печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35012/25-к
пр. 1-кс-30067/25
02 жовтня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
особи, яка подала клопотання, адвоката: не з'явився,
прокурора: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року у справі № 757/29711/25-к в рамках кримінального провадження № 12024000000000568 від 20.03.2024 року,-
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року у справі № 757/29711/25-к в рамках кримінального провадження №12024000000000568 від 20.03.2024 року на автомобіль BMV-5281 д.н.з НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/18069/25-к від 20.05.2025 року задоволено скаргу адвоката і постановлено ухвалу про повернення ОСОБА_4 майно, а саме автомобіль BMV-5281 д.н.з НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 . 27.06.2025 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва було розглянуто клопотання прокурора ОСОБА_5 і винесено ухвалу по справі № 757/29711/25-к про накладання арешту на автомобіль BMV-5281 д.н.з НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 . ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні: не є підозрюваною, обвинуваченою, свідком чи особою, щодо якої може бути застосовано кримінально-правові заходи. Автомобіль не має відношення до кримінального провадження і не містить слідів злочину. ОСОБА_4 , 1959 р.н., є пенсіонеркою. Її син ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем, періодично користувався автомобілем у межах своєї законної підприємницької діяльності (роздрібна торгівля, інтернет-торгівля, збирання безпечних відходів).
В судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з'явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечував.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні особи, яка подала клопотання, та представника органу досудового розслідування, на підставі наявних матеріалів.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Головного слідчого управління Національної поліції України проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024000000000568 від 20.03.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
04.02.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2025 співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України було вилучено автомобіль BMV-5281 д.н.з НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_4 .
В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року у справі № 757/29711/25-к накладено арешт на автомобіль BMV-5281 д.н.з НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що арешт автомобіля у частині заборони користування ним є необґрунтованим та порушує право власника на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Власниця автомобіля ОСОБА_4 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, а сам транспортний засіб не має ознак речового доказу чи знаряддя злочину.
Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності, з огляду на принцип пропорційності втручання у право власності, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення захисту права власника майна на мирне володіння, користування та розпорядження належним йому майном, клопотання про скасування арешту майна, підлягає задоволенню в частині встановленої рішення суду заборони користування майном. Разом з тим судовим розглядом не встановлено виключних обставин для задоволення клопотання в іншій частині .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року у справі № 757/29711/25-к в рамках кримінального провадження № 12024000000000568 від 20.03.2024 року, - задовольнити частково.
Скасувати в частині встановленої заборони користування накладений ухвалою слідчого Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року у справі №757/29711/25-к арешт на автомобіль BMV-5281 д.н.з НОМЕР_1 , з номером кузова НОМЕР_2 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1