Справа № 752/11614/25
Провадження № 2/752/6731/25
іменем України
10 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
у травні 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості: за Кредитним договором № 2419450 в розмірі 22 415,40 грн, за Договором позики № 2931153 в розмірі 23 400,00 грн, за Договором позики № 73576575 в розмірі 9 939,00 грн і понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 22.06.2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачем укладено Кредитний договір № 2419450.
30.10.2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 30102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 30.10.2024 року до Договору факторингу № 30102024 від 30.10.2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 415,40 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 515,40 грн - сума заборгованості за відсотками, 4 900,00 грн -сума заборгованості за неустойкою.
Також 18.07.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики № 2931153.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 37 від 26.11.2024року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 400,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 6 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, 5 365,20 грн - комісія за надання позики.
Крім того, 06.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики № 73576575.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 939,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 945,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 994,00 грн - сума заборгованості за пенею.
На підставі викладеного, та з огляду на той факт, що відповідач отримав кошти в борг, але своїх зобов'язань за Договорами позики в повному обсязі не виконав, в зв'язку із чим має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 15.05.2025 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 79).
23.09.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник ОСОБА_2 просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, що кредитні кошти перераховано позивачем і отримано ОСОБА_3 .
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на вказану позовну заяву, в якій представник ОСОБА_4 зазначає, що відповідачем на надано доказів, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі та, що цей рахунок йому не належить.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.06.2024 року відповідач заповнив Анкету-заяву на кредит №2419450 та погодив умови кредитування по заяві №2419450.
22.06.2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 2419450, відповідно до умов якого: сума кредиту -7 000,00 грн; строк кредиту - 345 днів; денна процентна ставка 1,06 %. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 826751.
Як вбачається з платіжного доручення № 36947215 від 22.06.2024 року, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» перерахувало ОСОБА_1 кошти згідно договору № 2419450 на картку № НОМЕР_1 в сумі 7000,00 грн.
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення заборгованості за Кредитним договором № 2419450 ОСОБА_1 нараховувалась заборгованість за період з 22.06.2024 року по 30.10.2024 року.
30.10.2024 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №30102024, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними в Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 30.10.2024 року до Договору факторингу №30102024 від 30.10.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 2419450 від 22.06.2024 року в сумі 22 415,40 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 515,40 грн - сума заборгованості за відсотками, 4 900,00 грн - сума заборгованості за неустойкою.
Крім того, судом з'ясовано, що 18.07.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 2931153, який підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (730000).
Відповідно до умов вказаного Договору банк надав відповідачу позику в сумі -12 000,00грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,01 % (фіксована), з кінцевою датою повернення позики 16.08.2024 року.
Згідно з п.1 Договору позики за цим Договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
В розділі 29 цього Договору позики вказано в графі позичальника номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики № 2931153 від 18.07.2024 року станом на 31.03.2025 року залишок заборгованості становить 23 400,00 грн, яка складається з:12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 6 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, 5 365,20 грн - комісія за надання позики.
Також встановлено, що 06.08.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 73576575, який підписано відповідачем електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (13284).
Відповідно до умов вказаного Договору банк надав відповідачу позику в сумі -3 000,00 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,05 % (фіксована), з кінцевою датою повернення позики 04.09.2024 року.
Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
В розділі 29 цього Договору позики вказано в графі позичальника номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики № 73576575 від 06.08.2024 року станом на 31.03.2025 року залишок заборгованості становить 9 939,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 945,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 994,00 грн - сума заборгованості за пенею.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно з п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.
Згідно копії додаткової угоди №2 від 28.07.2021 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору.
Згідно копії додаткової угоди №7 від 13.06.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року п.9.1. договору викладено в іншій редакції.
Згідно копії додаткової угоди №44 від 26.11.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року діє виключно щодо Реєстрів боржників № 37, №38 від 26.11.2024 року.
Згідно копії додаткової угоди № 45 від 23.12.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року діє виключно щодо Реєстрів боржників № 39, № 40 від 23.12.2024 року.
Згідно копії Акта прийому-передачі Реєстру боржників №37 від 26.11.2024 року за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр боржників № 37 від 26.11.2024 року з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
Згідно копії Акта прийому-передачі Реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр боржників № 40 від 23.12.2024 року з урахуванням п. 1.2. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
Відповідно до Реєстру боржників № 37 від 26.11.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики №2931153 від 18.07.2024 року в розмірі 23 400,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 34,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 6 000,00 грн - сума заборгованості за відсотками за понадстрокове користування позикою, 5 365,20 грн - комісія за надання позики.
Відповідно до Реєстру боржників № 40 від 23.12.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 73576575 від 06.08.2024 року в розмірі 9 939,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 945,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 994,00 грн - сума заборгованості за пенею.
Як зазначає представник позивача, зазначені Договори позики укладені в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби та підписано відповідачем електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Уст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього ж Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що вказані Договори позики укладено між сторонами шляхом підписання електронними цифровими підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів, а отже матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов зазначених договорів, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.
Разом з тим, виходячи з наведених умов вказаних вище Договорів позики, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року в справі № 755/2284/16-ц.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Однак, такі документи в матеріалах справи відсутні.
У даному випадку до позовної заяви додано копію платіжного доручення від 22.06.2024 року про перерахування коштів у сумі 7 000,00 грн на кредит рахунок НОМЕР_1 з вказаним у ній призначенням платежу: кошти згідно з договором № 2419450, платник: ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси», яка не містить підпису та печатки відповідальної особи, яка провела платіж, а її лише підписано електронним підписом директора 12.11.2024 року, тобто після спливу майже п'яти місяців з вказаної в ній дати проведення платежу.
Отже, позивачем не надано доказів чинності цього документа станом на зазначений в ньому день здійснення грошового переказу, що свідчить про неналежність цього доказу на підтвердження факту здійснення 22.06.2024 року фінансової операції з переказу відповідачу 7 000,00 грн.
При цьому, позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» коштів на рахунок ОСОБА_1 на виконання умов спірних Договорів позики від 18.07.2024 року № 2931153 та від 06.08.2024 року № 73576575.
Самі по собі додані до позовної заяви копії Договорів позики, Договорів факторингу, роздруківки розрахунків заборгованості за Договорами не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів.
У той же час, надані позивачем розрахунки заборгованості не є документами первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваних сум, які відповідно повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року в справі № 6-16цс15.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень ст. ст. 526,527,530 ЦК України кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі№161/16891/15-ц.
Однак, всупереч вказаним положенням закону позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог щодо факту існування заборгованості, виконаних банківських операцій, в зв'язку із чим, суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідних Договорів позики, а також неможливо встановити, які саме умови спірних договорів порушені відповідачем та з'ясувати правильність нарахування відсотків позивачем, отже, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно відмовити.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко