Іменем України
16 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/2364/21
провадження № 22-ц/4809/937/25
Кропивницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковський О.Л., Дьомич Л.М.
при секретарі - Демешко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року (суддя Москалик В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
встановив:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що з жовтня 2019 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» на посаді підсобного робітника. 17 березня 2021 року на його адресу надійшла повістка про необхідність прибути 18.03.2021 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичної комісії, що пов'язано із призивом на військову службу. 18.03.2021 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження вказаної комісії, про що у телефонній розмові повідомив свого безпосереднього керівника ТОВ «Укрбуд Інвест», на що останній запропонував йому написати заяву про звільнення за власним бажанням, але він відмовився.
Вказав, що на амбулаторному обстеженні він знаходився у період з 18.03.2021 до 31.03.2021, а вже 05.04.2021 він був відправлений на військову службу із збірного пункту, тому повідомив керівництво, що всі необхідні довідки може надати через засоби поштового зв'язку, оскільки не мав можливості з'явитися на роботі особисто. Однак 17.04.2021 на його адресу надійшов лист ТОВ «Укрбуд Інвест» про звільнення його з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з тривалою неявкою на роботі.
Позивач вважає звільненння незаконним з тих підстав, що розірвання трудового договору на підставі п. 4 ст 40 КЗпП України було проведено без попередньої згоди профспілкового органу, членом якого він є, без заслуховування його думки та пояснень, з порушенням процедури та порядку розгляду подання, яке мав внести роботодавець виборному органу первинної профспілкової організації. Позивач зазначає, що звільнивши його за п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідач не лише проігнорував обставини, за яких він не мав можливості вийти на роботу, але й позбавив його гарантій, що передбачені ч. 2 ст. 21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Підставою припинення трудового договору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є призов або вступ працівника на військову службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 119 КЗпП України.
Вказав, що відповідно до закону він має право на збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому підлягає поновленню на роботі відповідно до ст. 235 КЗпП України. Крім того, зазначив, що незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 40 000 грн. Безпідставне звільнення і порушення трудових прав призвели до душевних страждань, стресу та хвилювань, принизили в очах співробітників, викликали в них сумніви в його чесності і порядності, спричинили шкоду його репутації, запис в трудовій книжці про звільнення у зв'язку з прогулом також є негативним наслідком, який утруднює подальше працевлаштування, неочікуване звільнення в період проходження військової служби змусило докладати значних зусиль для організації власного життя та життя сім'ї, отримувати грошові кошти в борг.
Посилаючись на ці обставин, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «Укрбуд Інвест» № 101-К/ТР від 02.04.2021 про припинення трудового договору (контракту) та звільнення його з 02.04.2021 за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновити його на посаді підсобного робітника ТОВ «Укрбуд Інвест» з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення і до ухвалення рішення, без урахування передбачених законом утримань податків й інших обов'язкових платежів, та стягнути з ТОВ «Укрбуд Інвест» на його користь 40 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» № 101-К/ТР від 02.04.2021 про припинення трудового договору (контракту) та звільнення з 02.04.2021 ОСОБА_1 за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді підсобного робітника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» з 02.04.2021.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 коп) моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції прийнято до уваги, що позивач був відсутній на роботі з 18.03.2021 по 02.04.2021 р. за наявності поважних причин такої відсутності у зв'язку з проходженням медичної комісії та призовом на строкову військову службу, що підтверджується документально. Однак, судом не враховано, що відповідач не знав і не міг знати, про те, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 18.03.2021 по 02.04.2021р. за наявності поважних обставин, а саме у зв'язку з проходженням медичної комісії та призовом на строкову військову службу. У матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про зворотнє. Позивач не повідомив свого роботодавця про те, що з підстав передбачених чинним законодавством він буде відсутній на робочому місці, тому починаючи з 18.03.2021 відповідачем щоденно складалися акти про відсутність його на робочому місці та фіксувалися інші дії, які були спрямовані на встановлення причин такої відсутності. Тому на підставі складених актів та за відсутності наданих доказів про причини неявки працівника на роботу і взагалі будь-якої інформації про його місцеперебування 02.04.2021 позивача було звільнено з роботи відповідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин), згідно наказу №101-К/ТР від 02.04.2021 р., про що повідомлено було працівнику листом №184 від 05.04.2021.
Також зазначено, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження моральних страждань позивача, як то свідчення співробітників, медичних висновків, щодо погіршеного стану здоров'я, придбання та приймання медичних препаратів за призначенням лікаря, боргові розписки, чеки, квитанції, розрахункові документи з ломбарду, тощо.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий ТОВ «Укрбуд Інвест» на роботу на посаду підсобного робітника з 02.09.2019 згідно з наказом про прийняття на роботу від 22.08.2019 № 128-К/ТР, про що зроблено відповідний запис до трудової книжки (а.с. 29. 30, 31).
Звільнено ОСОБА_1 за прогул без поважних причин 02.04.2021 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України згідно з наказом про припинення трудового договору (контракту) від 02.04.2021 № 101-К/ТР (а.с. 11, 31).
Згідно з копією листа директора ТОВ «Укрбуд Інвест» Маренича В.А. від 15.06.2021 в ТОВ «Укрбуд Інвест» відсутній виборний орган первинної профспілкової організації (а.с. 55).
Начальник дільниці ТОВ «Укрбуд Інвест» Дейнека М.В. та майстри будівельних та монтажних робіт ОСОБА_2 , ОСОБА_3 склали акти про відсутність підсобного робітника ОСОБА_1 на роботі протягом всього робочого дня (з 8:00 год до 17:00 год) № 1 від 18.03.2021, № 2 від 19.03.2021, № 3 від 22.03.2021, № 4 від 23.03.2021, № 5 від 24.03.2021, № 6 від 25.03.2021, № 7 від 26.03.2021, № 8 від 29.03.2021, № 9 від 30.03.2021, № 10 від 31.03.2021, № 11 від 01.04.2021, № 12 від 02.04.2021 (а.с. 32-43).
Також начальник дільниці ОСОБА_4 склав на ім'я директора ТОВ «Укрбуд Інвест» доповідні записки про відсутність підсобного робітника ОСОБА_1 на роботі № 1 від 18.03.2021, № 2 від 19.03.2021, № 3 від 24.03.2021 згідно з якими ОСОБА_1 не попереджав про причини відсутності на роботі, з метою з'ясування причин начальник дільниці декілька разів дзвонив ОСОБА_1 на мобільний телефон, однак ОСОБА_1 не відповідав, тому в табелі обліку використання робочого часу зроблено відмітку про неявку з нез'ясованих причин (а.с. 45-47).
Лист від 24.03.2021 № 864, за змістом якого директор ТОВ «Укрбуд Інвест» пропонував надати ОСОБА_1 пояснення та підтверджуючі документи про причини відсутності на роботі з 18.03.2021, був направлений цінним листом з описом вкладенням згідно з накладною № 0304804378110, за адресою: вул. Центральна, 71, Нова Прага, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл., 28042, зазначено одержувача - юридична особа ОСОБА_5 . Копія конверта містить прізвище адресата - ОСОБА_1 . Згідно з відміткою поштового відділення поштове відправлення було повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с. 51-54).
Згідно з актом про відсутність на роботі підсобного робітника ОСОБА_1 від 30.03.2021 № 1/03-21, складеним комісією в складі заступника директора ТОВ «Укрбуд Інвест» Мельничуком В.М., начальника відділу кадрів Прач С.А. та юрисконсульта Пилипенко І.В., 30.03.2021 о 13:30 год відбулася телефонна розмова з ОСОБА_1 в режимі гучного зв'язку з приводу його відсутності на роботі в період з 18.03.2021 до 30.03.2021 без поважних причин. Під час розмови начальник відділу кадрів намагалася з'ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на роботі впродовж зазначеного періоду, пропонувала надати пояснення неявки на роботу та документи в підтвердження поважності причин його відсутності на роботі. ОСОБА_1 повідомив про відсутність у нього поважних причин своєї відсутності на роботі та відмовився надавати документи, які засвідчують його відсутність на роботі з поважних причин. По завершенню розмови комісія встановила, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі в період з 18.03.2021 до 30.03.2021 без поважних причин (а.с. 44).
У доповідній записці від 02.04.2021 № 2/04-21 від 02.04.2021 начальника відділу кадрів ТОВ «Укрбуд Інвест» Прач С.А., складеній на ім'я директора, зазначено, що в період з 18.03.2021 до 02.04.2021 ОСОБА_1 відсутній на роботі без попереднього попередження своєї відсутності, що зафіксовано актами про відсутність працівника на роботі. 30.03.2021 відбулася телефонна розмова з ОСОБА_1 в режимі гучного зв'язку, в ході якої з'ясовано, що жодних поважних причин відсутності на роботі у ОСОБА_1 не було, про що складено відповідний акт, надісланий за місцем реєстрації рекомендований лист від 24.03.2021 щодо надання ним письмових пояснень з приводу відсутності залишений без відповіді, було запропоновано звільнити ОСОБА_1 за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 48).
Листом від 05.04.2021 № 384 директора ТОВ «Укрбуд Інвест» Бабича Є.Ю. було повідомлено про звільнення згідно з наказом від 02.04.2021 № 101-К/ТР за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та запропоновано надати письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою. Додаток: наказ ТОВ «Укрбуд Інвест» від 02.04.2021 № 101-К/ТР (а.с. 147, зворотня сторона).
Зазначений лист згідно накладної № 0101417106848 був направлений 05.04.2021 ОСОБА_1 за адресою: Нова Прага, Олександрійський р-н, Кіровоградської обл., 28042 (а.с. 13). За роздруківкою з сайту Укрпошти щодо відстеження зазначеного поштового відправлення прийняте: 01014 м. Київ - 05.04.2021, у точці видачі / доставки: 28042 смт Нова Прага - 08.04.2021 (а.с. 147).
За твердженням відповідача, зазначений лист не був вручений ОСОБА_1 і повернутий на адресу ТОВ «Укрбуд Інвест».
Листом від 16.04.2021 № 204 директора ТОВ «Укрбуд Інвест» на заяву ОСОБА_1 від 30.03.2021, яка надійшла до ТОВ «Укрбуд Інвест», позивача повідомлено, що його звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України наказом від 02.04.2021 № 101-К/ТР, про що повідомлено листом від 05.04.2021 № 184, який перебуває у відділенні Укрпошти і станом на дату складання листа не отриманий ОСОБА_1 . Зазначено про повторне надіслання копії наказу про звільнення, додатки: копії наказу ТОВ «Укрбуд Інвест» від 02.04.2021 № 101-К/ТР та накладних про надіслані листи від 24.03.2021 та від 05.04.2021. Зазначений лист від 16.04.2021 отримано ОСОБА_1 17.04.2021, що не заперечується сторонами (а.с. 12, також зворотня сторона).
Згідно копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.04.2021 № 1110, видана призовнику ОСОБА_1 , в тому, що він по направленню медичної комісії знаходився на амбулаторному обстеженні з 18.03.2021 до 31.03.2021 (а.с. 14).
ОСОБА_1 отримав повістку від 01.04.2021 про необхідність явки 01.04.2021 о 09:00 год в ІНФОРМАЦІЯ_4 для засідання призовної комісії, а також повістку про призов на строкову військову службу, для чого запропоновано з'явитися 05.04.2021 о 09:00 год для відправлення на збірний пункт (а.с. 15, 16). Крім того, згідно з копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.04.2021 № 2/1111, виданої ОСОБА_6 , його син ОСОБА_1 05.04.2021 призваний на строкову військову службу та відправлений в обласний збірний пункт АДРЕСА_1 для відправки у військову частину.
На адвокатський запит представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 надав копії облікової картки призовника ОСОБА_1 та висновків лікаря-хірурга, згідно з якими ОСОБА_1 19.03.2021 був на огляді лікарів отоларинголога, стоматолога, невропатолога, хірурга та дерматолога, 23.03.2021 - офтальмолога та хірурга (а.с. 108,109, 112). Відповідно до копій актів № 99 від 22.03.2021 та № 100 від 22.03.2021 ОСОБА_1 знаходився на обстеженні в КНП «Олександрійська центральна районна лікарня Олександрійської міської ради» з 19.03.2021 до 22.03.2021 (а.с. 110, 111). Також згідно з копією картки медичного огляду призовника на збірному пункті ОСОБА_1 22.03.2021-23.03.2021 проходив обстеження лікарів в ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявний висновок голови медичної комісії про придатність до військової служби (а.с. 114).
Відповідно до витягу з книги протоколів засідань призовної комісії Олександрійського району згідно з протоколом № 1 від 02.04.2021 ОСОБА_1 рішенням призовної комісії визнаний придатним до військової служби та призваний на строкову військову службу (а.с. 115).
Заявою від 15.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Укрбуд Інвест» про надання згоди на пересилання трудової книжки за адресою його реєстрації, а також просив надіслати йому довідку про середньомісячну заробітну плату, яку направив засобами поштового зв'язку згідно з фіскальним чеком Укрпошти від 17.05.2021 (а.с. 192-194).
Встановивши, що позивач був відсутній на роботі з 18.03.2021 по 02.04.2021 р. за наявності поважних причин такої відсутності у зв'язку з проходженням медичної комісії та призовом на строкову військову службу, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність дій відповідача щодо його звільнення та наявності підстав для його поновлення та стягнення моральної шкоди.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 24 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.
Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22).
Отже, встановивши те, що позивач був відсутній на роботі з поважних причин, а саме - у зв'язку з проходженням медичної комісії та строкової служби, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність його звільнення згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, що вказує про існування правових підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не повідомив про його призов на строкову службу та був відсутній на робочому місці, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про відсутність позивача на роботі з поважних причин.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Частиною першою статті 237-1КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності
Оскільки судом встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, що полягає у його незаконному звільненні, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди завданої таким порушенням та визначеною судом сумою відшкодування у розмірі 40 000,00 грн, оскільки він відповідає характеру та обсягу страждань позивача, принципам розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди є правильним та відповідає вимогам закону.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест», залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайоннного суду Кіровоградської області від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.11.2025.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич