ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15501/25
провадження № 1-кп/753/1975/25
"05" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у залі суду у м. Києві у судовому засідання з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100130001033 від 30.12.2022 відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
29 липня 2025 року судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором, з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просить постановити ухвалу про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 прокурор обґрунтував тим, що запобіжний захід ОСОБА_4 був застосований з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину з врахуванням даних про його особу, встановлені ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме передбачені пунктами 1, 3, 5. У обґрунтування клопотання звернув увагу на те, що на даний момент судове слідство триває, ризики, встановлені при продовженні запобіжного заходу, не минули, а будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого. Додатково посилається на норми ч. 7 ст. 176 КПК України щодо особливостей застосування запобіжного заходу до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України у період дії воєнного стану, через що ймовірність ризиків є неймовірно високою. Також зазначив, що зібраними доказами стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри, яка пред'явлена обвинуваченому.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні питання про продовження запобіжного заходу просили вирішити на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 04.06.2025 до підозрюваного застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 31.07.2025, який у подальшому продовжено до 10.11.2025.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості подовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду цього клопотання прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_4 , а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачене у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років може бути призначене за злочин передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується, тож суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.
У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та свідки безпосередньо судом не допитані.
Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину та місце його вчинення дають підстави вважати, що саме покази свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, беручи до уваги вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, особу обвинуваченого та його майновий стан суддя вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 60 560 грн.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 діб, а саме до 03.01.2026 включно з утриманням на Гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити заставу, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого на строк до 03.01.2026 обов'язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з м. Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Головуючий суддя