06.11.2025 Справа № 756/9273/25
Справа ун. № 756/9273/25
пр.№2/756/5444/25
06 листопада 2025 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит», треті особи, яки не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів ,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 15.07.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 94820, про стягнення на користь ТОВ «Ізі Кредит» з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 15750,00 грн. Стягнути з ТОВ «Ізі Кредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17815,00 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що вчинений виконавчий напис не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на те, що нотаріусом не було з'ясовано безспірність вимоги на час вчинення ним виконавчого напису 15 липня 2021 року, крім того вказує про неможливість вчинення виконавчого напису на договорі, який не посвідчено нотаріально.
Позивач до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд постановити рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Явку представника не забезпечив. До судового засідання надав заяву про часткове визнання позову відповідач визнає позов у частині визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №94820 від 15.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Бучаснького районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» заборгованості у розмірі 15 750,00 грн. Щодо стягнення з Товариства на користь Позивача безпідставно набутих коштів у сумі 17 815,00 грн. Відповідач визнає позов у цій частині на суму 15 750,00 грн. До позовної заяви додано копію платіжної інструкції на примусове стягнення з позивача на рахунок приватного виконавця 17 815,00 грн. Водночас, відповідачу із вказаної суми було перераховано лише 15 750,00 грн., тобто ту суму, яка була зазначена в оскаржуваному виконавчому написі. Додані до позову докази підтверджують лише той факт, що з позивача було стягнуто 17 815,00 грн., однак не підтверджують факту перерахування цієї суми у повному обсязі відповідачу, тобто отримання цієї суми відповідачем. Різниця між сумою стягнутих з позивача та перерахованих відповідачу коштів становить 2 065,00 грн.,що можуть бути витратами виконавчого провадження, що залишились в розпорядженні приватного виконавця.
Третя особа до судового засідання не з'явилася про дату, місце та час повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Явку представника не забезпечив.
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна до судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи, за наявними в справі матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 15 липня 2021 року вчинив виконавчий напис № 94820 про стягнення на користь ТОВ «Ізі Кредит» з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 15750,00 грн, що виникла за Кредитним договором 266347 від 20.05.2020 року.
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно з пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
За приписами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічні положення викладені в Главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172, для одержання виконавчого напису у випадку стягнення заборгованості за нотаріально-посвідченим договором, який передбачає сплату грошових коштів, додаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Тобто, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Крім того, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Згідно п.п. 1.1-1.2 глави 16 розділу ІІ порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих листів нотаріусів, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, подаються: оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Згідно п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку Нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Постановою Кабінету Міністрів України, № 662 від 26.11.2014 року внесено зміни до вказаного Переліку та доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості."
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по Справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сумм або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, на момент вчинення виконавчого напису набрало чинності судове рішення, яким визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України, №662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Враховуючи викладене, визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення грошових коштів, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов'язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов'язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов'язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов'язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню,виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
Вказаний висновок кореспондується із висновком Верховного Суду, який викладений в постанові від 8 вересня 2021 року № 201/6498/20.
За фактичних обставин справи розмір заборгованості, яка була стягнута з боржника на користь кредитора, становив 15750,00 гривень.
Зазначена сума коштів була перерахована виконавчою службою на користь відповідача.
Решта коштів, що були утримані із грошових коштів позивача в процесі примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, становлять виконавчий збір і інші витрати виконавчого провадження, а отже вони не є безпідставно отриманим майном і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Вказані кошти можуть буті повернуті позивачеві у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд установив, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, згідно з квитанції, що міститься у матеріалах справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит», треті особи, яки не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анна Сергіївна, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 липня 2021 року за реєстровим № 94820 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 15750,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит»(місцезнаходження: 04210м. Київ, вул.. Оболонська набережна 15,корпус 4; код ЄДРПОУ 36183990) на користь ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грощові кошти в розмірі 15750,00гривень та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.
Суддя: О.М.Луценко