Справа № 752/11320/24
Провадження №: 2/752/1399/25
15 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Митрофанової А.О.,
при секретарі судового засідання Костюк В.О.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
У травні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 травня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Антонівською сільською радою Сквирського району Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 3. ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народилася дочка, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . 04 грудня 2017 року рішенням Голосіївського районного суду м.Києва шлюб між сторонами розірвано. Враховуючи те, що з моменту проживання сторін окремо і на даний час відповідачка нехтує своїми обов?язками як мати, вважає за необхідне звернутися до суду з даною позовною заявою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , 2008 року народження. Зазначає, що всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем одноособово без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Для розвитку дитини позивач прикладає всі свої зусилля та можливості. В свою чергу, ОСОБА_5 , як мати, не бере участі ні у навчанні, ні у позашкільному розвитку дитини, а саме: не відвідує школу, в якій навчається дочка, не допомагає з навчанням, не відвідує шкільні заходи за участі дитини. Також, мати не цікавиться і здоров?ям дочки, ні в період сезонних простуд ні в інших випадках. За весь період спостереження дитини лікарями не приймала участі в обстеженнях ОСОБА_4, здійснення необхідних лікувань тощо. Окрім цьому, слід зауважити, що під час рідких, не регулярних зустрічей матері з дочкою, дитина не виявляє наміру спілкуватися з матір?ю, після зустрічей поводиться збуджено та нервово. Наведене свідчить, що відповідачка не виконує належним чином своїх батьківських обов?язків, а навпаки може завдати шкоди психологічному здоров?ю дитини, тому має бути позбавлена батьківських прав в першу чергу з метою захисту дитини.
З урахуванням зазначених підстав ОСОБА_3 просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_4 , 2008 року народження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 для розгляду цивільної справи №752/11320/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
24.07.2024 року відповідачкою подано відзив на позовну заяву, в якому зазначала, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначила, що після розлучення з позивачем у грудні 2014 року, дитина проживала разом з нею. Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, вона з дочкою виїхала за кордон, де проживала з початку березня 2022 року по кінець вересня 2022 року. Після повернення, десь наприкінці жовтня, відповідачка захворіла і проходила стаціонарне лікування, через що дочка почала тимчасово проживати з батьком. З того моменту позивач проживає з дочкою, всіляко чинить перешкоду для спілкування з позивачкою, налаштовує її проти неї. З урахуванням цих обставин, а також того, що дитина проживає із позивачем, це унеможливлює контакт з дитиною в будь-який час, тож вона фізично позбавлена повноцінного спілкування з нею. Крім того, зазначає, що щомісяця перераховує грошові кошти на утримання дитини, а відповідач стверджує, що утримує дитину сам. Твердження позивача, що відповідачка, як мати, не бере участі ні у навчанні, ні у позашкільному розвитку дитини, а саме: не відвідує школу, в який навчається дочка, не допомагає з навчанням, не відвідує шкільні заходи за участі дитини, також є маніпулятивним, оскільки позивач всіляко перешкоджає спілкуванню матері з дитиною, і відповідно сам не надає жодної інформації про дитину, а дитину налаштовує так, щоб вона не спілкувалася із матір?ю. Таким чином, відповідачка фізично не може регулярно допомогати дитині з навчанням, ні в телефонному режимі, ні при фізичній присутності через супротив позивача, ці зустрічі є нечастими, а інколи просто неможливими. Навіть спілкування по телефону теж є недостатнім, оскільки позивач впливає на дитину з метою її найменшої комунікації зі матір'ю. У березні 2023 року відповідачка робила запит до школи щодо навчальних досягнень доньки ОСОБА_6 . Твердження, що відповідачка не приймала участі в обстеженнях дитини лікарями також є неправдою, оскільки позивач не допускав до дитини її матір фізично та навіть не давав спілкуватися дистанційно. З урахуванням викладеного, просила суд відмовити у задоволенні позову.
30.07.2025 року до суду надійшов висновок Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року, занесеної до журналу судового засідання, закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки.
Відповідачка в судовому засіданні проти позбавлення батьківських прав відносно її доньки заперечувала.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до таких висновків.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 02 травня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Антонівською сільською радою Сквирського району Київської області, про що складено відповідний актовий запис № 3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народилася дочка, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
04 грудня 2017 року рішенням Голосіївського районного суду м.Києва шлюб між сторонами розірвано.
На виконання ухвали суду Службою у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації підготовлений висновок від 30.07.2025 року № 100-10769, відповідно до якого встановлені наступні обставини.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1998 по 2017 рік. Мають спільну дитину - ОСОБА_4 , 2008 р.н. У 2019 році Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією (органом опіки та піклування) подавався висновок до суду про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 , 2008 р.н., разом з матір?ю - ОСОБА_2 .Наразі дитина проживає разом з батьком - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Житло належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 листопада 2019 року. 25 липня 2024 року посадовими особами Служби проведено обстеження умов проживання ОСОБА_4 , 2008 р.н., за зазначеною вище адресою та з'ясовано, що умови для проживання та виховання дитини створено належним чином. на момент проведення обстеження умов проживання ОСОБА_2 Голосіївським районним в місті Києві центром соціальних служб (далі - Центр) проведено оцінку потреб сім?ї за місцем проживання батька та дитини і встановлено, що в квартирі дотримуються санітарно-гігієнічних норм, наявні продукти харчування в достатній кількості. За вищевказаною адресою, в квартирі проживають: батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює в КП «ШЕУ Голосіївського району міста Києва» водієм з жовтня 2022 року, донька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закінчила 9 клас школи І-ІІ ступенів № 286 міста Києва. Зі спостережень фахівця Центру, базові та психоемоційні потреби дитини задовольняються в повній мірі, батько відповідальний, має батьківський потенціал, спроможний виконувати батьківські обов?язки, з донькою повне порозуміння. Зі слів батька, матір неповнолітньої ОСОБА_4 , 2008 р.н., з донькою конфліктує, ображає її спокійно, донька з 2022 року виявила бажання проживати з батьком. Зі слів дівчинки, вона не може і не хоче спілкуватись та бачитись з матір?ю, оскільки матір постійно її ображала та розмовляє криками Батько - ОСОБА_3 , надав підтверджуючі документи про те, що з січня 2024 року по червень 2024 року отримав дохід у сумі 92 838 грн За місцем роботи характеризується позитивно. На психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. Фахівцями Центру 25.07.2024 року було здійснено візит до матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та складено акт оцінки потреб сім?ї/особи для організації подальшої роботи. За вищевказаною адресою, в квартирі проживає: матір, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Матір проживає в орендованій кімнаті в трикімнатній квартирі. У кімнаті прибрано, зроблений косметичний ремонт, наявна побутова техніка, старі меблі, наявні продукти харчування. Зі спостережень фахівців, для доньки немає окремого ліжка, місця для навчання та особистих речей. Зі слів матері, в разі повернення доньки до неї, вона орендує іншу квартиру. Під час бесіди з матір?ю вона повідомила, що не може повноцінно виконувати батьківські обов?язки, оскільки колишній чоловік ОСОБА_3 тисне на їх спільну доньку, щоб вона з нею не спілкувалась та не бачилась. Також матір не розуміє поведінку своєї доньки ОСОБА_7 стосовно неї. Зі слів ОСОБА_8 , вона розлучилась з біологічним батьком дитини ОСОБА_3 у 2017 році, упродовж спільного життя відбувались конфлікти, суперечки та непорозуміння. Матір - ОСОБА_2 , надала підтверджуючі документи, що працевлаштована, не має ознак наркологічних та психіатричних захворювань. За місцем роботи характеризується позитивно. Відповідно до інформації школи І-ІІ ступенів № 286 міста Києва, ОСОБА_9 , 2008 р.н., навчалася у школі з першого класу. У період навчання зарекомендувала себе дисциплінованою ученицею. Виявляла здібності до вивчення предметів художньо-естетичного та гуманітарного циклу. З січня 2023 року значно покращилися відвідування ученицею школи, а також підвищився рівень володіння навчальним матеріалом. Дівчина стала більш зібраною, комунікабельною та відкритою для спілкування з однолітками Батько - ОСОБА_3 , цікавився успішністю навчання та надавав інформацію про відвідування школи донькою в разі її відсутності. Мати - ОСОБА_2 , неодноразово телефонувала класному керівнику, цікавилась життям доньки та її успішністю, приходила до школи. Таким чином встановлено, що мати цікавиться навчанням неповнолітньої доньки. За інформацією КНПІ «ЦІМСД № 1» Голосіївського району міста Києва ОСОБА_9 2008 р.н., проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Має укладену декларацію для надання первинної медичної допомоги з лікарем амбулаторії ЗПСМ № 5 Голосіївського району м. Києва ОСОБА_10 . Дитина на диспансерному обліку не перебуває. Вакцинована відповідно до календаря щеплень. На прийом до лікаря дитина з?являється самостійно, без супроводу батьків. Охайна, доглянута, тілесних ушкоджень, синців тощо не було виявлено. Рекомендації лікаря виконує вчасно та в повному обсязі. Мати дитини ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 за медичною допомогою з дитиною не звертаються. Прямого та зворотного зв?язку з сімейним лікарем зі сторони матері та батька немає. З метою вивчення психологічного стану дитини та її особистісних характеристик, особливостей дитячо-батьківських відносин, прихильності дитини до батьків, матір ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 , 2008 р.н., запрошено на консультацію до психолога Центру. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали згоду відвідати психолога Центру разом з донькою. Під час роботи психолога Центру з ОСОБА_3 були з?ясовані обставини, при яких в нього виникли питання щодо позбавлення матері дитини, ОСОБА_2 батьківських прав. ОСОБА_11 повідомив, що його донька ОСОБА_4 у 2022 році виявила бажання проживати з ним, у зв?язку з тим, що були конфлікти з матір?ю, вона її ображала і принижувала словами. Після того, як донька переїхала жити до нього, мати періодично приходила до квартири, де вони проживають, хотіла спілкуватись з донькою, але ОСОБА_12 категорично не хотіла її бачити та спілкуватись. ОСОБА_4 , 2008 р.н. говорила, що боїться матір, тікала від неї до подруги, від подруги телефонувала батькові і чекала коли він приїде. Кожен раз після зустрічей з матір?ю донька має пригнічений стан. Під час зустрічі з матір?ю, ОСОБА_2 повідомила, що її донька змінила своє ставлення до неї під впливом батька ОСОБА_3 . Після того, як донька почала жити з батьком, вона стала замкнутою. ОСОБА_5 вважає, що ОСОБА_12 хоче жити з нею, свої стосунки з донькою характеризує як добрі. Протягом тих років, які ОСОБА_4 живе з батьком, ОСОБА_2 . Продовжує доньки. цікавитись життям доньки, відвідує школу та спілкується зі сімейним лікарем методиками: Робота психолога складалась із спостереження, бесід та діагностики за Методика «Малюнок сім?ї»; Методика «Дослідження міжособистісних відносин дитини та сприйняття внутрішньо сімейних відносин» ОСОБА_13 ; Тест «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR) Е. Шафер . Методика для батьків «Стилі сімейного виховання». За результатами проведеної роботи психолога з ОСОБА_4 за методикою «Малюнок сім?ї» можна зробити висновок, що ОСОБА_12 має позитивний емоційний зв?язок з батьком та теплі стосунки, в яких вона отримує почуття безпеки, радості та підтримки. У стосунках з матір?ю спостерігається емоційне відсторонення, прослідковується сприйняття матері як джерела стресу та напруженості. За результатами діагностики «Дослідження міжособистісних відносин дитини та сприйняття внутрішньосімейних відносин» ОСОБА_13 , були отримані наступні дані: дитина має теплий емоційний зв?язок із батьком; має відчуженість або напруженість у стосунках з матір?ю; слабке сприйняття матір і батька як подружжя або пару, роздільне проживання батьків сприймає спокійно без негативної емоційної напруги; дитина демонструє високий рівень товариськості та соціальної адекватності поведінки, конфлікти намагається вирішувати із позиції «дорослого». За результатами діагностики «Поведінка батьків і ставлення підлітків до них» (ADOR) Е. Шафер , були отримані наступні дані: - матір підліток сприймає як менш емоційно підтримуючу фігуру. Низький рівень позитивного інтересу та високий рівень ворожості вказують на те, що мати, можливо, не надає достатньої емоційної підтримки та тепла, що може викликати у підлітка почуття відчуженості або конфлікту. Середній рівень директивності свідчить про наявність певного контролю з боку матері, що може бути як корисним для структурування поведінки підлітка, так і сприйматися як обмеження свободи.
Високий рівень непослідовності в поведінці матері може додатково ускладнювати їхні стосунки, викликаючи почуття невизначеності та нестабільності; - батька підліток сприймає більш позитивно, що підтверджується високим рівнем позитивного інтересу. Це вказує на те, що батько демонструє більшу емоційну підтримку та зацікавленість у житті підлітка, сприяючи формуванню довіри та емоційного зв?язку. Низький рівень директивності та високий рівень автономності свідчать про надання підлітку більшої свободи та підтримки у розвитку самостійності. Середній рівень непослідовності в поведінці батька може іноді викликати плутанину, але загалом сприймається підлітком як відносно стабільний аспект виховання. Під час обстеження умов проживання, ОСОБА_4 , 2008 р.н. надала письмові пояснення, що вона підтримує батька в бажанні позбавити матір батьківських прав стосовно неї. Оскільки мати неодноразово напряму їй казала, що вона їй не потрібна, заважає жити та влаштовувати особисте життя, 06 листопада 2022 року сама відправила дитину жити з батьком, щоб їй не заважала. Ставилась до неї завжди погано, з ненавистю. Коли її забрав батько, дитина зрозуміла, що він її любить і захистить від мами. Оскільки вона не хоча з нею жити, її боїться. Останній раз ОСОБА_12 бачила матір на останньому дзвонику 31 травня 2024 року. Матір бігала за нею, хотіла поговорити і був батько і вона не так боялася. За результатами обговорення, отриманих пояснень та розгляду матеріалів справи комісією одноголосно прийнято рішення Службі підготувати лист щодо направлення неповнолітньої ОСОБА_4 , 2008 р.н., з матір?ю, ОСОБА_2 , до Центру у справах сім?ї та жінок «Родинний дім» для проходження роботи з психологом, з метою налагодження дитячо-батьківських відносин. Відповідно до інформації Центру у справах сім?ї та жінок «Родинний дім» від 02 січня 2025 року, на консультацію до психолога звернувся ОСОБА_3 та його неповнолітня донька, ОСОБА_9 , 2008 р.н. Також засобом телефонного зв'язку на прийом до психолога Центру була запрошена ОСОБА_2 , матір неповнолітньої ОСОБА_15 . Відповідно до рішення Управління соціального захисту населення від 19 грудня 2024 року № 666 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримували соціальну послугу консультування. Фахівцем Центру була проведена зустріч з батьком, ОСОБА_3 . Під час зустрічі ОСОБА_11 повідомив обставини, за яких донька переїхала жити до нього. Під час бесіди дівчина повідомила, що з 06 листопада 2022 року постійно проживає з батьком. Зі слів дівчини, через постійні приниження і регулярні сварки ОСОБА_12 не хоче повертатись жити до матері. ОСОБА_12 розповіла, що після смерті бабусі по материнській лінії у 2018 році поведінка матері змінилась. Дівчинка описує це так: «Після смерті бабусі у неї (матері) почались істерики, вона постійно скандалила, дуже лякала мене цим». Деякі подробиці свого життя з мамою ОСОБА_12 описує так: «...якийсь період ночували на вулиці, потім у знайомих, потім в готелі». «Вона не давала батькові спілкуватись зі мною, постійно говорила про нього і про бабусю (по батьковій лінії) погано». ОСОБА_12 поділилась тим, що найбільше її вразило «...постійний стрес, я заїдала і поправлялась, вона мене весь час критикувала, назвала жирною коровою, це тривало близько 2-х років. Кричала, кидалась речами... У мене вже були суїцидальні думки через її тиск». ОСОБА_16 була конгруентна її емоційному стану, дівчина уражена стосунками з матір?ю та відчуває страх стосовно неї. Наразі дівчинка всіляко ухиляється від відносин з мамою, відчуття приниження, сильні душевні страждання та страх не дають змоги та бажання налагодити відносини з нею. За результатами вивчення соціальної ситуації та проведення роботи психолога з ОСОБА_4 , а також спілкуванні з батьками в доступний для фахівця спосіб, можна зробити наступні висновки. Неповнолітня ОСОБА_4 тривалий час має напружене спілкування зі своєю матір?ю, ОСОБА_2 . Дівчинка повідомляє про тиск та дії зі сторони матері, які можна описати, як можливе вчинення психологічного насильства матір?ю щодо неї. Це постійні образи дитини, погрози, крики з боку матері, які, зі слів ОСОБА_7 , наштовхували її на сущидальні думки і викликали сильні душевні переживання. Наразі стан ОСОБА_7 значно покращився, дівчинка відмічає, що поруч з татом почуває себе в безпеці, але тривожиться через матір, оскільки не знає, чого від неї чекати і боїться, що матір може тиснути на неі. 20 березня 2025 року на консультацію до психолога Родинного дому звернулась мати, ОСОБА_2 , з якою проведено бесіду щодо її складних взаємовідносин з донькою ОСОБА_17 та бажанням їх налагодити. 26 травня 2025 року, після бесіди з батьком, ОСОБА_3 , психологом проведена додаткова бесіда з ОСОБА_18 , 2008 р.н., під час якої запропоновано провести зустріч з матір?ю у присутності фахівця Родинного дому, аби спробувати відновити стосунки з мамою. Однак ОСОБА_12 категорично відмовилась, мотивуючи це тим, що не готова пробачити матері і відновити з нею спілкування. Таким чином встановлено, що матір приймає і хоче приймати участь у житті дитини, утримує доньку і хоче налагодити з нею відносини. Враховуючи викладене, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить із наступного.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення мати спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18,від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18,від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №402/428/16-ц викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Згідно з п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд враховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що, незважаючи на певний вільний розсуд держави в справі відібрання дітей під державну опіку, відбирання дітей від батьків означає відрізання дітей від свого коріння, що може бути виправданим лише у виняткових випадках. У той же час, як вбачається зі змісту рішень Європейського суду з прав людини «Z та інші проти Сполученого Королівства» від 10.05.2001 та «A. проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998, в контексті вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод держава повинна приділяти особливу увагу захисту дітей від поганого поводження з боку інших осіб, у тому числі шляхом здійснення своєчасних превентивних заходів.
Суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю та тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При вирішенні цього спору суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який слід застосовувати лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Позивачем не доведено необхідності застосування крайнього заходу втручання в права дитини на зростання в сім'ї та підтримання зв'язків з матір'ю, як позбавлення її батьківських прав, не доведена неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, та відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість.
Суд вважає, що навіть наявність заборгованості зі сплати аліментів не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, як і відсутність побачень дитини з матір'ю, яка з нею не проживає.
Суд зауважує, що дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Позбавлення батьківських прав відносно дитини та освідомлення цього самою дитиною несе в собі негативний вплив на її свідомість.
Суд зауважує, що будь-які рішення, які приймаються відносно дітей повинні відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
За встановлених обставин суд вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав не відповідатиме зазначеним інтересам дітей, оскільки це призведе до розриву родинних зв'язків між матір'ю та донькою та, на думку суду, матиме більше негативних наслідків для дитини, яка буде позбавлена батьківського піклування з боку відповідачки, ніж позитивних.
При цьому батько, матір жодним чином не позбавлені можливості забезпечити правильний і всебічний розвиток дитини, а вирішення питання про позбавлення батьківських прав матері дитини жодним чином такі можливості не збільшить.
Жодних доказів, які б спростовували зазначений висновок суду позивачем не надано.
Щодо висновку Голосіївської районної в міста Києві державної адміністрації від 30.07.2025 №100-10769, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 Верховний Суд виснував, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки не є обов'язковим для суду (частини п'ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Слід зазначити, що висновок органу опіки та піклування, згідно з яким було визнано за недоцільне позбавити відповідача батьківських прав щодо дитиени, має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).
Аналіз висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав свідчить про те, що він є переконливим та об'єктивним, оскільки ґрунтується на достатній доказовій базі, не суперечить інтересам дитини, оскільки сприятиме збереженню родинних зв'язків між матір'ю та донькою, а тому суд погоджується з наданим висновком.
Суд також звертає увагу на те, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку відповідачки щодо ухилення від участі у вихованні доньки, умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, суд дійшов висновку про невстановлення правових підстав для позбавлення її батьківських прав стосовно доньки.
Враховуючи наведене, оцінюючи надані позивавчем докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи якнайкращих інтересів дитини, які превалюють над інтересами її батька, суд приходить до висновку про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, що має наслідком залишення позовних вимог без задоволення.
Водночас, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» суд вважає, що відповідачка має змінити своє ставлення до виховання доньки та належним чином виконувати обов'язки по її утриманню, налагодити спокійні, доброзичні стосунки із донькою, сприяти належному виконанню своїх батьківських обов'язків.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються, оскільки у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 11 листопада 2025 року.
Суддя А.О. Митрофанова