Іменем України
11 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/423/25
провадження № 22-ц/4809/1354/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 11 червня 2025 року у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,-
встановив:
У січні 2025 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 14 530,70 грн. та судових витрат в сумі 3 028,00 грн., мотивуючи свій позов тим, що шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 та видачею абонентської книжки відповідачі вступили у фактичні договірні відносини з підприємством і їм надавались послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживають та зареєстровані у встановленому законом порядку.
Вказав, що позивач договірні відносини виконав в повному обсязі, але взяті на себе зобов'язання по оплаті даних послуг відповідачі належним чином не виконують, в зв'язку з чим виникла дана заборгованість. З врахуванням вимог ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму боргу за послуги водопостачання за період з 01.08.2019 року по 30.11.2024 року в розмірі 12 290,81 грн., з врахуванням індексу інфляції в сумі 1 710,70 грн. та 3% річних - 529,19 грн., а всього 14 530,70 грн. та судові витрати по справі в сумі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі є споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою сторони вступили у фактичні договірні відносини, відповідачі мали вчасно сплачувати надані послуги. За період з 01.18.2019 року по 30.11.2024 року включно відповідачам було надано послугу з централізованого водопостачання та водовідведення за вказаною адресою, за які сплачено не було. Тому станом на 17.01.2025 року за відповідачами рахується заборгованість перед підприємством за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 12290,81 грн. Також позивач зазначив, що відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, що відповідно до розрахунку складає: 3% річних 529,19 грн. та 1710,70 грн. індекс інфляції.
З цих підстав, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Подільського районного суду м. Кропивницького від 11 червня 2025 року позов було задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 12 290,81 грн. та 3 % річних в сумі 529,19 грн. та індекс інфляції в сумі 1 710,70 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» судові витрати по справі в сумі 1 514,00 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між ним та ОКВП «Дніпро-Кіровоград» було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №4150405 від 19 квітня 2024 року.
На виконання умов даного Договору ним здійснювалися періодичні платежі за період з 19 квітня 2024 року по березень 2025 року ним сплачено кошти у розмірі 15 124грн.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції стягнув заборгованість за період з 1 серпня 2019 року по 30 листопада 2024 року. В той же час, згідно умов Договору він та позивач дійшли згоди, що борг, який існував на час його укладення, в тому числі за період з 1 серпня 2019 року по час укладення Договору було розстрочено до квітня 2025 року.
Вказав, що період, за який позивач просив у позові стягнути заборгованість було охоплено Договором і на час ухвалення оскаржувального рішення борг було повністю сплачено.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 позивач та відповідач вступили у фактичні договірні відносини щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення. Вказані правовідносини між сторонами було закріплено та врегульовано у договорі про надання населенню послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення розміщеному на сайті dnipro-kirovograd.com.ua згідно з заявою-приєднанням від 18 квітня 2024 року. Відповідачам надавались послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Через несплату, заборгованість за період з 01 серпня 2019 року по 30 листопада 2024 року становить 12 290,81 грн.
Суд першої інстанції встановивши дані обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Відповідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно ст. 265 ЦПК України суд повинен надати мотивовану оцінку кожному аргументу, що наведений учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Ухвалюючи рішення в даній справі, суд не забезпечив в установленому порядку повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи. Всі повідомлення які направляв їм суд, повернулись без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не може вважатись належним повідомленням.
За таких обставин суд розглянув справу однобічно без врахування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, позивач приховав, а суд через не належне повідомлення відповідачів не врахував, що між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №4150405 від 19 квітня 2024 року, за умовами якого позивач надав відповідачам розстрочку у погашені заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Згідно п.1.2 даного договору заборгованість має сплачуватись шляхом сплати першого внеску у розмірі 1497,7 грн до 19.04.2024 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк», та подальшою сплатою наступних платежів згідно погодженого графіка рівними частинами до квітня 2025 року.
На підтвердження виконання цього договору відповідач ОСОБА_1 надав копії квитанцій (а.с. 35-45), згідно яких кошти сплачувались ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в ПАТ «Приватбанк» в наступному порядку і сумах:
- 05.06.2024 450 грн,
- 30.06.2024 1300 грн,
- 10.07.2024 450 грн,
- 30.08.2024 1300 грн,
- 21.11.2024 1000 грн,
- 29.01.2025 5000 грн,
- 11.03.2025 600 грн,
- 12.03.2025 1000 грн,
- 21.03.2025 1000 грн,
- 05.05.2025 2000 грн,
- 06.05.2025 2000 грн,
- 14.05.2025 1124 грн.
Всього за наданими квитанціями сплачено 17 224 грн.
З огляду на вказані докази, відповідачі сплатили позивачу в рахунок погашення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 17 224 грн., що перевищує заявлену позивачем суму заборгованості в розмірі 14 530,70 грн.
Отже на момент ухвалення судом рішення від 11.06.2025 заборгованість відповідачів перед позивачем була погашена.
Аргументи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що позивач в односторонньому поряду розірвав договір про реструктуризацію, є нікчемними, оскільки в умовах самого договору такий порядок його припинення не передбачений.
В такому випадку, якщо одностороння відмова договором не передбачена і якась зі сторін не погоджується на його розірвання, це питання має вирішуватись у судовому порядку. Такого рішення суду про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості №4150405 від 19 квітня 2024 року позивач не надав.
З огляду на вказане, позов не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та відмовою в задоволенні позову, з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору, сплачені відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Кропивницького від 11 червня 2025 року скасувати.
В задоволенні позову Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - відмовити.
Стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на користь ОСОБА_1 4542 грн в рахунок сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
Письменний О.А. Дьомич Л.М. Дуковський О.Л.