Іменем України
24 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 397/457/25
провадження № 22-ц/4809/1349/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2025 року (суддя Мирошніченко Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Редакційно-видавниче об'єднання «Олександрівщина» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, що на підставі наказу № 27 від 19.11.2015 вона була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ТОВ РВО «Олександрівщина». 01.03.2022 її звільнено з вказаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказала, що у день звільнення їй не було виплачено заборгованість із заробітної плати в розмірі 18752,54 грн. 31.08.2022 рішенням Олександрівсього районного суду Кіровоградської області, яке набрало законної сили 28.11.2022, її позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на її користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 18752,00 та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.03.2022 по 31.08.2022 у сумі 73897,10 грн. 13.09.2022 Олександрівським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження по виконанню вказаного рішення суду. Зазначає, що в період з 19.01.2023 по 30.01.2025 відповідачем сплачувалась заборгованість на її користь, тобто фактично сплачена відповідачем в повному обсязі 30.01.2025. Затримка розрахунку при звільненні складає 35 місяців, що відповідно до статті 117 КЗпП України є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто з 31липня 2024 року по 30 січня 2025 року в сумі 74461,20 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 31 липня 2024 року по 30 січня 2025 року в сумі 74461,20 грн.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не вірно застосовано норму ч. 1 ст. 117 КЗпП України, яка з 19 липня 2022 року набула змін. За змінено нормою права середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку виплачується працівникові не більш як за шість місяців. Вказала, що зазначена правова норма до 19 липня 2022 року не передбачала часових обмежень у здійсненні такої виплати, тому висновок суду першої інстанції про те, рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2022 року вже охоплено період за який може бути нараховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є помилковим.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд встановлено, що наказом № 2 від 01 березня 2022 року «Про звільнення працівників» ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ РВО «Олександрівщина за статтею 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін з 01 березня 2022 року.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2022, яке набрало законної сили 28.11.2022, позов ОСОБА_1 до ТОВ РВО «Олександрівщина» про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено. Стягнуто з ТОВ РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 18752,00 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.03.2022 по 31.08.2022 у сумі 73897,10 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших платежів (а.с. 12-20).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2022 рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2022 залишено без змін (а.с. 21-28).
На підтвердження того, що Олександрівським ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 69832155 від 13.09.2022 надано роздруківку з автоматизованої системи виконавчого провадження, де вказано боржником ТОВ РВО «Олександрівщина», а стягувачем ОСОБА_1 (а.с. 43).
06.12.2024 державним виконавцем Олександрівського ВДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/397/239/22, виданого 07.09.2022 у зв'язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі. Згідно виписок про рух коштів по рахунку за період з 01.01.2023 по 31.01.2025 Олександрівським ВДВС у Кропивницькому районі та ТОВ «РВО «Олександрівщина» на рахунок позивача перераховувались кошти (а.с. 29-43, 63).
Постановою державного виконавця Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2024 було закрито виконавче провадження ВП №69832155 з примусового виконання виконавчого листа № 2/397/239/22 виданого 07.09.2022 Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ТОВ РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 18752,00 грн, у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі (а.с.63).
Постановою державного виконавця Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2025 було закрито виконавче провадження ВП №706014881 з примусового виконання виконавчого листа № 2/397/239/22 виданого 07.09.2022 Олександрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ТОВ РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.03.2022 по 31.08.2022 у сумі 73897,10 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших платежів, у зв'язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі (а.с.62).
У позовній заяві позивач навела розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, при цьому зазначила, що до стягнення підлягає середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців, тому до стягнення підлягає середній заробіток за шість місяців до проведення повного розрахунку, тобто за період з 31.07.2024 по 30.01.2025, а саме: 74461,20 грн. (132 робочих днів х 564,10 грн. середньоденний заробіток = 74461,20 грн).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2022 з відповідача, на підставі ст. 117 КЗпП (не більш як за шість місяців), на користь позивачки вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і дане судове рішення виконано у повному обсязі, а тому повторно за теж саме порушення трудових прав позивача ця норма не може бути застосована.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону № 2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Ця редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності 19 липня 2022 року.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 127/22449/20 (провадження № 61-7769св21) зазначено, що «виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред'явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред'являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред'явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18)».
Як встановлено судом, рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31.08.2022 вже було стягнуто з ТОВ РВО «Олександрівщина» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 02.03.2022 по 31.08.2022 у сумі 73897,10 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших платежів.
Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що повторне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за теж саме правопорушення не допускається.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково застосував статтю 117 КЗпП України в редакції від 19 липня 2022 року, оскільки її було звільнено до внесених змін до вказаної статті, є безпідставними з огляду на таке.
Як викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 127/22449/20 (провадження № 61-7769св21), час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви). ОСОБА_1 звернулася в суд позовом у квітні 2025 року, тобто після внесених змін від 19 липня 2022 року, а тому до спірних правовідносин застосовується нова редакція статті 117 КЗпП України.
При цьому, слід зазначити, що у позовній заяві позивач посилається на нову редакцію статті 117 КЗпП України та просила стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців, тобто за період з 31.07.2024 по 30.01.2025 в сумі 74461,20 грн.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.11.2025.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич