Справа № 164/2358/25 Провадження №11-сс/802/610/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР за №42020031160000020),
Слідчий СВ ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.2 ст.364 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42020031160000020.
Ухвалою слідчого Маневицького районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року в задоволенні вказаного клопотання слідчого відмовлено, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк досудового розслідування.
Також покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Посилається на те, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів, що становить 876 000 гривень.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційної скарги, прокурора, яка підтримувала подану апеляційну скаргу і просила скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави, підозрюваного та його захисника, які заперечували доводи апеляційної скарги і просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно норм ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, відмовляючи у застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя правильно застосував вимоги ч.4 ст.194 КПК України, відповідно до якої, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, тобто наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків згідно ст.177 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Клопотанням слідчого та наданими до нього матеріалами підтверджено, що СВ ВП № 1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за №42020031160000020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.2 ст.364 КК України.
ОСОБА_8 22 жовтня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.2 ст.364 КК України.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, встановив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.239-1, ч.2 ст.240, ч.2 ст.364 КК України, що підтверджується доказами доданими до матеріалів клопотання.
На думку апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя вірно врахував, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, одружений, має міцні соціальні зв'язки, а також те, що прокурором та слідчим не доведено, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано прийшов до висновку, що наявні законні підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Також, будь-яких доказів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного за час досудового розслідування стороною обвинувачення апеляційному суду не представлено.
Тільки те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких, не дає підстав для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як застава.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчого судді, що до ОСОБА_8 може бути застосовано більш м'який запобіжний захід ніж застава, а саме - особисте зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Апеляційний суд на даний час не знаходить підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави, так як доказів того, що застосування менш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , до клопотання слідчого надано не було, під час апеляційного перегляду їх також надано не було.
Апеляційний суд вважає, що застосований запобіжний захід до ОСОБА_8 з покладенням певних обов'язків забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
З огляду на викладене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, а тому зазначені в клопотанні слідчого підстави, в яких він просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 28 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: