Справа № 758/825/25
22 жовтня 2025 року суддя Подільського районного суду м. Києва Блащук А.М., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» про стягнення страхового відшкодування,-
В провадженні Подільського районного суду м. Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» про стягнення страхового відшкодування.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що її подано без додержання вимог, визначених статтею 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), з огляду на таке.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У відповідності до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У поданому позові позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника
Згідно з п. 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (ЦК України, спеціальні закони, тощо).
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію (послугу) для особистих потреб, а коли така продукція (послуга) вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Пунктом 2 вищевказаної Постанови передбачено, що до відносин, які ним регулюються Законом України «Про захист прав споживача», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.
З урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі № 1-26/2011 року Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів висловив позицію про те, що оскільки діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Цей висновок стосується й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.
Крім того, під час розгляду цивільної справи № 212/1101/18 (постанова від 17.04.2019 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення щодо відповідальності страховика, закріплені у Законі України «Про страхування» та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України «Про захист прав споживачів» загальними.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є не якість страхових послуг та надання про них відповідної інформації, а права та обов'язки сторін, які хоча і виникли на підставі укладеного між сторонами договору страхування, проте стосуються вирішення питання відшкодування шкоди, а тому на спірні відносини Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється, оскільки правовідносини сторін у цьому випадку врегульовано положеннями ЦК України, Законом України «Про страхування», який є спеціальним до даних правовідносин, і, безпосередньо, умовами укладеного договору страхування.
За таких обставин, позивач не може вважатися таким, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та має сплатити судовий збір на загальних підставах, передбачених Законом України «Про судовий збір».
Частина 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до п. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн., тому розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру з урахуванням ціни позову про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 864557 грн. 27 коп. становить 8645 грн. 57 коп.
Таким чином, позивачеві необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в сумі 8645 грн. 57 коп. та надати суду докази сплати судового збору.
Пільги щодо сплати судового збору визначені у ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Подільс.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача - UA468999980313151206000026008
Код класифікації доходів бюджету - 22030101
Призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Подільський районний суд міста Києва , код ЄДРПОУ суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСК» про стягнення страхового відшкодування -залишити без руху.
Надати позивачу строк для виправлення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.М.Блащук