ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22248/25
провадження № 2/753/13376/25
"10" листопада 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., перевіривши дотримання вимог ст.ст. 175, 177, 184, 185 ЦПК України у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», про визнання недійсним договору споживчого кредиту, визнання кредитної заборгованості безпідставною, стягнення коштів,
ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Мельника Андрія Івановича, в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», про визнання недійсним договору споживчого кредиту, визнання кредитної заборгованості безпідставною, стягнення коштів.
Перевіривши зазначену позовну заяву й додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, а саме не сплачено судовий збір.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В позовній заяві позивач посилається на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач просить суд:визнати недійсним договір споживчого кредиту укладений 27.05.2025 року між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український міжнародний банк»; визнати кредитну заборгованість безпідставною і такою, що виникла не з вини ОСОБА_1 ; стягнути з АТ «Перший Український міжнародний банк» на користь позивача грошові кошти в сумі 20 000 грн.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.
Згідно із ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Водночас, як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом). При цьому позивач заявляючи вимогу про визнання недійсним договору про споживчий кредит, посилається на те, що кредит було оформлено на нього невідомою особою шахрайським шляхом.
Отже, виходячи з аналізу позовної заяви (предмета та підстави позову) слід дійти висновку, що між сторонами виник спір, який не стосується захисту прав споживача, у зв'язку із чим суд не бере до уваги посилання позивача на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено: дві вимоги немайнового характеру - визнання недійсним договору споживчого кредиту від 27.05.2025 року; визнання кредитної заборгованості безпідставною і такою, що виникла не з вини ОСОБА_1 ; та вимогу майнового характеру - стягнення з АТ «Перший Український міжнародний банк» на користь позивача грошових коштів у розмірі 20 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2025 року складає 3 028 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається із тексту позовної заяви ціна позову складає 20 000 грн., таким чином, за вимогу майнового характеру слід сплатити судовий збір (із застосуванням коефіцієнту пониження 0,8) в сумі - 968,96 грн.
Крім того, за кожну вимогу немайнового характеру позивачповинен сплатити судовий збір (із застосуванням коефіцієнту пониження 0,8)- 968,96 грн. (968,96 *2 = 1 937,92 грн.).
У відповідності до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», про визнання недійсним договору споживчого кредиту, визнання кредитної заборгованості безпідставною, стягнення коштів - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунути зазначені недоліки позовної заяви у строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА