2014 №10-8613/15-14-сг та від 21.10.2014 №10-8705/15-14-сг (якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок із кадастровими номерами 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006 в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності) та укладені на підставі цих наказів договори оренди від 17.11.2014 та договір суборенди від 29.12.2016 не відповідають вимогам Закону України "про фермерське господарство", ЗК України, ЦК України та Закону України "Про оренду землі" та порушують інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржених наказів суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20.06.2023 справу №371/228/17 за клопотанням прокурора передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2023 справу №371/228/17 прийнято до провадження.
В підготовчому засіданні 28.03.2024 протокольною ухвалою Господарського суду Київської області прийнята до розгляду заява прокурора про зміну підстав позову, у якій прокурор послався на те, що на момент отримання в оренду двох спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 вже реалізував право на отримання однієї земельної ділянки без проведення торгів, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001 площею 44,6957 га строком на 21 рік на території Ємчиської сільської ради Миронівського району.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.06.2024 за клопотанням прокурора залучено ФГ "Миронівщина" відповідачем-4.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права.
Водночас суд констатував, що спірні договори оренди земельних ділянок, площею 111,9633 га, з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, та площею 38,2492 га, з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, які укладені 17.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 , є нікчемними в силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 228 ЦК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок Київської обласної прокуратури.
За твердженням прокурора, оскарження в судовому порядку наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, які є підставою (юридичним фактом) виникнення (у орендаря) та порушення (територіальної громади) цивільних прав - є належним способом захисту порушеного права (аналогічні правові позиції висвітлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14).
Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, прокурор стверджує, що нормами законодавства чітко визначені наслідки визнання недійсним правочину - сторона зобов'язана повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину, а тому відсутні підстави для з'явлення позовної вимоги про повернення орендованої земельної ділянки.
Прокурор наполягає, що визнання оспорюваних договорів нікчемними без застосування наслідків їх нікчемності та відмова у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди підтверджує незаконність їх укладення, водночас унеможливлює реальне виконання судового рішення.
ОСОБА_1 (третя особа) також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та договору суборенди, судові витрати покласти на відповідачів.
За твердженням скаржника, суд прийшов до необґрунтованого висновку, що оскільки оспорювані договори є нікчемними в силу закону, то позивачем неправильно обрано спосіб захисту.
Пославшись на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21, скаржник наполягає, що спірні договори оренди є оспорюваними, тому підлягають визнанню недійсними.
Крім того, на думку скаржника, враховуючи, що оскаржені накази не містять строку їх дії, а результат їх використання є недійсним, то не скасування судом спірних наказів, може призвести до повторної реалізації відповідачами прав, визначених такими наказами.
ФГ "Миронівщина" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 змінити шляхом викладення його мотивувальної частини з урахуванням доводів апеляційної скарги, здійснити розподіл судових витрат.
За доводами ФГ "Миронівщина", надаючи оцінку договорам оренди та встановлюючи їх нікчемність, суд першої інстанції фактично вирішує спір по суті, порушуючи принцип змагальності та неупередженості.
За твердженням скаржника, обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, що не передбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам (п. 54 постанови ВП ВС від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).
Крім того, скаржник вважає, шо було порушено ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави та ОСОБА_1
01.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення ОСОБА_1 щодо прийняття до розгляду апеляційної скарги ФГ "Миронівщина" на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 в частині, що стосується визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 111,9633 га з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, який укладено 17.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 , визнання недійсними та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.08.2014 № 10-4865/15-14-сг про надання ОСОБА_2 дозволів на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, та наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.10.2014 №10-8613/15-14-сг про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 . За доводами ОСОБА_1 , рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 не впливає на права, інтереси та (або) обов'язки ФГ "Миронівщина", що повязані з земельною ділянкою, площею 111,9633 га, з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Миронівщина" на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17; об'єднано провадження за скаргами ФГ "Миронівщина", Київської обласної прокуратури в інтересах держави та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, справу призначено до розгляду на 15.10.2025.
02.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури, в якому ФГ "Миронівщина", доводячи її безпідставність, просило апеляційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 залишити без задоволення.
06.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ФГ "Миронівщина", в якому ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФГ "Миронівщина" в повному обсязі.
12.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому третя особа - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу ФГ "Миронівщина" залишити без задоволення, апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 розгляд справи було відкладено на 05.11.2025.
05.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Миронівської міської ради про проведення засідання без участі їх представника.
В судове засідання представники відповідачів 1, 2, 3 та третіх осіб 1, 4, 5 не з'явились, хоч учасники процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Беручи до уваги, що ухвалами Північного апеляційного господарського суду доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті, і згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також заявлене клопотання Миронівської міської ради про розгляд справи без участі представника, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представників зазначених учасників судового процесу за наявними у справі матеріалами.
Представники скаржників в судовому засіданні вимоги та доводи своїх апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у серпні - листопаді 2014 року відповідачем-1 - ОСОБА_2 , за його заявами на позаконкурсних засадах було отримано в оренду для ведення фермерського господарства щонайменше три земельні ділянки державної власності у межах Миронівського району Київської області, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001, площею 44,6957 га (строк оренди 21 рік), земельну ділянку з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, площею 111,9633 га (строк оренди 21 рік) та земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, площею 38,2492 га (строк оренди 21 рік).
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 у справі № 810/587/17 за позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень свідчить, що ОСОБА_2 у серпні -листопаді 2014 було отримано в оренду для ведення фермерського господарства не три, а шість земельних ділянок. Проте у межах підстав позову у справі № 371/228/17, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, прокурор свій позов обґрунтовує обставинами отримання ОСОБА_2 трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981800:01:005:0001, 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006. Оскільки суд розглядає справу у межах заявлених підстав позову, тому у межах справи № 371/228/17 судом не досліджувались обставини отримання ОСОБА_2 в оренду інших земельних ділянок, крім вказаних трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981800:01:005:0001, 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006.
Обставини отримання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001:
Місцевим господарським судом встановлено та свідчать матеріали справи, що 21.08.2014 Головним управлінням Держземагентства у Київській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було видано наказ №10-4842/15-14-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 44,6957 га, що розташована на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 17.10.2014 №10-8607/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, передано ОСОБА_2 в оренду вказану земельну ділянку площею 44,6957 га (кадастровий номер 3222981800:01:005:0001) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік.
17.11.2014 між ОСОБА_2 (орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) було укладено договір оренди землі, на умовах якого земельна ділянка з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001, площею 44,6957 га, передана в оренду ОСОБА_2 строком на 21 рік. Земельна ділянка була фактично передана ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 17.11.2014.
У грудні 2015 року між громадянином ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на розгляд Кагарлицького районного суду Київської області переданий спір щодо прав на земельну ділянка з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001 (справа №371/1969/15-ц за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Головного територіального управління юстиції Київської області та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди землі). Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 14.05.2019 спір у справі №371/1969/15-ц вирішений на користь ОСОБА_2 .
19.09.2018 право оренди ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001, площею 44,6957 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 17.11.2014, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Степаненко А.В.
В подальшому, 22.01.2021 державним реєстратором була проведена державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001, площею 44,6957 га, за Миронівською міською радою на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2020 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.12.2020 №16-ОТГ. Це підтверджується інформаційною довідкою від 02.02.2024 №364243191 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Обставини отримання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006 та подальшої її передачі в суборенду ОСОБА_3 :
Місцевим господарським судом встановлено та свідчать матеріали справи, що 21.08.2014, крім наказу від 21.08.2014 №10-4842/15-14-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки, площею 44,6957 га, на території Ємчиської сільської ради (кадастровий номер 3222981800:01:005:0001), Головним управлінням Держземагентства у Київській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було видано також наказ №10-4845/15-14-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою". Вказаним наказом ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення другої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, орієнтовною площею 38,2492 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.10.2014 №10-8705/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної другої земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області, передано ОСОБА_2 в оренду вказану земельну ділянку, площею 38,2492 га, (кадастровий номер 3222980300:02:001:0006) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік.
17.11.2014 між ОСОБА_2 (орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) було укладено договір оренди землі, на умовах якого земельна ділянка з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, площею 38,2492 га, передана в оренду ОСОБА_2 строком на 21 рік. Земельна ділянка була фактично передана ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 17.11.2014.
14.05.2015 право оренди ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, площею 38,2492 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 17.11.2014, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Корнєєвою А.В.
В подальшому ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, площею 38,2492 га, передав в суборенду ОСОБА_3 (відповідачу-2) на підставі договору суборенди від 29.12.2016.
Так, 29.12.2016 між ОСОБА_2 (орендар) та ОСОБА_3 (суборендар) було укладено договір суборенди, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за реєстровим № 1649. За умовами вказаного договору суборенди земельна ділянка з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006 площею 38,2492 га була передана ОСОБА_2 в суборенду ОСОБА_3 на строк до 17.11.2035.
29.12.2016 право суборенди ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, площею 38,2492 га, що виникло на підставі договору суборенди від 29.12.2016 №1649, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Деделюк С.Ю.
Після укладення вказаного договору суборенди від 29.12.2016 та вже після того, як в лютому 2017 прокурор звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Київській області у цій справі № 371/228/17, в квітні 2017 ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було засноване ФГ "Олександрівське-17". 10.04.2017 державним реєстратором була проведена державна реєстрація створення ФГ "Олександрівське-17". Вказана обставина підтверджується описом від 11.04.2017 документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо проведення державної реєстрації ФГ "Олександрівське-17" (код доступу результату надання адміністративної послуги: 72131529616). Проте, статут ФГ "Олександрівське-17" не містить відомостей про передачу ОСОБА_3 права суборенди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006 ФГ "Олександрівське-17".
Під час розгляду судом справи № 371/228/17 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 достроково за взаємною згодою розірвали укладений між ними вказаний договір суборенди від 29.12.2016, про що ними було укладено договір від 08.05.2024 про розірвання договору суборенди, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за реєстровим №953 і на підставі якого державним реєстратором Деделюк С.Ю. 08.05.2024 була проведена державна реєстрація припинення права суборенди ОСОБА_3 на вказану земельної ділянки з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006.
Таким чином, договір суборенди від 29.12.2016 №1649 є розірваним з 08.05.2024 та станом на момент вирішення спору у справі №371/228/17 у ОСОБА_3 відсутні права суборендаря на земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006.
Обставини отримання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 та її поділу на декілька ділянок:
Місцевим господарським судом встановлено та свідчать матеріали справи, що 22.08.2014, крім наказів від 21.08.2014 №10-4842/15-14-сг та від 21.08.2014 №10-4845/15-14-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (якими ОСОБА_2 було надано дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення першої земельної ділянки, площею 44,6957 га, на території Ємчиської сільської ради, кадастровий номер 3222981800:01:005:0001, та другої земельної ділянки, площею 38,2492 га, на території Олександрівської сільської ради, кадастровий номер 3222980300:02:001:0006), Головним управлінням Держземагентства у Київській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 було видано також наказ №10-4865/15-14-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення третьої земельної ділянки, а саме земельної ділянки, орієнтовною площею 111,9633 га, що розташована на території Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.10.2014 №10-8613/15-14-сг "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення вищевказаної третьої земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства на території Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області, передано ОСОБА_2 в оренду вказану земельну ділянку, площею 111,9633 га, (кадастровий номер 3222980900:06:002:0003) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік.
17.11.2014 між ОСОБА_2 (орендар) та Головним управлінням Держземагентства у Київській області (орендодавець) було укладено договір оренди землі, на умовах якого земельна ділянка з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, площею 111,9633 га, передана в оренду ОСОБА_2 строком на 21 рік. Земельна ділянка була фактично передана ОСОБА_2 за актом приймання-передачі від 17.11.2014.
26.05.2015 право оренди ОСОБА_2 як орендаря вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, площею 111,9633 га, що виникло на підставі договору оренди землі від 17.11.2014, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Живагою О.С.
Разом з цим, наказом Головного управління Держземагентства у Київській області №10-13772/15-14-сг від 16.12.2014 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_8 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір 62,4000 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
19.02.2015 державним кадастровим реєстратором Відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області Лисіковою Наталією Олексіївною зареєстровано дві нові земельні ділянки: земельну ділянку площею 62,4200 га, кадастровий номер 222980900:06:002:0008 та площею 49,5432 га, кадастровий номер 3222980900:06:002:0007, розташовані на території Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області. Вказані земельні ділянки були створені шляхом поділу земельної ділянки площею 111,9633 га, кадастровий номер 3222980900:06:002:0003.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3222980900:06:002:0007, яка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки площею 111,9633 га з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, в подальшому була поділена на земельні ділянки меншою площею, державна реєстрація вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відсутня. А сама земельна ділянка з кадастровим номером 3222980900:06:002:0007, площею 49,5432 га, на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області була поділена на земельні ділянки площею по 2 га, які в подальшому були надані фізичним особам у власність для ведення особистого селянського господарства.
Дані фактичні обставини поділу земельної ділянки, площею 111,9633 га, з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 на декілька нових земельних ділянок, внаслідок чого у різноманітних судових інстанціях та правоохоронних органах ОСОБА_2 відстоює свій інтерес щодо вказаної земельної ділянки, площею 111,9633 га, з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та інші особи їхній інтерес щодо земельних ділянок, які утворені за рахунок поділу цієї земельної ділянки з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003, учасниками справи № 371/228/17 не заперечуються та підтверджуються також:
- рішенням Миронівського районного суду Київської області від 12.03.2023 у справі № 371/1380/21, з якого вбачається оспорювання ОСОБА_2 дій державного кадастрового реєстратора Лисікової Н.О. щодо скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 111,9633 га з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003;
- наявністю у провадженні Миронівського районного суду Київської області також справи № 371/1202/23 за позовом виконуючого обов'язки керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миронівської міської ради Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельних ділянок.
Обставини утворення ОСОБА_2 ФГ "Миронівщина":
Місцевим господарським судом встановлено та свідчать матеріали справи, що після того, як в лютому 2017 прокурор звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Київській області у справі № 371/228/17, в липні 2017 року ОСОБА_2 було засноване ФГ "Миронівщина", державна реєстрація створення якого проведена 10.07.2017. Вказана обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.05.2024 щодо ФГ "Миронівщина".
Згідно із п. 8.4 статуту ФГ "Миронівщина", в новій редакції 2024 року (затвердженого 27.02.2024), право користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3222981800:01:005:0001, 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006, яке виникло у ОСОБА_2 на підставі договорів оренди від 17.11.2014 із строком на 21 рік, ОСОБА_2 як членом ФГ "Миронівщина" передано ФГ "Миронівщина".
Таким чином, встановленими обставинами підтверджено, що окрім отриманої в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та реалізації один раз права на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності, ОСОБА_2 були отримані в оренду для ведення фермерського господарства також земельні ділянки державної власності з кадастровими номерами 3222980300:02:001:0006 та 3222980900:06:002:0003.
Оцінюючи доводи сторін щодо повноважень прокурора, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Отже, встановлена законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.
Таким чином, як мотивовано вказав суд перешої інстанції, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
У цій справі № 371/228/17 прокурор зауважував, що порушення інтересів держави полягає в незаконності прийняття Головним управлінням Держземагентства у Київській області (яке у відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 10.09.2014 № 442 перетворене в Держгеокадастр із утворенням Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, яке в процесі розгляду справи перейменовано в Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області відповідач-3 у цій справі) наказів від 22.08.2014 № 10-4865/15-14-сг, від 21.08.2014 № 10-4845/15-14-сг (якими ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок) та наказів від 21.10.2014 №10-8613/15-14-сг та від 21.10.2014 №10-8705/15-14-сг (якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок із кадастровими номерами 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006 в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності) та незаконності укладених відповідачами на підставі цих наказів договорів оренди від 17.11.2014 та договору суборенди від 29.12.2016.
Отже, прокурор у позові у справі № 371/228/17 обґрунтовано зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області не може бути одночасно позивачем і відповідачем за даним позовом, тому прокурор пред'явив позов в інтересах держави як позивач.
Щодо доводів про те, що на підставі Закону України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"(далі Закон № 1423) з 27.05.2021 власником спірних земельних ділянок є Миронівська територіальна громада в особі Миронівської міської ради, однак прокурор не звертався до Миронівської міської ради як компетентного органу у спірних правовідносинах, то місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що позов у цій справі № 371/228/17 був пред'явлений прокурором ще в лютому 2017 року і станом на момент пред'явлення цього позову Миронівська територіальна громада в особі Миронівської міської ради не була власником спірних земельних ділянок і відповідно Миронівська міська рада не була компетентним органом у спірних правовідносинах, тому у прокурора і не було підстав для звернення до Миронівської міської ради перед поданням цього позову в лютому 2017.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За обставинами цієї справи державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001, площею 44,6957 га, за Миронівською міською радою була проведена лише 22.01.2021, а державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006 площею 38,2492 га за Миронівською міською радою не проводилась. Так, відповідно до інформаційної довідки від 15.07.2024 № 386934091 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006 державна реєстрація права комунальної власності на вказану земельну ділянку не проведена, власником цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказана держава в особі Головного управління Держземагентства у Київській області.
Стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 також відсутні докази державної реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку.
Водночас, підпунктом 58 п. 4 розділу І вказаного Закону №1423-IX внесено зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених законом. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Однак докази проведення державної реєстрації припинення права державної власності та виникнення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 та земельну ділянку з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006 за Миронівською міською радою відсутні.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі ФК "Миронівщина" доводи про недотримання прокурором процесуального закону не знайшли свого підтвердження.
Порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок недотримання відповідачами встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельними ділянками за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду інтересам держави.
Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
Частиною першою ст. 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Згідно із ч. 3 ст. 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст. 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для будівництва індивідуальних гаражів) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.
Відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначений ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство". Нею передбачені процедура звернення, вимоги до змісту заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства, строк розгляду такої заяви, умови щодо передання земельних ділянок лісового та водного фондів.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.
З урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19.
Місцевим господарським судом встановлено та свідчать матеріали справи, що ОСОБА_2 на момент видання ГУ (Держземагентства) Держгеокадастру у Київській області спірних наказів та укладення спірних договорів оренди вже реалізував своє право на безоплатне отримання земельних ділянок (поза конкурсом) для ведення фермерського господарства (накази ГУ Держземагентства у Київській області від 21.08.2014 №10-4842/15-14-сг та від 17.10.2014 №10-8607/15-14-сг (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222981800:01:005:0001) є самими ранніми (першим) за датою та нумерацією) та отримав в оренду земельні ділянки, право оренди яких в подальшому було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин справи місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що додаткові земельні ділянки могли бути отримані виключно створеним ОСОБА_2 фермерським господарством, а не ним як громадянином/фізичною особою, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.
Разом з тим, як вбачається із оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, суд першої інстанції встановивши факт незаконності наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора про їх скасування з огляду на неефективність обраного прокурором способу захисту порушеного.
Проте, колегія суддів вважає, що обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави відповідає способу захисту, визначеному п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, та в сукупності з визнанням договорів недійсними призводить до відновлення прав власника землі.
Враховуючи встановлений факт порушення процедури отримання ОСОБА_2 у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222980300:02:001:0006 та 3222980900:06:002:0003, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані накази ГУ Держгеокадастру у Київській області є незаконними, оскільки прийняті з порушенням вимог ст. 116, 124 ЗК України та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", тому вимоги прокурора в частині визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.10.2014 №10-8613/15-14-сг та від 21.10.2014 №10-8705/15-14-сг, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок із кадастровими номерами 3222980900:06:002:0003 та 3222980300:02:001:0006 в оренду для ведення фермерського господарства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо висновків суду першої інстанції про неналежно обраний спосіб захисту, то Велика Палата Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20, зауважила, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред'явлений лише для захисту абсолютного суб'єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов'язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності. Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов'язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов'язального правовідношення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 зазначено, що однією з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин. Натомість якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов'язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов'язально-правових способів.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 зазначено про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном із позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства, оскільки позов про визнання правочину недійсним є самостійним способом судового захисту, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки спірні договори оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абз. 2 ч. 2 ст. 134 ЗК України, укладені без дотримання конкурентних засад, то договори згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними як такі, що спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками державної власності.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення як обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 469/3134/19.
З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 з метою визначення судами нікчемних правочинів, які порушують публічний порядок (в контексті заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади), наголосив на необхідності достеменного встановлення судом того, чи існують певні законодавчо визначені обставини, за наявності яких такий правочин загалом може бути укладено, але з порушеннями такого законодавства (недійсний правочин) чи укладення такого правочину неможливе за будь-яких обставин (нікчемний правочин) як такого, що порушує публічний порядок.
Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23, вирішуючи питання щодо правомірності договору оренди земельної ділянки від 19.10.2016, наданої для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у випадку неодноразової реалізації такого права, зазначив, що Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (далі - Закон № 1012-VIII), який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до ч. 2 ст. 134 ЗК України шляхом викладення абзацу 16 у такій редакції: "… передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
При цьому положеннями п. 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1012-VIII визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями ч. 2 ст. 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 дійшов висновку, що наведене свідчить про помилковість висновків суду про те, що договір оренди земельної ділянки є нікчемним, оскільки відповідно до встановлених фактичних обставин справи громадянин отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, тому визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо застосування зазначеної норми. Однак, Верховний Суд при цьому акцентував, що обставини отримання заявником земельних ділянок за пільговою процедурою (без дотримання конкурентних засад) один раз чи більше не є очевидними і встановити це можливо лише під час перевірки заяви громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Таким чином, Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки є оспорюваним.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 629/6198/21, від 21.05.2024 у справі № 622/1061/21, від 11.06.2024 у справі № 917/1710/23 та від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результат аукціону.
Стаття 8 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
Умови спірних договорів оренди передбачали право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Згоди на укладення договору суборенди орендодавець не надавав.
Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.
Зазначена норма кореспондується зі ст. 124 ЗК України, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, вказала, що виходячи зі змісту статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин, зокрема для ведення фермерського господарства, може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 908/1445/20, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1974/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 05.02.2025 у справі № 917/1476/23.
Встановлене судом недодержання вимог земельного законодавства в момент укладення сторонами договорів оренди земельних ділянок площею 111,9633 га з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 та площею 38,2492 га з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, які укладені 17.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 , та договору суборенди земельної ділянки площею 38,2492 га з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, який укладений 29.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є підставою для визнання цих договорів недійсними.
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.10.2014 №10-8613/15-14-сг та від 21.10.2014 №10-8705/15-14-сг, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 , розташованих на території Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 111,9633 га (кадастровий номер 3222980900:06:002:0003), з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, та на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 38,2492 га (кадастровий номер 3222980300:02:001:0006), з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності; про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 111,9633 га з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 та площею 38,2492 га з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, які укладені 17.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 , та договору суборенди земельної ділянки площею 38,2492 га з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, який укладений 29.12.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та задоволення позову у цій частині.
Понесені позивачем та третьою особою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають відшкодуванню відповідачами пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Миронівщина" на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 задовольнити частково.
3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 задовольнити частково.
4. Рішення Господарського суду Київської області від 01.05.2025 у справі № 371/228/17 скасувати в частині відмови у позові в частині визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 21.10.2014 № 10-8613/15-14-сг та від 21.10.2014 № 10-8705/15-14-сг та щодо визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222980300:02:001:0006 та 3222980900:06:002:0003 та договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, в цій частині прийняти нове рішення.
Резолютивну частину викласти у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
1. Визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 21.10.2014 № 10-8613/15-14-сг, від 21.10.2014 № 10-8705/15-14-сг, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 , розташованих на території Вікторівської сільської ради Миронівського району Київської області площею 111,9633 га (кадастровий номер 3222980900:06:002:0003), з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності та на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області площею 38,2492 га (кадастровий номер 3222980300:02:001:0006), з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 111,9633 га з кадастровим номером 3222980900:06:002:0003 укладеним між Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та ОСОБА_2 від 17.11.2014.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 38,2492 га з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, укладених між Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та ОСОБА_2 від 17.11.2014.
4. Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки площею 38,2492 га з кадастровим номером 3222980300:02:001:0006, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 № 1649 від 29.12.2016.
В іншій частині у позові відмовити. "
5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р.UA028201720343190001000015641) 2 400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 3 600 (три тисячі шістсот) гривень 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115) на користь Київської обласної прокуратури (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р.UA028201720343190001000015641) 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 7 200 (сім тисяч двісті) гривень 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ) на користь Київської обласної (бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601, код 02909996, банк платника Держказначейська служба України, код банку 820172, р.р.UA028201720343190001000015641) 800 (вісімсот) гривень 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) 3600 (три тисячі шістсот) гривень 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) 2400 дві тисячі чотириста) гривень 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.
7. Матеріали справи № 371/228/17 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук