Номер провадження 22-ц/821/1657/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №390/2226/24 Категорія: 310000000 Квітка О.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
06 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сюр Наталії Вікторівни на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Федоров Захар Федорович, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, ОСОБА_6 , про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданого позову зазначала, що 25.09.1998 ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб у Кіровському районному відділі РАЦС м. Кіровограда, про що був зроблений актовий запис № 635.
Під час перебування у шлюбі у них народилися дві доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.07.2016 рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 405/4509/16-ц шлюб між позивачем та ОСОБА_7 був розірваний.
Однак, у вересні 2016 року позивач та ОСОБА_7 примирилися і відновили сімейні відносини. Вони продовжили проживати разом із дітьми у будинку, який належить позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство та побут, купували майно за спільні кошти, піклувалися один про одного, виховували своїх дітей, разом відпочивали та мали усталені відносини, притаманні подружжю.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить майно, яке було набуте ОСОБА_7 під час спільного проживання однією сім'єю з позивачем, а також за їх спільні кошти та в інтересах їх сім'ї. ОСОБА_7 заповіт не складав. Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, є його доньки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також його мати - ОСОБА_3 .
За період спільного проживання позивача та ОСОБА_7 за їх спільні кошти було придбане наступне майно: 1) комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.2018; 2) земельна ділянка з кадастровим номером 3522587200:51:000:0003, площею 0,2058 га, на якій розташований вищевказаний комплекс будівель; 3)автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 17.12.2021; 4) комбайн NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 14.11.2016; 5) комбайн NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 19.05.2017; 6) комбайн NEW HOLLAND CR - 8080, 2014 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 07.08.2023. Крім цього, на момент смерті ОСОБА_7 мав два депозитних рахунки у АТ «Райффайзенбанк» на суму 5300,00 та 1400,00 доларів США. Зазначені грошові кошти також являються об'єктом права спільної сумісної власності відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2020 у справі № 552/5693/18 (провадження № 61-6203св20).
Також, під час перебування у шлюбі ОСОБА_7 купував частки у статутному капіталі ТОВ «Автотехдіагностика КС». У 2014 році ОСОБА_7 набув право власності на 100% статутного капіталу вказаного товариства. Після розірвання шлюбу, у період спільного проживання з позивачем, ОСОБА_7 вийшов зі складу учасників вказаного товариства і мав право на отримання грошової компенсації вартості своєї частки. Однак, відповідно до рішення № 8 єдиного учасника ТОВ «Автотехдіагностика КС» ОСОБА_3 , була погоджена заміна зобов'язання зі сплати грошових коштів вартості частки на зобов'язання з передачі нерухомого майна, а саме комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 згідно з актом приймання-передачі майна, що передається у власність фізичної особи, що вийшла зі складу учасників ТОВ «Автотехдіагностика КС» від 26.05.2023. Таким чином, ОСОБА_7 набув право власності на вищевказаний комплекс під час спільного проживання однією сім'єю з позивачем, корпоративні права набувались ним ще під час шлюбу, а отже за спільні кошти з позивачем. Тому, до моменту виходу ОСОБА_7 зі складу учасників, позивач мала право на компенсацію половини вартості частки у статутному капіталі товариства. У такому випадку компенсації підлягає не сума коштів, за які була придбана частка, а саме вартість цієї частки на момент виплати компенсації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц; постанова Верховного Суду від 01.05.2024 у справі №334/9558/15). Крім цього, якби не відбулось заміни зобов'язання при виході ОСОБА_7 зі складу учасників, то отримані ним кошти були б спільною сумісною власністю із позивачем, оскільки являлися його доходом (ч. 2 ст. 61 СК України). А тому після заміни зобов'язання зі сплати коштів на зобов'язання з передачі нерухомого майна, ОСОБА_7 набув комплекс будівель у спільну сумісну власність із позивачем.
Крім того, 24.02.2011 ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 3520810100:02:000:5242, розташованої на території Бобринецької територіальної громади на підставі державного акту серії ЯЛ № 100845 від 24.02.2011.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила суд:
- встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_7 у період з вересня 2016 року по 08 квітня 2024 року;
у порядку поділу спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_7 визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частку комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:51:000:0003 площею 0,2058 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частку автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску;
- 1/2 частку комбайну NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску;
- 1/2 частку комбайну NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску;
- 1/2 частку комбайну NEW HOLLAND CR - 8080, 2014 року випуску;
- 1/2 частку грошових коштів, розміщених на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_7 у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк»;
- 1/2 частку комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3520810100:02:000:5242 для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, розташованої на території Бобринецької територіальної громади.
Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_7 у період з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У порядку поділу спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_7 визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частку комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3522587200:51:000:0003 площею 0,2058 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частку автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску;
- 1/2 частку комбайну NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 від 19.05.2017);
- 1/2 частку комбайну NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 від 14.11.2016);
- 1/2 частку комбайну NEW HOLLAND CR - 8080, 2014 року випуску (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 від 07.08.2023);
- 1/2 частку грошових коштів, розміщених на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_7 у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк»;
- 1/2 частку комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3520810100:02:000:5242 для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, розташованої на території Бобринецької територіальної громади.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 095, 30 грн. з кожного.
Рішення суду мотивовано тим, що надані докази у їх сукупності підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки у період із вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки протягом вказаного періоду вони вели спільне господарство, мали спільний побут та сімейний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Вирішуючи питання щодо правового режиму заявленого до поділу майна, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та в цей період придбали майно внаслідок спільної праці з метою спільного використання, вели спільне господарство, мали спільний побут, виконували взаємні права та обов'язки щодо догляду, підтримки, утримання один одного, спільних дітей та майна.
При цьому, суд зауважив, що відповідач ОСОБА_1 не довів факту придбання спірного майна за особисті кошти свого батька та не спростував презумпцію спільної сумісної власності на ці об'єкти.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Як на підставу апеляційного оскарження заявник посилається на те, що судове рішення є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а також правил підсудності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_2 є суддею Кропивницького апеляційного суду, а тому розгляд справи суддею Кропивницького районного суду Кіровоградської області створює очевидний конфлікт інтересів, оскільки суддя нижчої інстанції може опинитися під впливом авторитету або посадового становища позивача.
При розгляді справи судом були проігноровані вказані доводи сторони відповідача.
Крім того зазначає, що 15 липня 2016 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда у справі № 405/4509/16-ц шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був розірваний. ОСОБА_7 після розлучення з позивачкою не продовжував вести з нею спільний бюджет, не вів спільне господарство. Наведені докази ОСОБА_2 у вигляді платіжних інструкцій переказу грошових коштів на ім'я ОСОБА_7 не є доказом наявності та ведення спільного бюджету. Не зрозуміло - з якою метою також перераховувалися такі суми на рахунок ОСОБА_7 , а також куди він їх витрачав. Не підтверджено, що кошти були призначені на забезпечення сумісного побуту.
На сайті «Без купюр» розміщено інтерв'ю ОСОБА_2 щодо доходів її чоловіка - ОСОБА_7 , в якому вона зазначила, що чоловік відмовився надати їй відомості про дохід, а в податковій такі дані їй не повідомляють. Дружині надає лиш ідентифікаційний код, за яким правоохоронні органи можуть перевірити його фінансовий стан. Також у декларації відсутні відомості про частку ОСОБА_7 в підприємстві, де він працював. ОСОБА_2 не вказаний весь обсяг майна у позовній заяві, а саме в позовній заяві не зазначений житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 431,9 кв.м). Вказана ОСОБА_2 у позовній заяві ціна позову у розмірі 4 548 900,44 грн. ґрунтується виключно на припущеннях. Позивачкою не була зроблена оцінка стану та ринкової вартості майна, адже ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи), а не оголошеннями з офіційної онлайн платформи ОЛХ, як це зроблено позивачкою. Додані до позовної заяви додатки є неякісними, з деякими документами неможливо ознайомитися, відсутні правовстановлюючі документи на майно, що підтверджують право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та технічні паспорти на транспортні засоби AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску; комбайну NEW HOLLAND CX - 8080, 2008 року випуску; комбайну NEW HOLLAND CX - 8080, 2008 року випуску; комбайну NEW HOLLAND CR - 8080, 2014 року випуску, декларація не містить повної інформації, є закритою для сторін та суду.
Вважає, що ОСОБА_2 не надані докази, що підтверджують наявність у неї з ОСОБА_7 спільного бюджету після розірвання шлюбу до дня смерті ОСОБА_7 , не надані також докази щодо джерела походження коштів, за які купувалося майно, в тому числі транспортні засоби, не вказаний весь обсяг майна, в тому числі житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 431,9 кв.м), адже, як повідомляв батько в телефонних розмовах (останній раз зв'язувався з ним у березні 2024 року): він добудовує будинок та гараж, мав бізнес з сонячними станціями, станцію технічного обслуговування, займався агробізнесом, обробляв землю. Крім того, занижена вартість майна у позовній заяві ОСОБА_2 , не вказані обладнання, меблі та все інше рухоме майно, не надана до суду також оцінка вартості та технічного стану всього майна. Вважає, що надані позивачем докази не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Федоров З.Ф. вказує, що аналізуючи заяви про відводи судді та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , неможливо встановити, в чому саме полягає суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями судді Квітки О.О., яка вплинула на об'єктивність та неупередженість прийнятого ним рішення у даній справі.
Зазначає, що позиція ОСОБА_1 як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, зводиться до заперечення дійсних обставин справи. які були встановлені судом першої інстанції на підставі цілого ряду письмових доказів, показань свідків тощо.
При цьому, на підтвердження своїх заперечень ОСОБА_1 не надає жодних доказів, які б спростували факт спільного проживання позивача з ОСОБА_7 протягом спірного періоду, а також презумпцію спільності майна, набутого подружжям в цей проміжок часу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 - адвокат Деревінська Л.В. вказує, що сама по собі обставина, що позивач ОСОБА_2 , як суддя апеляційного суду переглядає справи суддів Кропивницького районного суду Кіровоградської області і має функціональну можливість здійснювати перегляд рішень суду першої інстанції, не може бути обставиною, яка свідчить про реальний чи потенційний конфлікт інтересів.
Твердження ОСОБА_1 щодо того, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не вели спільне господарство і не продовжували вести спільний бюджет є припущеннями відповідача та спростовуються доказами наданими позивачем.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 1998 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.07.2016 розірвано (а.с.19 т. 1).
Під час перебування у шлюбі у них народилися дві доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15, 16 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17 т. 1).
Згідно з довідкою № 59 від 30.09.2024, виданою головою квартального комітету № 15, ОСОБА_2 , 1971 р.н., проживає по АДРЕСА_1 разом з доньками: ОСОБА_4 , 1999 р.н., та ОСОБА_5 , 2010 р.н., з 2005 року по сьогоднішній день. Разом з ними з 2005 року проживав чоловік та батько ОСОБА_7 , 1968 р.н., до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.20 т. 1).
З копій паспортів для виїзду за кордон ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та їх доньки ОСОБА_4 вбачається, що у період з 15.05.2019 по 25.05.2019 вони спільно перебували у м. Анталія, Туреччина (а.с.21-23 т. 1).
Згідно з банківськими квитанціями №242255058, № 242266667 від 29.11.2023, № 242815977, № 242820152 від 01.12.2023, № 242913600, № 242893082, № 242913600 від 02.12.2023, № 244706535 від 11.12.2023, № 245124222 від 14.12.2023 ОСОБА_2 перераховувала ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 100000 грн, 97530 грн, 130000 грн, 67531 грн, 67531 грн 130000 грн, 67531 грн, 3100 грн, 112320 грн відповідно (а.с.24-32 т. 1).
Згідно з квитанціями № 245422436 від 15.12.2023, № 254733401 від 07.02.2024 ОСОБА_2 перераховано на рахунок НОМЕР_6 , який відкритий на ім'я ОСОБА_8 , 112320 грн та 48971 грн відповідно (а.с.33-34 т. 1).
З дублікатів квитанцій за 2019-2020 роки про сплату комунальних платежів, платіжних інструкцій за 2020-2022 роки (а.с.35-53 т.1) вбачається, що ОСОБА_7 зі свого рахунку у АТ КБ «Приватбанк» сплачував комунальні платежі за електроенергію та газ за буд. АДРЕСА_1 .
Відповідно до щорічної декларації ОСОБА_2 за 2016 рік ОСОБА_7 вказаний як чоловік у розділі 2.2. «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування», в деклараціях ОСОБА_2 за 2017-2023 роки, у розділі 2.2. «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» ОСОБА_7 вказаний як «особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі» (а.с.54-69 т. 1).
В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ВР № 250550 від 30.04.2018, складеної на ім'я ОСОБА_7 , адреса місця проживання ОСОБА_7 зазначена: АДРЕСА_1 ( а.с.70 т. 1 ).
Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 18.05.2010 зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с.71 т. 1).
У витягу з реєстру платників єдиного податку від 06.04.2017 № 1711233401187; витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.03.2021 № 2111233400470, станом на дату видачі зазначена податкова адреса ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 (а.с.72, 73 т. 1).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 22.06.2023 ОСОБА_7 як фізична особа - підприємець зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74 т. 1).
Згідно з медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_7 № 1688 від 08.03.2024 КНП «ЦМЛ КМР», виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1688 від 11.03.2024, посмертного епікризу № 1494 від 08.04.2024 адреса місця проживання ОСОБА_7 зазначена: АДРЕСА_1 . Крім цього, вказано відомості про контактну особу - ОСОБА_2 із зазначенням мобільного номеру телефону НОМЕР_7 (а.с.75, 76 на звороті, 78 т. 1).
Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого № 3738 від 11.03.2024, адреса місця проживання ОСОБА_7 зазначена: АДРЕСА_1 , та на звороті вказані контактні особи, серед яких є запис «дружина 0679682117» (а.с.77 т. 1).
Із заяви ОСОБА_2 на ім'я генерального директора КНП «КОЛ КОР» від 09.04.2024 слідує, що вона просила видати тіло її чоловіка ОСОБА_7 без розтину (а.с.79 том 1).
Також судом досліджено видаткові накладні № 1070 від 10.04.2024, № 454 від 10.04.2024, № 1069 від 10.04.2024 та акт прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2024, з яких слідує, що ОСОБА_2 придбала у ФОП ОСОБА_9 ритуальну атрибутику, оплатила ритуальні послуги, оплатила ФОП ОСОБА_10 копання та оформлення могили та оплатила ФОП ОСОБА_11 поминальний обід у кафе «Апельсин» (а.с. 80-83 т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.04.2018 ОСОБА_7 придбав у власність комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якого становить 119292,00 грн згідно зі звітом про оцінку нерухомого майна від 26.04.2018, як зазначено в договорі. Право власності на комплекс будівель зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 25934485; форма власності: приватна; власник: ОСОБА_7 (а.с.84-86, 87 т. 1).
За договором купівлі-продажу від 27.04.2018 ОСОБА_7 придбав у власність земельну ділянку площею 0,2058 га з кадастровим номером 3522587200:51:000:0003, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , вартість якої становить 4116 грн згідно зі звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки станом на 24.04.2028, як зазначено в договорі. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 25932170; форма власності: приватна; власник: ОСОБА_7 (а.с.88-91 т. 1).
Згідно з витягом № НВ-3500644832024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 07.10.2024 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 145 869,89 грн (а.с.92 т. 1).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія №100845 від 24.02.2011 ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Бобринецька міська рада за межами населеного пункту, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3520810100:02:000:5242. Згідно з витягом № НВ-9950067262024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 06.10.2024 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 13 964,99 грн (а.с.93-94 т. 1).
Відповідно до квитанції № _274/авт від 04.06.2009 платником: ТОВ «Автотехдіагностика КС» ч/з ОСОБА_7 внесено готівку в сумі 4 341 грн (поповнення статутного фонду) отримувач: ТОВ «Автотехдіагностика КС» (а.с.95 т.1).
Згідно з договором купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 23.09.2014 ОСОБА_7 придбав у власність 50 часток статутного капіталу ТОВ «Автотехдіагностіка КС» вартістю 31 250,00 грн, що дорівнює 50 % статутного капіталу ТОВ «Автотехдіагностіка КС» (а.с.96-97 т. 1).
Згідно з квитанцією № FJB1320742000219 від 26.07.2013 та заяви від 06.09.2013 платником ТОВ «Автотехдіагностика КС» ч/з ОСОБА_7 внесено готівку в сумі 26 909 грн призначення платежу: поповнення статутного фонду засновником ОСОБА_7 , отримувач: ТОВ «Автотехдіагностика КС» (а.с.98, 99 т. 1).
Зі статуту ТОВ «Автотехдіагностика КС» в редакції від 23.09.2014 слідує, що засновником товариства та єдиним учасником є ОСОБА_7 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . В утворені статутного капіталу бере участь ОСОБА_7 розмір внеску 62 500 грн, частка у процентах - 100 (а.с. 100-105 т. 1).
Відповідно до рішення № 8 єдиного учасника ТОВ «Автотехдіагностика КС» ОСОБА_3 від 25.05.2023 (посвідченого нотаріально) у зв'язку з виходом ОСОБА_7 зі складу учасників товариства погоджено заміна зобов'язання зі сплати грошових коштів вартості частки на зобов'язання з передачі нерухомого майна, а саме комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 згідно з актом приймання-передачі майна, що передається у власність фізичної особи, що вийшла зі складу учасників ТОВ «Автотехдіагностика КС» від 26.05.2023 (а.с.106 -107 т. 1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 31.05.2023 власник комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_7 , номер відомостей про речове право 50454586, підстава рішення про передачу майна у власність фізичній особі, що вийшла зі складу засновників (учасників) юридичної особи ТОВ «Автотехдіагностіка КС» від 25.05.2023, акт приймання-передачі від 26.03.2023 (а.с.108 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ОСОБА_7 є власником автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, дата реєстрації 17.12.2021, вартість якого приблизно становить 1 281 471 грн згідно з скріншоту з сайту «ОЛХ» щодо вартості автомобіля (а.с.109-110 т.1).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 від 14.11.2016 комбайн NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 14.11.2016 (а.с.112 т. 1).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 від 19.05.2017 комбайн NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 19.05.2017 (а.с.111 т. 1)
Комбайн NEW HOLLAND CR - 8080, 2014 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 07.08.2023 (свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 (а.с.113 т. 1), вартість якого приблизно становить 2 439 007 грн згідно зі скріншотом із сайту «ОЛХ» (а.с.114 т. 1).
З копії спадкової справи № 7/2024, отриманої на виконання ухвали суду від 11.10.2024, вбачається, що після смерті ОСОБА_7 заяви про прийняти спадщини подані: донькою ОСОБА_4 , сином ОСОБА_1 , матір'ю померлого ОСОБА_3 . Крім того, спадкоємцем першої черги за законом є донька померлого неповнолітня ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України.
Крім того, матеріали спадкової справи містять договір позики від 28.06.2022, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , розписку ОСОБА_7 про отримання в борг коштів в сумі 2000,00 доларів США та заяву-претензію кредитора ОСОБА_6 , з якої вбачається, що між ним та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір позики від 28.06.2022 та ОСОБА_7 31.07.2023 власноруч написано розписку про отримання коштів в сумі 2000,00 доларів США. Станом на 08.04.2024 сума боргу становить 2 160,00 доларів США (а.с.126-164 т. 1).
Згідно з інформацією АТ «Райффайзен Банк» отриманою на виконання ухвали суду від 11.10.2024 на ім'я ОСОБА_7 станом на 05.11.2024 відкрито 7 рахунків, зокрема 21.11.2023 залишок на рахунку 1400,10 та 01.12.2023 залишок на рахунку 5300, 10, Код валюти 840 - цифрова ідентифікація долара США (а.с.189 т. 1).
Відповідно до витягу з Єдиного порталу державних послуг ''Дія'' ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками записані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.223-224, 227-228 т. 1).
Позивачем також долучена інформація з електронного кабінету інтернет-магазину «Комфі», з яких вбачається, що 28.03.2019 ОСОБА_7 оформлюється замовлення пральної машини Bosh WAY32741EU, адреса доставки: АДРЕСА_1 . Отримувач «Николай Голоцван +380675202044»; 24.11.2020 оформлюється замовлення грилю-барбекю Tefal OptiGrill + GC712D34, адреса доставки: м. Кропивницький, вул. Карусельна, 11. Отримувач «Николай Голоцван +380675202044»; 23.12.2017 ОСОБА_7 оформлювалося замовлення на мультипіч Philips (самовивіз), 09.11.2021 оформлювалося замовлення на фен Jimmy (самовивіз), 27.09.2023 ОСОБА_7 оформлювалося замовлення на робот-пилосос Dreame( самовивіз), 17.09.2023 ОСОБА_7 оформлювалося замовлення на робот-пилосос Dreame (самовивіз); копію гарантійного талону пральної машини Bosh WAY32741EU, копію заявки на доставку, копію інструкції грилю-барбекю Tefal OptiGrill + GC712D34, копію інструкції робота-пилососа Dreame, копію інструкції фен Jimmy, копія інструкції на мультипіч Philips; копія рахунку-фактури № 004136 від 06.06.2023 платник Олексієнко І.С., копія квитанції про оплату від 08.06.2023 платник ОСОБА_2 - призначення платежу за послуги FB у сімейний двокімнатний з 13.08.2023 по 17.08.2023; копія підтвердження на бронювання санаторій «Гірська Тиса» у с. Кваси Рахівського району Закарпатської області», де у графі «Інформація про гостей» зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 (а.с.31-51 т. 2).
У суді першої інстанції також були допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які пояснили, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 жили разом, а потім в 1998 році одружились. У них в шлюбі народилося дві доньки. Про розірвання шлюбу між ними дізналися лише після смерті ОСОБА_7 . Вказували, що ОСОБА_7 та ОСОБА_2 завжди були разом, у них були хороші відносини та дружня сім'я.
Щодо встановлення судами факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19 (61-3071св21).
У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_7 разом з їх спільними дітьми за адресою АДРЕСА_1 .
Вказана обставина також підтверджена довідкою квартального комітету від 30.09.2024 року.
У матеріалах справи містяться докази проведення спільного відпочинку за кордоном ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та їх доньки ОСОБА_4 , докази оплати комунальних послуг ОСОБА_7 за місцем їх спільного проживання, докази неодноразово здійснення переказів коштів ОСОБА_2 ОСОБА_7 у 2023-2024 рр.
Зі змісту медичної документації вбачається, що під час перебування в лікарні в березні 2024 року ОСОБА_7 зазначив відомості про контактну особу - «дружина ОСОБА_2 ». У електронних деклараціях ОСОБА_2 , як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік ОСОБА_7 у розділі 2.2. «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» вказаний як чоловік, після розірвання шлюбу у кожній декларації за 2017-2023 роки, у розділі 2.2. «Інформація про членів сім'ї суб'єкта декларування» ОСОБА_7 вказаний як «особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі».
Допитані в суді першої інстанції свідки також підтвердили факт спільного проживання як подружжя вказаних осіб у спірний період.
Отже, врахувавши наявність обставин, характерних для сімейних правовідносин, якими вважаються проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спірного користування, зокрема й побутової техніки, оплата комунальних послуг покійним за місцем спільного проживання з ОСОБА_2 та їх дітьми, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Доводи апеляційної скарги у тій частині, що позивачем не надані докази, що підтверджують наявність у неї з ОСОБА_7 спільного бюджету після розірвання шлюбу є безпідставними, оскільки позивачем надано достатньо доказів на їх підтвердження, а саме придбання товарів для дому в якому спільно проживали зазначені особи, оплата комунальних послуг, спільний відпочинок, та неодноразові перекази коштів здійснені між даними особами.
Щодо визнання права власності на майно набутого за час перебування у шлюбі
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Таким чином, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
З матеріалів справи вбачається, що за час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 набуте наступне майно, зокрема:
- комплекс будівель за адресою АДРЕСА_2 , на підстав договору купівлі-продажу від 27.08.2018 року;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3522587200:51:000:0003 площею 0,2058 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 , 2017 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_7 17.12.2021;
- комбайн NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску зареєстрований за ОСОБА_7 14.11.2016 року;
- комбайн NEW HOLLAND СХ - 8080, 2008 року випуску зареєстрований за ОСОБА_7 19.05.2017 року;
- комбайн NEW HOLLAND CR - 8080, 2014 року випуску зареєстрований за ОСОБА_7 07.08.2023;
- грошові кошти, розміщених на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_7 у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» у сумах 1400,10 дол. США та 5300,10 дол. США.
Оскільки вказане вище майно набуто ОСОБА_7 під час спільного проживання з позивачем, тому на нього розповсюджується режим спільного сумісного майна.
Щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, кадастровий номер 3520810100:02:000:5242, розташованої на території Бобринецької територіальної громади, яка набута ОСОБА_7 .
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія №100845 від 24.02.2011 ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Бобринецький район, Бобринецька міська рада за межами населеного пункту, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3520810100:02:000:5242.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомість статтю 57 СК України доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі № 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18).
З наданого позивачем державного акту на земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_7 набув право власності на неї на підставі розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 31 грудня 2009 року №1230-р. Державний акт серії ЯЛ №100845 зареєстровано у відділі Держкомзему 24.02.2011 року.
Вказане свідчить про те, що земельна ділянка приватизована ОСОБА_7 є спільної сумісною власністю подружжя.
Щодо визнання права власності на комплекс будівель за адресою АДРЕСА_3
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15-ц (провадження № 61-40676св18) міститься правовий висновок, згідно з яким грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі.
У 2014 році ОСОБА_7 набув право власності на 100% статутного капіталу вказаного товариства.
Після розірвання шлюбу, у період спільного проживання з позивачем, ОСОБА_7 вийшов зі складу учасників вказаного товариства і мав право на отримання грошової компенсації вартості своєї частки.
Відповідно до рішення № 8 єдиного учасника ТОВ «Автотехдіагностика КС» ОСОБА_3 була погоджена заміна зобов'язання зі сплати грошових коштів вартості частки на зобов'язання з передачі нерухомого майна, а саме - комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3 , згідно із актом приймання-передачі майна, що передається у власність фізичної особи, яка вийшла зі складу учасників ТОВ «Автотехдіагностика КС» від 26.05.2023.
Отже, є правильними висновки суду першої інстанції в тій частині, що ОСОБА_7 набув право власності на вищевказаний комплекс під час спільного проживання однією сім'єю з позивачем, корпоративні права набувались ним ще під час шлюбу, а отже за спільні кошти з позивачем, тому до моменту виходу ОСОБА_7 зі складу учасників, ОСОБА_2 мала право на компенсацію половини вартості частки у статутному капіталі товариства. Після заміни зобов'язання зі сплати коштів на зобов'язання з передачі нерухомого майна, ОСОБА_7 набув комплекс будівель у спільну сумісну власність із позивачем.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_2 не зазначено всього обсягу майна набутого за час шлюбу з ОСОБА_7 , оскільки предметом спору є саме майно, яке набуто ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , але під час продовження їх спільного проживання без реєстрації шлюбу.
Щодо доводів ОСОБА_1 в частині розгляду справи з порушенням правил підсудності та за наявності конфлікту інтересів
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Із практики ЄСПЛ вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд (його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)). Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)).
У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року ЄСПЛ, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».
Щодо суб'єктивного критерію в окремих випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість, тобто «має не лише здійснюватися правосуддя, але й ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).
Щодо об'єктивного критерію ЄСПЛ вказує на те, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвести до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чи їх більшості.
З метою дотримання принципу неупередженості суду існує інститут відводу, самовідводу, а також недопустимості повторної участі судді в розгляді справи. Зазначений інститут має важливе значення для реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, сприяє ефективному розгляду справи. Гарантування та забезпечення в національному законодавстві принципу неупередженості суду є важливою умовою дотримання права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі №11-202сап21 звернула увагу на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі.
Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У всіх випадках судді зобов'язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для учасників судових проваджень, громадськості, тому несуть повну відповідальність за вирішення питань, пов'язаних з їх приватним інтересом, таким чином, щоб максимально запобігати конфлікту інтересів під час їх обрання/призначення на посаду судді та в процесі виконання ними функції зі здійснення правосуддя.
Особливостями конфлікту інтересів, який може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом, є тільки реальний конфлікт інтересів.
Колегія суддів, здійснивши оцінку спірних правовідносин, проаналізувавши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині наявності порушення судом правил підсудності, а також наявності конфлікту інтересів доходить висновку про їх необгрунтованість.
Та обставина, що позивач є суддею суду апеляційної інстанції в межах територіальної юрисдикції, якої перебуває суд першої інстанції, який розглядає справу не свідчить про наявність конфлікту інтересів.
Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Відповідно до вимог частини першої статті 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.
З аналізу даної норми вбачається, що конфлікт інтересів, про який зазначає ОСОБА_1 , може мати місце при перегляді справи у суді апеляційної інстанції в якому обімає посаду судді позивач. Саме для уникнення неупередженості суддів та їх необ'єктивності законодавством передбачено механізм за якого підсудність справи підлягає визначенню ухвалою суду вищої інстанції.
А тому колегія суддів розцінює доводи про можливість впливу авторитету позивача на суд першої інстанції як припущення сторони відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки судове рішення підлягає залишенню без змін, тому судом апеляційної інстанції перерозподіл судових витрат в порядку статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 35, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сюр Наталії Вікторівни - залишити без задоволення.
Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Судді: