Справа № 156/488/25 Головуючий у 1 інстанції: Комзюк Н. Н.
Провадження № 22-ц/802/1193/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
11 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2, на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року,
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 11.10.2023 між АТ «А-Банк» та відповідачем укладено вищевказаний кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 70000 грн строком на 60 місяців, тобто до 10.10.2028, зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, через що у нього станом на 29.04.2025 заборгованість становить 82296,58 грн, що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 64734,04 грн та залишку заборгованості за процентами в розмірі 17562,54 грн.
Враховуючи наведене, АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № А414СТ155101271057 від 11.10.2023 у розмірі 82296 грн 58 коп.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року позов АТ «А-Банк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № А414СТ155101271057 від 11.10.2023 у розмірі 82296 грн 58 коп., яка складається з: 64734 грн 04 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 17562 грн 54 коп. - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.
Не погодившись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог у частині стягнення відсотків та судових витрат та задовольнити позов лише у частині стягнення фактично неповернутої суми тіла кредиту в розмірі 27460,34 грн та відповідно вирішити питання розподілу судових витрат.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує, що суд безпідставно зробив висновок про те, що підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 08.06.2023 року, заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 08.06.2023 року, заява про надання послуги "Швидка готівка" № A414CT155101271057 від 11.10.2023 року та паспорт споживчого кредиту "Швидка готівка", становлять належно укладений кредитний договір, № А414СТ155101271057 від 11.10.2023, який є таким, що укладений у письмовій формі. Відповідач не підписував ніяких кредитних договорів, ніяких договорів про надання банківських послуг. Анкета-заява в розумінні чинного законодавства кредитним договором не є. Відповідач не підписував і не ознайомлювався із Умовами і Правилами надання банківських послуг позивача, не ознайомлювався з Тарифами чи іншими Пам'ятками для клієнта від позивача. Не ознайомлювався він і не підписував ніяких паспортів споживчого кредиту позивача, йому лише повідомили про встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок. Про будь-які нарахування на вказані кредитні кошти його не сповіщали ні по телефону, ні в смс-повідомленні, або про будь-які подальші можливі зміни кредитного ліміту. Про те, що на суму кредитного ліміту буде нараховуватися якась неустойка, а також про інші незрозумілі вимоги щодо заборгованості йому також нічого не повідомляли. В анкеті-заяві не містилося жодних істотних умов кредитного договору. Вимоги позивача та висновок суду першої інстанції є безпідставними, оскільки не було доведено обставин укладення договору на вказаних банком умовах, і такі висновки суду суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, яку слід було застосувати до спірних правовідносин. Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами істотних умов кредитного договору, зокрема розміру процентної ставки, строків повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань. Анкета-заява відповідача містить лише анкетні дані та не визначає умов кредитування.
Вказує, що у даній справі відсутні докази, що відповідач погодився на сплату відсотків, матеріалами справи фактично підтверджується лише отримання тіла кредиту, зокрема, те, що відповідач отримав 70 000 грн, з яких добровільно повернув 45 539,66 грн. Отже, залишок зобов'язання становить 27460,34 грн, що визнавалось і самим відповідачем. Будь-які інші нарахування банку є необґрунтованими та недоведеними, не ґрунтуються ні на договорі, ні на нормах закону.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «А-Банк» зазначає, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 08.06.2023 р. в АТ «А-Банку» підтвердив своїм підписом факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднався до них та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті банку. Анкета-заява підписана відповідачем на сенсорному екрані свого пристрою (смартфону), та відповідно до Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 13.12.2019 № 151, цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом.
Цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення. Використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом.
Зазначено, що в подальшому - 11.10.2023, перебуваючи клієнтом банку, відповідач скористався додатковою послугою банку "Швидка готівка". Позивач вказав, що даний договір не є встановленням кредитного ліміту на кредитну картку. Відповідно до умов даної послуги, відповідач з допомогою сервісу "А24" уклав в електронній формі з банком додатковий кредитний договір № A414CT155101271057 від 11 жовтня 2023 року на суму в розмірі 70000 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 55% на рік. (Про що також зазначено і самому позові і в додатках до нього). Договір (заява) про надання послуги "Швидка готівка" № A414CT155101271057 від 11.10.2023 року, в якій зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка, підписана відповідачем простим електронним підписом. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Також зазначає, що надані позивачем виписки з рахунків позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки з рахунків та розрахунок заборгованості свідчать про тривале виконання зобов'язань за кредитним договором позичальником і активне користування кредитом, що підтверджує отримання позичальником кредиту та наявну заборгованість. Також на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер із зазначенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована відповідачу. У п.9 заяви клієнта № A414CT155101271057 від 11.10.2023 року зазначено номер карти клієнта, на який було зараховано кошти кредиту. З виписки по картці НОМЕР_1 видно, що, крім надходження кредитних коштів, відповідач її використовував для розрахунків .
Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи , оскільки справа є малозначною (ціна позову - 82296,58 грн).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Згідно із статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2023 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», а також 11 жовтня 2023 року - заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.
Отже, будучи клієнтом АТ «А-Банк», ОСОБА_1 11.10.2023 уклав з позивачем кредитний договір А414СТ155101271057 щодо надання йому кредиту у розмірі 70000 грн за програмою «Швидка готівка». Вказану обставину щодо отримання кредиту та часткового його погашення не заперечує і сам відповідач.
Кредитний договір підписано відповідачем 11.10.2023 о 12:35 за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Відповідно до п.п. 1-10 заяви тип кредиту - строковий, сума кредиту становить 70000 грн, строк кредитування 60 місяців: з 11.10.2023 по 11.10.2028 включно, процентна ставка фіксована - 55 % на рік, розмір щомісячного платежу становить 3485 грн 25 коп., загальна сума повернення кредиту - 209113 грн 95 коп.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», з якими відповідач був ознайомлений.
Згідно із наданим позивачем меморіальним ордером № TR.33131368.41246.65444 від 11.10.2023 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 70000 грн за кредитним договором А414СТ155101271057 від 11.10.2023.
Відповідно до виписки від 04.07.2025 по картці № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (рнокпп - НОМЕР_3 ) кошти у сумі 70000 грн видані йому через касу банку 11.10.2023 о 12:38 год.
Відповідно до п.12 заяви про надання послуги «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №А414СТ155101271057 від 11.10.2023 становить 82296 грн 58 коп., яка складається з: 64734 грн 04 коп. - тіла кредиту; 17562 грн 54 коп. - заборгованість за процентами.
Як установлено судом, відповідач контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності не подав, а тому судом першої інстанції підставно задоволено позов про стягнення тіла кредиту та процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст.11 даного закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено. що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа;
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Заявляючи позовні вимоги, АТ «Акцент-Банк» указувало, що ОСОБА_1 08.06.2023 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, заяву про встановлення кредитного ліміту за карткою, а також між ним банком 11.10.2023 укладено кредитний договір А414СТ155101271057 шляхом підписання відповідачем заяви про надання послуги «Швидка готівка», яка містить усі істотні умови кредитування.
Позичальник підтвердив та погодився, що до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms. Також у п. 18 даної заяви від 11.10.2023 вказано, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.
Заява про надання послуги «Швидка готівка» від 11.10.2023 підписана відповідачем простим електронним підписом за ідентифікатором за номером мобільного телефона НОМЕР_4 свідчить, що він ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с.9-10).
Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, номер його картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти, вказаний самим відповідачем під час укладення договору.
У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк дії.
Отже, все в сукупності свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитного договору відповідачем з АТ «А-Банк», оскільки цей правочин підписаний сторонами у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію».
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо його непоінформованості з усіма істотними умовами кредитного договору та фактично неукладеності договору за наведених вище приписів закону та наданих суду доказів повністю спростовано матеріалами справи.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів на підтвердження укладення кредитного договору на умовах, зазначених у позові, зокрема, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, не знайшли свого підтвердження, тому судом апеляційної інстанції відхиляються.
При цьому судом правильно встановлено, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню.
Із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.04.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №А414СТ155101271057 від 11.10.2023 становить 82296 грн 58 коп., яка складається з: 64734, 04 грн - заборгованість за тілом кредиту та 17562, 54 грн - заборгованість за процентами.
У матеріалах справи відсутні відомості про оспорення відповідачем у судовому порядку укладеного кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним в цілому або в частині.
Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину правомірність положень договору презюмується.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що добровільно повернув 45 539,66 грн заборгованості, тому залишок зобов'язання становить 27 460,34 грн, які вважав за необхідне сплатити банку, що також спростовує доводи про неукладеність спірного кредитного договору та свідчить про визнання ним наявності заборгованості перед позивачем. Однак, відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження зазначених заперечень.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача по суті спору ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, однак вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Отже, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які були предметом розгляду суду першої інстанції та яким суд надав належну правову оцінку, не спростовують правильних висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування у цій частині відсутні.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 11 листопада 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: