справа № 991/4218/25
провадження №11-кп/991/144/25
21 жовтня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №52024000000000356 від 11 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 КК,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
12 травня 2025 року до Вищого антикорупційного суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000356 від 11 липня 2024 року стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 КК.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
01 серпня 2025 року у ході підготовчого судового засідання судом поставлено на розгляд сторін питання щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження з огляду на те, що 17 липня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо підвищення відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення» №4496-IX від 17 червня 2025 року, яким внесено зміни до кримінального закону, зокрема до ч.1 ст.366-2 КК, якими підвищено нижній поріг, з якого настає кримінальна відповідальність.
Судом, за клопотанням сторони захисту, ухвалено рішення про відкладення судового засідання для надання обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику часу на висловлення своєї правової позиції щодо можливості закриття кримінального провадження, з визначенням наступної дати засідання 05 серпня 2025 року.
04 серпня 2025 року прокурором ОСОБА_5 через канцелярію суду подано обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні №52024000000000356 від 11 липня 2024 року стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 КК.
В судовому засіданні 07 серпня 2025 року за участі сторін судового провадження суд ухвалив повернутись до вирішення питань, передбачених ч.3 ст.314 КПК, щодо обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням, який надійшов до суду під час підготовчого провадження.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2025 року прокурору САП повернуто поданий до суду 04 серпня 2025 року під час підготовчого провадження обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні №52024000000000356 від 11 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 КК, оскільки встановлено істотні невідповідності обвинувального акта із зміненим обвинуваченням вимогам КПК, які перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі цього акта.
Судове рішення мотивовано тим, що 09 травня 2025 року складено та затверджено прокурором обвинувальний акт, який є процесуальним рішенням, яким прокурор в свою чергу висунув ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366-2 КК, і яким завершено досудове розслідування.
В подальшому, прокурор, здійснюючи свою процесуальну діяльність, вніс поправки у фактичну та юридичну складову раніше висунутого обвинувачення шляхом складання нового обвинувального акта, подавши його до суду 04 серпня 2025 року. Такі дії прокурора пов'язані із набранням чинності Законом України №4496-IX від 17 червня 2025 року, про що ним зазначено в обґрунтуванні такого рішення. Крім того, в судовому засіданні прокурор підтвердив, що усі фактичні обставини кримінальних правопорушень, про які йде мова в зміненому обвинувальному акті, були встановлені під час досудового розслідування.Разом з цим, в тексті зміненого обвинувального акта прокурор зазначав, що нові фактичні дані ним встановлено на стадії судового розгляду кримінального провадження.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням не відповідає вимогам КПК, а саме: такий обвинувальний акт поданий під час підготовчого провадження, що не передбачено процесуальним законом (1); судом ще не вирішено питання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, який надійшов до суду 12 травня 2025 року (2); судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не розпочато (3); фактичні обставини кримінального правопорушення судом не встановлювались (4); право у прокурора на зміну обвинувачення не виникло (5).
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, прокурор САП ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив ухвалу судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акта із зміненим обвинуваченням в кримінальному провадженні №52024000000000356 від 11 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366-2 КК, скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування зазначених вимог прокурор посилався на наступні підстави та зазначав такі доводи.
Головним викладеним в ухвалі мотивом судді для повернення обвинувального акту прокурору є те, що на думку суду прокурор не мав права змінювати обвинувачення у підготовчому судовому засіданні, однак визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора, так як виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною чи неповною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.
Поданий 12 травня 2025 року до Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні №52024000000000356 від 11 липня 2024 року обвинувальний акт відповідає усім вимогам, передбаченим ст.291 КПК. До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки підозрюваного, а також його захисника про отримання копії обвинувального акту разом з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Так само обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, поданий 04 серпня 2025 року до Вищого антикорупційного суду, містить аналогічні відомості, водночас, змінений лише в частині викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення ОСОБА_6 . Інші відомості, що були відомі суду, не змінились.
З огляду на викладене, прокурор вважав, що передбачені ст.291 КПК для повернення обвинувального акту підстави відсутні, відтак ухвала суду підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви суду.
Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції, про необґрунтованість яких стверджувалось в апеляційній скарзі, колегія суддів виходила з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України однією з функцій прокуратури є підтримання публічного обвинувачення в суді.
КПК у ст.3 визначає державне обвинувачення як процесуальну діяльність прокурора, що полягає в доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема: затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК (п.13-15 ч.2 ст.36 КПК).
Відповідно до змісту таких засад кримінального провадження, як змагальність та диспозитивність, сторони процесу самостійно обстоюють свої правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими КПК, а також є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК. Зі свого боку суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Також з реалізацією зазначених засад кримінального провадження пов'язане право прокурора на коригування початкового обвинувачення в суді з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення у зв'язку зі встановленням нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (ч.1 ст.338 КПК).
Зміна прокурором обвинувачення є найпоширенішим проявом коригування ним своєї процесуальної позиції в суді та здійснюється прокурором шляхом складання обвинувального акта, в якому міститься формулювання зміненого обвинувачення.
Так, відповідно до ч.2 ст.337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (ч.2 ст.337 КПК).
Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог ст.341 КПК складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження. Суд роз'яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується (ч.2,4 ст.338 КПК).
Разом з цим, лише у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, зокрема, рішення, яким повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК (п.3 ч.3 ст.314 КПК).
Так, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор має право змінити обвинувачення лише під час судового розгляду у випадку, якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком, з огляду на таке.
Положеннями ст.337 та 338 КПК передбачено право прокурора змінити обвинувачення шляхом складання обвинувального акту, в якому він формулює змінене обвинувачення, під час судового розгляду.
Закріплення такого права на цій стадії в окремо визначених положеннях КПК спрямовано на усунення виникнення процесуальної невизначеності щодо повноважень прокурора, зазначених у ст.36 КПК, та сприяє реалізацією засад кримінального провадження, проте це не вказує на обмеження цього права лише стадією судового розгляду.
На підтримку зазначеного також вказує з одного боку закріплене в ст.314 КПК повноваження суду за наслідками підготовчого судового засідання, зокрема, призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта або повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК, а з іншого - передбачене ст.36 КПК право прокурора, зокрема, змінювати державне обвинувачення.
Якщо виходити з помилкової позиції суду першої інстанції, щодо обмеження права прокурора на зміну обвинувального акту лише стадією судового розгляду, то таке обмеження призведе не лише на порушення закріплених в КПК прав прокурора, а й до надмірного формалізму з боку суду, коли прокурор після направлення обвинувального акта до суду внаслідок самостійного виявлення ним неточностей або невідповідностей обвинувального акта вимогам КПК не зможе подати змінений та приведений у відповідність обвинувальний акт, та вимушений буде очікувати рішення суду про повернення обвинувального акта для виправлення виявлених недоліків і лише після цього знову звертатись до суду з обвинувальним актом.
Таким чином, колегія суддів вважає вказаний висновок суду таким, що не відповідає положенням КПК, та зазначає про наявність повноважень прокурора на зміну державного обвинувачення шляхом подання до суду зміненого обвинувального акта як на стадії судового розгляду, так і на стадії підготовчого судового розгляду.
Перевіряючи наявність підстав для повернення прокурору обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням, колегія суддів знову ж таки виходила з закріпленого у п.2 ч.3 ст.314 КПК права суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК.
За своєю суттю зміна прокурором обвинувачення в суді відповідно до положень ч.1, 4 ст.110 КПК також є процесуальним рішенням, у формі зміненого обвинувального акта, який також повинен відповідати вимогам КПК.
Так, ч.4 ст.110 КПК встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК щодо процесуального порядку складання обвинувального акта у кримінальному провадженні, переліку відомостей, що має містити обвинувальний акт, а також тих процесуальних документів, які в обов'язковому порядку мають бути долучені до нього.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист.
Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону. При цьому, процесуальною метою інституту повернення обвинувального акта є саме забезпечення, проте не унеможливлення судового розгляду на його підставі.
Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта і до звернення до суду з обвинувальним актом, який приведено у відповідність до вимог КПК, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду (постанова ККС ВС від 24 червня 2025 року у справі №287/63/16-к, провадження №51-2278км19).
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, повертаючи прокурору обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, суд в обґрунтування такого рішення зазначив про те, що обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням не відповідає вимогам КПК України, а саме: такий обвинувальний акт поданий під час підготовчого провадження, що не передбачено процесуальним законом; на цей час судом не вирішено питання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, який надійшов до суду 12 травня 2025 року; судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не розпочато; фактичні обставини кримінального правопорушення судом не встановлювались; право у прокурора на зміну обвинувачення не виникло, та на підставі зазначеного дійшов висновку про наявність істотних невідповідності обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням вимогам КПК, які перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
Тобто, ключовою підставою для повернення обвинувального акта слугувала помилкова впевненість суду у відсутності у прокурора повноважень на зміну державного обвинувачення під час підготовчого судового засідання.
При цьому, всупереч виконанню завдань кримінального провадження, суд ані в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині судового рішення не зазначив конкретних невідповідностей обвинувального акта положенням ст.291 КПК, які прокурор повинен був усунути та/або виправити.
Таким чином, суд першої інстанціїу підготовчому судовому засіданні порушив вимоги ст.219, 314 КПК, дійшовши до необгрунтованого висновку, постановив рішення про повернення прокурору обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, поданого до суду 04 серпня 2025 року.
Отже, судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у сукупності з вимогами п.3 ч.1 ст.409 та ч.1 ст.412 КПК є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, яку слід задовольнити, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, підготовче судове засідання здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.314, 392, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 532 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу судді Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акта із зміненим обвинуваченням в кримінальному провадженні №52024000000000356 від 11 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366-2 КК, скасувати з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3