11 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 725/3290/25
провадження 22-ц/822/849/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано наступним. 15.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 567970027 у формі електронного документа, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису електронним ідентифікатором.
Відповідач ОСОБА_1 підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VNV23TS7. Зокрема, 15.02.2022 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання договору. Сума кредиту становить 13900,00 грн., яка надається на умовах строковості, зворотності та платності. Кредитодавець надає перший транш позичальнику в сумі 13900,00грн. одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 17.03.2022р. Кожен транш за цим договором може видаватися в наступний спосіб: шляхом перерахування суми кредиту безготівково на платіжну картку № НОМЕР_1 або шляхом видачі готівкових коштів у відділенні фінансової установи.
Перший транш за цим договором ОСОБА_1 надався шляхом безготівкового перерахунку суми кредиту на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .
Сторони дійшли згоди, що сума кредиту за всіма наданими траншами має бути повернена кредитодавцю не пізніше дати закінчення дисконтного періоду кредитування - 17.03.2022, а саме не пізніше ніж через 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.
23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01.
26.12.2024 року ТОВ «Онлайн фінанс» та позивач уклали договір факторингу №26/12/Е відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу 26/12/Е від 26.12.2024 ТОВ «ФК «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 24183,22 грн.
Позивач просив стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №567970027 в розмірі 24183,22 грн., судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить скасувати рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2025 року, позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором № 567970027 від 15.02.2022 року в розмірі 24 183,22 грн., судовий збір у розмірі 6 056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаю, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (Додаток №10 позовної заяви). В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод:№19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Виходячи з умов укладених Договором факторингу від 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс», Договором факторингу від 23 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» та Договором факторингу від 26 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «ЕЙС»» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договорів, можна дійти висновку, що між цими товариствами укладено саме договори факторингу.
На момент складення реєстру прав вимог, відповідно до умов договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова компанія» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача, за укладеним ним кредитним договором № 567970027 від 15.02.2022 р. є дійсним, адже настав строк виконання за цим зобов'язанням з боку відповідача (позичальника). Такі договори укладено між юридичними особами, які є фінансовими установами, в судовому порядку недійсними не визнані, підстав вважати їх нікчемними, немає. Оскільки право вимоги набуто саме за договорами факторингу, апелянт вважає помилковим посилання суду першої інстанції на висновки щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду постанова від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, адже такі надано щодо відступлення права вимоги, а не факторингу, а також щодо заміни кредитора у справі про банкрутство. Тобто, має місце різне правове регулювання спірних відносин.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 15.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 567970027 у формі електронного документа. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора VNV23TS7.
Відповідно до п.2.1 договору, Кредитодавець зобов'язується надати позичальникові грошові кошти у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно з п. 2.3. кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 13900,00грн. одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 17.03.2022р.
Сторони погодили, що проценти за користування кредитом за весь строк користування визначаються за процентною ставкою 2,10% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ними. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 2.6. Договору сторони погоджуються, що загальний строк кредитування за договором становить 30 днів з 15.02.2022р. по 17.03.2022р.
Відповідач ОСОБА_1 підписала 15.02.2022 року кредитний договір № 567970027 з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, чим підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови та вартість кредитування.
На виконання ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 05.06.2025 АТ «ПриватБанк» надано інформацію щодо здійснених операцій по карті №5168-7456-0841-8090, яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 за період з 15.02.2022 р. по 20.02.2022 р. по надходженню грошових коштів в сумі 13900,00грн.
28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/111/-01, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Згідно реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ ФК «Таліон Плюс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №567970027 на загальну суму 16566,02 грн.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року.
Згідно реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024р. ТОВ ФК «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №567970027 на загальну суму 24183,22 грн.
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №26/12/Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 24183,22 грн., актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 15.02.2022 по 05.05.2022 сума заборгованості ОСОБА_1 становить 13900,00 грн. - тіло кредиту, 2666,02 грн. - проценти, загалом - 16496,52 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс» за період з 05.05.2022 по 23.02.2024р. сума заборгованості ОСОБА_1 становить 13900,00 грн. - тіло кредиту, 10283,22 грн. - проценти, загалом - 24183,22 грн.
Випискою з особового рахунка за кредитним договором №567970027 ОСОБА_1 підтверджено наявність заборгованості перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 03.02.2025 (включно) в сумі 24183,22 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 13900,00 грн.; 10283,22 грн. заборгованість за прострочені відсотки.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором №567970027 від 15 лютого 2022 року, який укладений після відступлення права вимоги за договором.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з нормою ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.3, 4, 6, 12 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору.
Статтею 12 Закону передбачено, що у разі, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, виходячи з вимог Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За наведеного з урахуванням матеріалів справи колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису і відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Як передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 15.02.2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі кредитний договір, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти у розмірі 13 900 грн., та зобов'язалася повернути кредит до 17.03.2022 року і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному кредитним договором.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
Факт укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 кредитного договору та розмір визначеної судом заборгованості сторонами не оспорюються.
За договорами факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс», яке відступило це право ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те, у свою чергу, відступило це право вимоги ТОВ «ФК «Ейс».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали рамкові угоди факторингу, які передбачали перехід як дійного права вимоги, так і права вимоги, що виникне в майбутньому. Дія рамкових угод була продовжна згідно з додатковими угодами до договорів факторингу. Підставою для переходу права вимоги від клієнта до фактора було підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. На час підписання сторонами цих реєстрів у ОСОБА_1 виникло зобов'язання перед кредиторами з повернення кредиту та сплати процентів.
Отже ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступили дійсне право вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором, що підтверджується відповідними договорами факторингу, додатковими угодами до договору факторингу, реєстрами прав вимоги (боржників) та актами приймання-передачі цих реєстрів.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність ТОВ «ФК «Ейс» переходу до нього права вимоги за кредитним договором не відповідає цим доказам і є помилковим.
Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов'язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, у якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач. При цьому, суд першої інстанції не обґрунтував свої висновки про недоведеність позивачем переходу до нього права вимоги за кредитним договором, та сама ОСОБА_2 це не спростовує.
Оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС» і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №567970027 від 15.02.2022 року в сумі 24183,22 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні позову позивач сплатив 2422,40 грн. судового збору та за подання апеляційної скарги відповідно 3633,60 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову та апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн. слід компенсувати позивачу за рахунок ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2024 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» « та Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» укладено Договір про надання правової допомоги №27/12/24-01.
Відповідно до п.3.3 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27.12.2024 року (Додаток №1 до цього Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024 року клієнту ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було надано виконавцем - Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» такі послуги:
- складання позовної заяви ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №567970027 від 15.02.2022 року -2 год/5000 грн;
- вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №567970027 від 15.02.2022 року - 2год/1000 грн;
- підготовка адвокатського запиту до позовної заяви ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №567970027 від 15.02.2022 року - 1год/500;
- підготовка та подача клопотань до позовної заяви ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №567970027 від 15.02.2022 року - 1год/500 грн., на загальну суму 7000 грн.
Аналізуючи подані позивачем докази, щодо понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів, враховуючи обсяг виконаних робіт, відсутність заперечень сторони відповідача щодо неспівмірності цих витрат, враховуючи критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, вважає, що витрати на правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 6 000грн., оскільки саме таку суму просить стягнути позивач в апеляційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.367, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2025 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №567970027 від 15.02.2022 року в розмірі 24183,22 грн.
Стягнути ОСОБА_1 з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн. та 6000 грн. правничої допомоги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення.
Судді: І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк