79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" листопада 2025 р. Справа № 909/760/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича від 28 серпня 2025 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року (повний текст підписано 27.08.2025), суддя Малєєва О.В.
у справі № 909/760/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича, с-ще Казанка, Миколаївська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаватсервіс», м. Івано-Франківськ
про стягнення 21 374,26 грн, з яких: 6 900,96 грн - інфляційні втрати, 1 394,91 грн - 3 % річних, 13 078,39 грн - пеня
встановив:
25 червня 2025 року Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаватсервіс» про стягнення 21 374,26 грн, з яких: 6 900,96 грн - інфляційні втрати, 1 394,91 грн - 3% річних, 13 078,39 грн - пеня.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року у справі № 909/760/25 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 534,57 грн, з яких: 1 270,38 грн - інфляційні втрати та 264,19 грн - 3% річних. Відмовлено в позові в частині стягнення 19 839,69 грн, з яких: 5 630,58 грн - інфляційні втрати, 1 130,72 грн - 3% річних та 13 078,39 грн - пеня. Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором оренди майна № 03/20 від 02.01.2020 внаслідок укладення договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за результатами аукціону від 08.04.2024. Суд встановив, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, сплативши борг лише у квітні 2025 року, у зв'язку з чим, підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення. Водночас суд відмовив у стягненні пені, оскільки встановити фактичну дату виникнення заборгованості неможливо, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до ч.6 ст.232 ГК України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року у справі № 909/760/25 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 6900,96 грн інфляційних втрат, 1394,91 грн 3% річних, 13078,39 грн пені та витрати по сплаті судового збору. Зокрема, зазначає, що прострочення сплати орендних платежів за договором оренди майна № 03/20 від 02.01.2020 виникло у відповідача ще з 16.01.2020, оскільки договором передбачено щомісячну оплату оренди до 15 числа поточного місяця і доказів, які б це спростовували, матеріали справи не містять. Тому вважає, що висновок суду про неможливість встановити період заборгованості є безпідставним. Також зазначає, що укладення між ним і ПАТ «Оргхім» договору купівлі-продажу права вимоги від 17.04.2024 не впливає на момент виникнення прострочення, адже відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав, тому вважає, що йому перейшло не лише основне право вимоги, але й право на стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені за весь період прострочення виконання зобов'язання. Також апелянт вказує на те, що суд не врахував положення статті 534 ЦК України, яка визначає черговість погашення грошових зобов'язань, а тому неправильно розподілив отримані від відповідача платежі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 909/760/25 за апеляційною скаргою ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; відповідачу надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзиву на апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Відзив на адресу суду не надходив.
Заяви щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходили.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 04 серпня 2024 року відбувся аукціон із продажу майнових активів (майна та майнових прав), зокрема дебіторської заборгованості боржника - Приватного акціонерного товариства «Оргхім» - у межах справи про банкрутство № 909/270/21, яка перебуває у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області.
На аукціон виставлялося, серед іншого, право вимоги (дебіторська заборгованість) ПрАТ «Оргхім» до ТОВ «Мегаватсервіс» на суму 8 861,99 грн, що виникла на підставі договору оренди майна (нежитлового приміщення) № 03/20 від 02 січня 2020 року.
За результатами аукціону між продавцем - ПрАТ «Оргхім» в особі ліквідатора Пилипенко Маргарити Миколаївни та покупцем - ФОП Корякіним Дмитром Вадимовичем складено акт про придбання майна на аукціоні.
Відповідно до протоколу проведення аукціону № BRD001-UA-20240327-23449 від 08 квітня 2024 року, покупець сплатив продавцеві всю належну до сплати суму, а продавець, у свою чергу, передав у власність (відступив право вимоги) покупцю на дебіторську заборгованість боржника ПрАТ «Оргхім» у справі про банкрутство № 909/270/21 на суму 8 861,99 грн, яка виникла за договором оренди майна № 03/20 від 02 січня 2020 року. Інших документів, що підтверджують виникнення цього права вимоги, матеріали справи не містять.
Згідно з протоколом проведення аукціону № ВКГ001-ГІА-20240327-23449 від 08 квітня 2024 року та акта про придбання майна на аукціоні від 17 квіттня 2024 року між продавцем - ПрАТ «Оргхім» та покупцем - ФОП Корякіним Д. В. укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 17 квітня 2024 року (далі - Договір).
Предметом Договору, серед іншого, є право вимоги (дебіторська заборгованість) ПрАТ «Оргхім» до ТОВ «Мегаватсервіс» на суму 8 861,99 грн, що виникла на підставі договору оренди майна (нежитлового приміщення) № 03/20 від 02.01.2020. Інші документи щодо виникнення права вимоги відсутні (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору до покупця переходять права продавця у зобов'язанні в повному обсязі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що перехід права вимоги відбувається за умови його повної оплати у момент підписання Договору та після підписання сторонами акта про придбання майна на аукціоні від 17.04.2024.
У п.2.1 Договору сторони погодили, що згідно з протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20240327-23449 від 08.04.2024 ціна продажу лота № 00206115-2 становить 86 200 грн і на момент підписання цього Договору вона повністю сплачена покупцем.
Відповідно до п.5.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та після підписання акта про придбання майна на аукціоні від 17.04.2024 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
ФОП Корякін Д.В. за придбаний лот №00206115-2 (протокол проведення аукціону №BRD001-UA-20240327-23449) сплатив ПрАТ «Оргхім» 86 200 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.04.2024 № 171 та від 15.04.2024 № 6630.
Предметом договору є право вимоги за договором оренди майна від 02.01.2020 № 03/20, укладеним між ПрАТ «Оргхім» (орендодавцем) та ТОВ «Мегаватсервіс» (орендарем) (далі - Договір оренди).
Докази, які б підтверджували за який саме період оренди виникла заборгованість у розмірі 8 861,99 грн у матеріалах справи відсутні.
За умовами Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (кімн. №505, 107 загальною площею 42,2 мІ), розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 67, у адміністративному будинку ПрАТ «Оргхім», для використання як представницького офісу (п.1.1).
Орендар вступає у користування приміщенням у день підписання договору та акта приймання-передачі (п.2.1 Договору оренди).
Орендна плата становить 8 862 грн на місяць, у тому числі ПДВ 1 477 грн (п.3.1), і має сплачуватись не пізніше 15 числа поточного місяця (п.3.2). Надмірно сплачена сума підлягає поверненню або заліку в рахунок майбутніх платежів (п.3.4). Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.4.2).
За несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.8.2 Договору оренди).
02.01.2020 сторони підписали акт приймання-передачі орендованих приміщень, відповідно до умов Договору оренди.
Крім цього судом встановлено, що за заявою ФОП Корякіна Д.В. у справі № 909/429/25 Господарський суд Івано-Франківської області видав судовий наказ від 04.04.2025 про стягнення з ТОВ «Мегаватсервіс» заборгованості за договором оренди у розмірі 8 861,99 грн, а також судового збору у сумі 242,24 грн. Зазначений судовий наказ набрав законної сили 06.05.2025.
ТОВ «Мегаватсервіс» заборгованість в сумі 8 861,99 грн погасило 14 квітня 2025 року, що підтверджується випискою по рахунку ФОП Корякіна Д.В., а судовий збір - 22 травня 2025 року.
У червні 2025 року ФОП Корякін Дмитро Вадимович звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «Мегаватсервіс» 21 374,26 грн, з яких: 6 900,96 грн - інфляційні втрати, 1 394,91 грн - 3% річних та 13 078,39 грн - пеня, нараховані позивачем за період з 16 січня 2020 року по 14 квітня 2025 року на заборгованість в сумі 8 861,99 грн.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі - продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.3 ст.656 ЦК України).
За приписами ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст.514 ЦК України).
Суд встановив, що позивач на підставі договору від 17 квітня 2024 року придбав право вимоги (дебіторська заборгованість) Прат «Оргхім» до відповідача на суму 8 861,99 грн, що виникла на підставі Договору оренди майна № 03/20 від 02 січня 2020 року. Інші документи щодо виникнення права вимоги відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та на момент ухвалення рішення у цій справі) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.6 ст.283 ГК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання. Цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, є майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ст.ст.173-175 ГК України).
Відповідно до ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, і строки внесення якої визначаються в договорі (ч.1, 4 ст.286 ГК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач допустив прострочення сплати орендних платежів за Договором оренди на суму 8 861,99 грн. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували період, за який виникла вказана заборгованість.
Водночас згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, ФОП Корякін Д.В. набув право вимоги саме в тому обсязі, в якому воно існувало на дату укладення договору відступлення права вимоги - 17.04.2024. Будь-які попередні правовідносини між ПрАТ «Оргхім» та ТОВ «Мегаватсервіс» не породжують для нового кредитора права вимагати сплати штрафних санкцій за період до моменту набуття ним права вимоги, якщо такий період не визначено документально та не включено до предмету договору купівлі-продажу права вимоги.
Судом встановлено, що позивачем (скаржником) не надано жодного документу, який би підтверджував період, за який у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в сумі 8 861,99 грн, право вимоги на яку було предметом договору купівлі-продажу права вимоги. У матеріалах справи відсутні акти звірки розрахунків, рахунки, претензії, листування сторін тощо.
За відсутності доказів, які б підтверджували період прострочення відповідачем сплати орендної плати до моменту укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 17 квітня 2024 року, суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків позивача за цей період, разом з тим, визначення позивачем початку нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені саме з 16 січня 2020 року не грунтується на будь-яких доказах. При цьому, судом враховано, що за умовами договору оренди від 02 січня 2020 року такий діє з 02 січня по 31 грудня 2020 року.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доведеним є факт наявності вказаної заборгованості станом на час придбання позивачем права вимоги, а саме станом на 17.04.2024, відтак, оскільки відповідач сплатив заборгованість у розмірі 8 861,99 грн - 14 квітня 2025 року, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 17 квітня 2024 року по 13 квітня 2025 року є обгрунтованими та підставними.
Щодо заборгованості в сумі 242,24 грн судом враховано, що така виникла на підставі судового рішення у справі № 909/429/25, яке набрало законної сили 06 травня 2025 року. А тому прострочення почалось з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20.08.2025 у справі № 910/10616/24. Оскільки вказану заборгованість відповідач сплатив 22 травня 2025 року, то період прострочення: з 07 по 21 травня 2025 року.
Враховуючи наведене вище, перевіривши розрахунки місцевого господарського суду, колегія суддів погоджується, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 270,38 грн - інфляційних втрат та 264,19 грн - 3% річних.
Щодо вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає таке:
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п.8.2 Договору оренди сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Формулювання в договорі умови про сплату пені за кожен день прострочення не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч.6 ст.232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій. У разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 ГК України (постанова ВП ВС від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Нарахування пені допускається лише в межах періоду, який підтверджено належними доказами.
Оскільки з поданих доказів неможливо встановити дату виникнення грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди на суму 8 861,99 грн, відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені за вказаний позивачем період.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що за договором купівлі-продажу права-вимоги від 17 травня 2024 року позивач набув право вимоги - дебіторську заборгованість саме на суму 8 861,99 грн, що виникла на підставі договору оренди без вказівки що саме входить у вказану суму та періоду, за який виник такий борг, поряд з цим, договором купівлі-продажу права-вимоги не передбачено права позивача на нарахування неустойки Товариству з обмеженою відповідальністтю «Мегаватсервіс», у випадку несплати такого боргу в подальшому.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування пені на суму 242,24 грн, оскільки нарахування пені за несвєчасне виконання рішення суду чинним законодавством не передбачено.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 270,38 грн - інфляційних втрат та 264,19 грн - 3% річних.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (ч.1 ст.275 ГПК України).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги позивача - без задоволення.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2025 року у справі № 909/760/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича - без задоволення.
Матеріали справи № 909/760/25 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.