79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" листопада 2025 р. Справа №914/1113/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 б/н від 15.09.2025 року (вх. № 01-05/2763/25 від 16.09.2025 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року (суддя О.Д.Запотічняк; повне рішення складено 26.08.2025 року)
у справі № 914/1113/25
за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі ДПЗД «Укрінтеренерго»)
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 (надалі В/Ч НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Рудюк Ю.А. (самопредставництво юридичної особи);
від відповідача: Хиря В.В. (самопредставництво юридичної особи),
Короткий зміст позовних вимог
07.04.2025 року ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до В/Ч НОМЕР_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині своєчасної оплати поставленої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року у справі №914/1113/25 частково задоволено позов ДПЗД «Укрінтеренерго». Стягнуто з В/Ч НОМЕР_1 на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» 2960685,77 грн, з яких 2402067,28 грн основного боргу, 409932,25 грн інфляційних втрат, 148686,24 грн 3% річних та судовий збір у сумі 53331,46 грн. Відмовлено в іншій частині позову.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між ДПЗД «Укрінтеренерго», котре діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, та В/Ч НОМЕР_1 було укладено Типовий Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії». В матеріалах справи наявні звіти про фактичне споживання В/Ч НОМЕР_1 електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «Львівобленерго»; також позивачем були направлені відповідачу акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період та рахунки.
Суд констатував, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати у повному обсязі вартості отриманої у спірних періодах електроенергії.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено постачання електричної енергії на адресу відповідача у періоди з 01.01.2023 по 14.02.2023 та з 01.01.2024 по 31.01.2024. Згідно зі звітами ПрАТ «Львівобленерго» складено акти купівлі-продажу електричної енергії: №032956 від 31.01.2023 на обсяг 232 420 кВт·год на суму 1405754,26 грн, та №035850 від 28.02.2023 на обсяг 148 324 кВт·год на суму 933722,12 грн, на підставі яких були виставлені відповідні рахунки: №000014321653/11/О01/40490 від 10.02.2023 та №000014321653/11/О02/43408 від 09.03.2023. Вказані рахунки були направлені відповідачу засобами електронного зв'язку, а також рекомендованим поштовим відправленням. Окрім того, на підставі скоригованих даних комерційного обліку, наданих ПрАТ «Львівобленерго» листом №151-07-1921 від 03.04.2024, позивачем здійснено коригування обсягів спожитої відповідачем електричної енергії за січень 2024 року, за результатами чого на адресу відповідача направлено скоригований акт купівлі-продажу електричної енергії №55321 від 11.04.2024 та рахунок №000014321653/11/К01/63082 від 10.04.2024. Згідно з вказаним коригуванням обсяг фактично спожитої відповідачем електричної енергії становив 381439 кВт*год на суму 2781393,90 грн. При цьому, як вбачається з платіжної інструкції №1416 від 09.04.2024, відповідачем було сплачено 2719349,00 грн.
Місцевий господарський вказав, що за результатами проведеного коригування у відповідача виникла недоплата у розмірі 62590,90 грн., цей факт підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 2402067,28 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано: за січень 2023 року на суму 1405754,26 грн за період з 22.02.2023 року по 11.02.2025 року 415949,20 грн 15 % річних та 243459,50 грн інфляційних втрат; за лютий 2023 року на суму 933722,12 грн за період з 17.03.2023 року по 11.02.2025 року 267453,83 грн 15 % річних та 145520,65 грн інфляційних втрат; за січень 2024 року на суму 2719349,00 грн за період з 22.02.2024 року по 08.04.2024 року 52380,90 грн 15 % річних та 13596,74 грн інфляційних втрат; за січень 2024 року на суму 62590,90 грн за період з 20.04.2024 року по 11.02.2025 року 7355,36 грн 15 % річних та 7355,36 грн інфляційних втрат.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
В рішенні суд зазначив, що відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.
Місцевий господарський суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, закріплені у статті 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, правові висновки Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру процентів річних, а також беручи до уваги обставини справи, зокрема неприбутковий статус відповідача як розпорядника бюджетних коштів третього рівня та відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення встановленого у комерційній пропозиції розміру 15% річних до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних, що становить 148686,24 грн. Нараховані позивачем інфляційні втрати суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню у повному розмірі, а саме 409932,25 грн.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 2402067,28 грн основного боргу, 409932,25 грн інфляційних втрат, 148686,24 грн 3% річних.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 148686,24 грн 3% річних. Вважає, що в оскаржуваній частині рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті неналежного виконання контрагентом умов договорів. Вказує на те, що суд першої інстанції, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, не враховав ту ситуацію, за якої невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Також заявляє, що судом першої інстанції не враховано, що військова частина є установою, котра фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Вважає, що взяття бюджетних зобов'язань у 2025 році військовою частиною НОМЕР_1 для оплати заборгованості перед постачальником «останньої надії» за постачання електричної енергії попередніх бюджетних періодів, є порушенням бюджетного законодавства. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року у справі №914/1113/25 в частині стягнення 148686,24 грн 3% річних та в цій частині ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір процентів річних на 99%.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що нарахування інфляційних витрат та 15% річних передбачено у комерційній пропозиції №5, що є додатком 1 до договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України. Вказує на те, що при ухваленні рішенні судом було враховано, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету, що обмежує її можливість своєчасно виконувати грошові зобов'язання, а відтак суд першої інстанції, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення встановленого у комерційній пропозиції розміру 15% річних до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року у справі №914/1113/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти доводів скаржника.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, між ДПЗД «Укрінтеренерго» (Постачальник), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та В/Ч НОМЕР_1 (Споживач) було укладено Типовий Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховуються з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору.
В матеріалах справи наявні копії комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року та №8 від 07.11.2023 року, що є додатками 1 до укладеного договору.
Згідно із п. 6.1 комерційних пропозицій за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених комерційними пропозиціями, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов?язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов?язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 1.1.1 ПРРЕЕ ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (надалі - ПрАТ «Львівобленерго», ОСР) визначений, як оператор системи розподілу згідно реєстру суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії в редакції, що діяла до 01.07.2024 року.
ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 року до 31.12.2025 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р. (зі змінами).
Згідно з п.п. 5, 7 п. 5.4.2 ПРРЕЕ Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити та оновлювати на своєму офіційному веб-сайті Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розміщувати на своєму офіційному веб-сайті інформацію щодо порядку укладення та приєднання споживача до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у тому числі з використанням електронної ідентифікації за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
З 27.12.2018 року ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет розмістило:порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції.
Положенням пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор комерційного обліку повідомляє оператора системи та постачальника «останньої надії» про перелік споживачів, які переходять до постачальника «останньої надії». Оператор системи розподілу/ ( надалі - ОСР) протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення надає постачальнику «останньої надії» інформацію про контактні дані споживачів.
Так, ОСР - ПрАТ «Львівобленерго» листом №145-07-38 від 02.01.2023 року повідомив позивача про переведення споживачів згідно зазначеного в додатку з 01.01.2023 року на постачання електричної енергії постачальником останньої надії ДПЗД «Укрінтеренерго».
Листом №145-07-122 від 05.01.2024 року повідомив, про переведення споживачів зазначених в додатку до даного листа з 01.01.2024 року на постачання електричної енергії постачальником останньої надії ДПЗД «Укрінтеренерго».
Позивачем супровідним листом №44/09-959/ПОН від 21.02.2023 року та №44/09-13113/ПОН від 08.11.2024 року та надіслано на електронну адресу відповідача примірники підписаного зі своєї сторони договору, комерційних пропозицій №5 та 8.
На виконання умов Договору постачання електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» за даними оператора системи розподілу (ОСР) - ПрАТ Львівобленерго за спожиту відповідачем електричну енергію за період постачання з 01.01.2023 року по 14.02.2023 року та з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року сформовано наступні рахунки та акти.
На підставі Звіту ПрАТ «Львівобленерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №032956 від 31.01.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 232420 кВт*год на суму 1405754,26 грн, згідно з рахунком №000014321653/11/О01/40490 від 10.02.2023 року. Рахунок був направлений на електронну адресу відповідача 14.02.2023 року, а також вказаний рахунок було направлено рекомендованим повідомленням №7901011958616.
На підставі Звіту ПрАТ «Львівобленерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №035850 від 28.02.2023 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 148324 кВт*год на суму 933722,12 грн, згідно з рахунком №000014321653/11/О02/43408 від 09.03.2023 року. Рахунок був направлений на електронну адресу відповідача 09.03.2023 року.
На підставі Звіту ПрАТ «Львівобленерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №053170 від 31.01.2024 року, за яким відповідач спожив електроенергію в обсязі - 372857 кВт*год на суму 2719349,00 грн, згідно з рахунком №000014321653/11/О01/60907 від 14.02.2024 року. Рахунок був направлений на електронну адресу відповідача 14.02.2024 року.
Відповідач 09.04.2024 року частково сплатив за спожиту електричну енергію за січень 2024 на суму 2719349,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №1416 від 09.04.2024 року.
ПрАТ «Львівобленерго» на адресу позивача супровідним листом №151-07-1921 від 03.04.2024 року направив скорегований Звіт з обсягами споживання електроенергії відповідачем за січень 2024.
Позивач листом №44/10-1513/ПОН від 11.04.2024 року повідомив відповідача, що відбулось коригування обсягів електроенергії за січень 2024 та надіслав відповідачу скоригований акт купівлі-продажу електроенергії №55321, відповідно до якого обсяг спожитої електроенергії становить - 381 439 кВт*год на суму 2781939,90 грн, згідно з рахунком №000014321653/11/К01/63082 від 10.04.2024 року.
Вказаний лист було направлено на електронну пошту Відповідача 12.04.2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 22.01.2025 згідно коригувального рахунку № 000014321653/11/К01/63082 від 10.04.2024 за січень 2024 відповідач недоплатив - 62590,90 грн.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за поставлену електричну енергію за період січень-лютий 2023 року та січень 2024 року становить 2402067,28 грн.
Окрім того, за невиконання умов Договору, позивачем було нараховано відповідачу 15% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості 2402067,28 грн, за період постачання січень 2023 року на суму 1405754,26 грн за період з 22.02.2023 року по 11.02.2025 року 415949,20 грн 15 % річних та 243459,50 грн інфляційних втрат; за лютий 2023 року на суму 933722,12 грн за період з 17.03.2023 року по 11.02.2025 року 267453,83 грн 15 % річних та 145520,65 грн інфляційних втрат; за січень 2024 року на суму 2719349,00 грн за період з 22.02.2024 року по 08.04.2024 року 52380,90 грн 15 % річних та 13596,74 грн інфляційних втрат; за січень 2024 року на суму 62590,90 грн за період з 20.04.2024 року по 11.02.2025 року 7647,25 грн 15 % річних та 7355,36 грн інфляційних втрат.
Невиконання відповідачем договірних зобов'язань та наявність простроченої заборгованості стало підставою для звернення із вказаним позовом до суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року у справі №914/1113/25 в частині стягнення 148686,24 грн 3%, апеляційний господарський суд надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що між ДПЗД «Укрінтеренерго» (Постачальник), котре діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, та В/Ч 2144 (Споживач) було укладено Типовий Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору.
За встановленими судом першої інстанції обставинами, на виконання умов договору постачання електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» за даними оператора системи розподілу (ОСР) - ПрАТ Львівобленерго за спожиту відповідачем електричну енергію за період постачання з 01.01.2023 року по 14.02.2023 року та з 01.01.2024 року по 31.01.2024 року сформовано відповідні рахунки, які були оплачені відповідачем не у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 2402067,28 грн.
Щодо 3% річних апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В матеріалах справи наявні копії комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 року та №8 від 07.11.2023 року, що є додатками 1 до укладеного договору.
Згідно із п. 6.1 комерційних пропозицій за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених комерційними пропозиціями, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов?язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов?язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності, визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Отже, сторонами було унормовано інший розмір процентів річних, ніж законодавчо встановлений у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Отже, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
Розмір, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний господарський суд зазначає, що суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок висвітлений в п.52 постанови Верховного Суду від 17.06.2025 року у справі №904/6795/23).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.
Місцевий господарський суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, закріплені у статті 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, правові висновки Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру процентів річних, а також беручи до уваги обставини справи, зокрема неприбутковий статус відповідача як розпорядника бюджетних коштів третього рівня та відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення встановленого у комерційній пропозиції розміру 15% річних до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних, що становить 148686,24 грн.
Отже, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно зменшив проценти річних саме до передбаченого статтею 625 ЦК України розміру 3% річних, що у вказаній справі становить 148686,24 грн.
Рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, із з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи.
За наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року у справі №914/1113/25.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 б/н від 15.09.2025 року (вх. № 01-05/2763/25 від 16.09.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 року у справі №914/1113/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Ю. Панова
Суддя О.С. Скрипчук