Єдиний унікальний номер 722/1362/24
Номер провадження 1-кс/719/4/25
10 листопада 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новодністровськ, Чернівецької області, заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 про відвід головуючої судді ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження №12022000000000429 від 24.05.2022 року, по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
14 жовтня 2025 року засобами електронного зв'язку (система «Електронний суд») в суд надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_7 про відвід головуючої судді ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження №12022000000000429 від 24.05.2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В обґрунтування заяви про відвід судді адвокат зазначає, що суддею ОСОБА_11 не дотримуються вимоги ч. 1 ст. 350 КПК України щодо порядку ведення кримінального процесу на стадії судового розгляду, а саме порушується порядок розгляду клопотань учасників судового провадження, оскільки суддею ОСОБА_11 не заслухується щодо клопотань одних учасників судового провадження думка інших учасників судового провадження. Так, зокрема в порушення ч. 1 ст. 350 КПК України, в судовому засіданні від 07.10.2025р. не була заслухана думка учасників щодо клопотання заявленого адвокатом ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_10 , щодо скасування арешту майна, що, на думку заявника, суттєво порушило право на захист обвинувачених, оскільки майно, щодо якого розглядалось клопотання, а саме, автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 116 CDI, 2018 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , інкримінується обвинуваченим в якості доказу легалізації ними доходів, отриманих злочинним шляхом, хоча даний доказ не був заявлений стороною обвинувачення в якості доказу.
Також вказує, що суддею ОСОБА_11 не дотримуються вимоги ч. 1 ст. 350, ч. 2 ст. 369, ч. 4, 6 ст. 371 КПК України в частині невинесення у встановленій формі ухвал за результатами розгляду клопотань учасниками судового провадження. Так, в порушення даних норм та вимог встановлених КПК України суддею ОСОБА_11 допускаються систематичні порушення права особи на захист, оскільки право на апеляційне оскарження виникає за наявності відповідного судового рішення. Разом з тим, в судових засіданнях, зокрема від 29.08.2025р., 07.10.2025р. під час розгляду клопотань, поданих адвокатом ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , не було винесено жодних ухвал у формі визначеної вимогами ч. 6 ст. 370 КПК України та ст. 372 КПК України, ні в паперовій формі, ні в електронній формі в електронному кабінеті ДП ІСС "Електронний суд" ухвал за результатами розгляду вказаних клопотань про скасування арешту майна вказаних осіб не існує.
Окрім того, зауважує, що суддею ОСОБА_11 грубо порушуються вимоги ч. 2 ст. 372 КПК України в частині не оголошення висновків та мотивів, з яких суд приймає відповідні рішення. Так, в порушення даної норми суддею ОСОБА_11 допускаються систематичні порушення права особи на захист, зокрема в судових засіданнях від 29.08.2025р., 07.10.2025р. під час розгляду клопотань, поданих адвокатом ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , відсутні мотиви, що стали причиною прийняття відповідних рішень, що в свого чергу, на думку заявника, позбавляє особу на повноцінну реалізацію права на апеляційне оскарження.
Стверджує при цьому, що в журналах судового засідання у справі №722/1362/24 в режимі конференції №5038559 від 29.08.2025р. №5235868 від 07.10.2025р. відсутні жодні посилання на винесені судові рішення, а технічні копії взагалі недоступні.
Вказує також на порушення суддею вимог ч. 1,2 ст. 380 КПК України щодо відмови у праві сторони на отримання роз'яснення судового рішення. Зокрема, в судовому засіданні 07.10.2025р. адвокатом ОСОБА_7 подано усну заяву про роз'яснення судового рішення за результатами розгляду клопотання, поданого в інтересах ОСОБА_13 , натомість суддею ОСОБА_11 було повідомлено захиснику, пояснюючи останньому, що «суть рішення Вам цілком зрозумілі». Зауважив, що в журналі судового засідання у справі №722/1362/24 в режимі конференції №5235868 від 07.10.2025р. не міститься згадки про подану адвокатом заяву про роз'яснення рішення суду, а технічні копії взагалі недоступні.
Вважає, що суддею ОСОБА_11 грубо порушено право на роз'яснення учаснику судового провадження судового рішення, а відсутність винесеного за цією підставою відповідного судового рішення у формі ухвали - має наслідком порушення права на апеляційне оскарження.
Зазначає, що головуючою суддею було допущено грубе порушення вимог ст. 90 КПК України, зокрема в судовому засіданні від 07.10.2025р. під час розгляду клопотань, поданих адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 , оскільки суддею ОСОБА_11 не були досліджені ні підстави подання вказаного клопотання, ні його зміст, ні докази, викладені в ньому, натомість судове рішення було ухвалено виключно з посиланням на вже винесене раніше рішення цією ж суддею від 15.04.2025р.
Відтак, адвокат ОСОБА_7 стверджує про безпідставне застосування головуючою суддею преюдиційного значення судового рішення.
Також зауважив, про порушення суддею вимог безсторонності та неупередженості суду, зокрема гарантії, викладені у ст. 11 КПК України,та вимоги ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, в судовому засіданні від 28.08.2025р. та 29.08.2025р. під час оцінки характеристики ОСОБА_3 суддя ОСОБА_11 озвучила висновок про те, що «пан ОСОБА_3 так і не став на шлях виправлення», що, на думку адвоката, є упередженим та передчасним умовиводом, оскільки судді не були відомі жодні з фактичних матеріалів самого кримінального провадження, а отже не можна було зробити висновок про мотив, характер та обставини дій ОСОБА_3 та чи взагалі містять вони ознаки протиправної поведінки.
В судовому засіданні 10.11.2025 року адвокат ОСОБА_7 просив не брати до уваги вищенаведену аргументацію відводу в частині надання характеристику обвинуваченому, так як раніше це питання вже досліджувалось при розгляді поданої заяви про відвід судді ОСОБА_11 .
Крім того, суд необґрунтовано в судовому засіданні зазначив на наявності судимостей у ОСОБА_3 , як його характеризуючій ознаці, однак останній в розумінні положень ст. 87-89 КК України судимості не має, оскільки вона є погашеною.
Зауважив, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 не доведена, проте оцінка обвинуваченого зі сторони судді ОСОБА_11 дає однозначне уявлення про відношення до нього як до винної особи. Головуюча суддя явно дискримінує ОСОБА_3 , що проявлялось у судових засіданнях 15.04.2025 року, 19.06.2025 року, 28.08.2025 року, 29.05.2025 року, 07.10.2025 року через передчасне визначення відсутності наміру виправлення у обвинуваченого за скоєні раніше ним протиправні дії, обмеження права особи на висловлення власної думки, погрози щодо обмеження права бути безпосередньо присутнім під час судового засідання через його видалення із зали суду.
А тому, просить відвести суддю ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження №12022000000000429 від 24.05.2022 року, по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинувачений ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_7 підтримали заяву про відвід судді з підстав, викладених у ній, та додатково пояснили, що в підсистемі «Електронний суд» відсутні відеозаписи останніх судових засідань, зокрема тих, про які йде мова у заяві про відвід, а протоколи судових засідань не містять жодної інформації про прийняті процесуальні рішення. Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 підтвердив, що 07.10.2025 року перед початком судового засідання головуюча суддя з'ясовувала питання щодо наявності чи відсутності відводів, однак сторона захисту, вважаючи суддю ОСОБА_11 упередженою та необ'єктивною, все ж таки вважала за можливе продовжувати здійснювати розгляд кримінального провадження даним складом суду, так як сподівалась на позитивний розгляд клопотання про зняття арешту з майна та передбачала, що заява про відвід головуючої судді буде відхилена з підстав зловживання процесуальним правом.
Додатково пояснив, що подав апеляційні скарги на процесуальні рішення судді ОСОБА_11 за результатами розгляду клопотань про зняття арештів з майна, проте апеляційним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав неможливості окремого оскарження вищенаведених рішень.
На думку сторони захисту, суд, який розглядає заяву адвоката про відвід судді, вправі надавати оцінки достатності на наявності мотивації процесуальних рішень головуючого судді, питання про відвід якого вирішується іншим складом суду.
Позицію захисника ОСОБА_7 підтримали адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Зокрема, зазначили, що упередженість і необ'єктивність судді ОСОБА_11 прослідковується у ході проведення усього судового провадження з її поведінки у судових засіданнях і спілкування з учасниками кримінального судового провадження. Підтвердили обставини, викладені у заяві про відвід, зокрема, що вислову головуючої судді про те, що «ОСОБА_3 так і не став на шлях виправлення».
При цьому, захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підтвердили, що перед засіданням суддя ОСОБА_11 з'ясовує позиції учасників судового процесу про довіру складу суду та наявність будь-яких клопотань. Зауважили, що раніше не подавали заяв про відвід головуючої судді, хоча мали та мають застереження щодо об'єктивності та безсторонності суду, так як ще готують ґрунтовне клопотання про відвід судді ОСОБА_11
06 листопада 2025 року захисником ОСОБА_7 подано додаткові пояснення до відводу, у яких вказано, що 29.08.2025 року прокурор під тиском судді ОСОБА_11 змінила свою позицію щодо необхідності зняття арешту з автомобіля Mercedes Vito, цим, на думку сторони захисту, головуюча суддя проявила явний обвинувальний ухил та упереджене ставлення.
Заразом в судовому засіданні 10.11.2025 року ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_7 , який діє також в інтересах ОСОБА_10 , підтвердили, що з вищенаведених підстав не заявляли відвід прокурору, хоча вважають його необ'єктивним.
Не заперечували, що 07.10.2025 року перед початком судового засідання на запитання головуючої судді ОСОБА_11 стосовно наявності відводів не заявляли таких, вважаючи, що право на заявлення відводів може бути реалізовано без обмеження строків.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні заяву про відвід судді підтримали.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, в таке не з'явились.
Суддя ОСОБА_11 , отримавши повідомлення про дату, час та місце судового засідання, правом на надання пояснень з приводу заявленого відводу не скористалась.
Розглянувши заяву про відвід судді, заслухавши обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 суд виходить із наступного.
Частиною 1 ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону. Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
Згідно зі ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Пунктом 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч. 1ст. 26 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Згідно із частинами першою, другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Частиною 5 статті 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Водночас заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати відповідні сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Досліджуючи заявлені захисником обвинуваченого ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 підстави для відводу судді ОСОБА_11 суд установив, що такі є необґрунтовані та не узгоджуються із вимогами КПК України.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об'єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.
Водночас, захисником та обвинуваченим не наведено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості судді ОСОБА_11 та не надано жодного доказу, що вона будь-яким чином своєю поведінкою виразила прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у її неупередженості.
Звукозаписи судових засідань, які долучені судом до матеріалів справи про розгляд заяви про відвід головуючої судді ОСОБА_11 , не дають підстав для висновків про зневажливе чи упереджене ставлення судді ОСОБА_11 до сторони обвинувачення.
Відповідно до ст.. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Згідно зі ст.ст. 329-330 КПК України особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Свідки, експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на місці, призначеному для свідків. Особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Відхилення від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні.
Сторони та учасники кримінального провадження, інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, а також у разі їх участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого в судовому засіданні.
Якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.
Відповідно до досліджених судом звукозаписів судового засідання та журналів до них головуюча суддя реалізовувала надані законодавством процесуальні повноваження, передбачені ст..ст.321, 329-330 КПК України, що помилково сприймається стороною захисту як зневажливе та некоректне ставлення до учасників процесу.
Зазначені адвокатом ОСОБА_7 доводи щодо необґрунтованого та безпідставного порушення суддею вимог ст.ст. 90, 350, 369, 371-372, 380 КПК України фактично зводяться до незгоди з відповідними процесуальними судовими рішеннями судді, мотиви яких викладені в журналах судових засідань та зафіксовано на звукозаписах, незгода з якими учасників кримінального провадження не може бути підставою для відводу судді.
Суд звертає увагу заявника, що відсутність мотивації судового рішення чи її недостатність, на яку вказує адвокат ОСОБА_7 , не оцінюється під час розгляду заяви про відвід головуючої судді, оскільки даний суд не є судом апеляційної інстанції чи дисциплінарним органом, які уповноважені переглядати судові рішення чи оцінювати поведінку судді з точки зору дотримання процесуальних норм, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб'єктивним чи об'єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.
Суд вважає також помилковим твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про обмеження суддею ОСОБА_11 його права на апеляційне оскарження та використання права на роз'яснення рішення суду, оскільки, як підтвердив сам захисник ОСОБА_7 , ним було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду, постановлену без виходу до нарадчої кімнати, і суд апеляційної інстанції відмовив стороні захисту у відкритті апеляційного провадження не через відсутність окремого документу із викладеною мотивацією, а з підстав неможливості окремого апеляційного оскарження рішення про відмову у скасуванні арешту майна.
Таким чином, дії судді ОСОБА_11 не перешкоджали адвокату реалізувати своє право на оскарження судового рішення.
Окрім того, відповідно до звукозаписів судових засідань, зокрема, від 07.10.2025 року, головуюча суддя роз'яснила учасникам розгляду мотиви постановлення ухвал без виходу суду до нарадчої кімнати, мотиви прийняття відповідних рішень за результатами розгляду клопотань, думку суду щодо необхідності з'ясування позиції інших учасників судового засідання стосовно клопотань третьої особи, відсутність підстав для роз'яснення прийнятих рішень у зв'язку із зрозумілістю їх змісту. Незгода сторони захисту із прийнятими суддею ОСОБА_11 процесуальними рішеннями фактично розцінюється як порушення прав обвинуваченого та упереджене ставлення головуючої судді до учасника процесу, однак суб'єктивна оцінка стороною процесу прийнятих суддею рішень не дає достатніх підстав для висновку про наявність сумніві в об'єктивності судді.
Стаття 2, 16 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42).
Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Водночас, у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
При цьому, суд зауважує, що можливість обґрунтування зацікавленою стороною законності вчинених судом процесуальних дій залежить не лише від бажання та здатності особи сприймати таке обґрунтування, а від правового розуміння цих дій, у тому числі у випадку, коли вони можуть не відповідати її прямим інтересам.
Застосування Бангалорських принципів поведінки судді, зокрема положень щодо незалежності судових органів, об'єктивності, чесності та дотримання етичних норм, вказує про те, що судді слід виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів.
Разом з цим, питання особистої довіри зацікавленої сторони до суду, є оціночним та суб'єктивним поняттям і залежить від внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин. Тому цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але всупереч інтересам однієї зі сторін, можуть сприйматися цією стороною як негативні, що може зумовити певну недовіру.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року. У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних зі спірною поведінкою судді.
ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
Для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності та неупередженості судді не можуть вважатися належними сумніви, які випливають із несприятливої позиції суду з питань права. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах.
Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо процесуальної поведінки судді ОСОБА_11 у судових засіданнях, які відбулись 28.08.2025 року та 29.09.2025 року, як упередженої та необ'єктивної, оскільки, як підтвердив сам адвокат ОСОБА_7 , до початку проведення судового засідання 07.10.2025 року всі учасники процесу заявили, що не мають відводів до складу суду, і адвокатом були надані для розгляду головуючій судді ОСОБА_11 відповідні клопотання про скасування арешту майна. Дана процесуальна поведінка сторони захисту є взаємосуперечливою, з огляду на пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката про дискримінаційне відношення судді ОСОБА_11 протягом усього судового розгляду (тобто більше одного року), а також свідчить про зловживання стороною захисту своїм правом на заявлення відводу судді.
Слід зауважити, що твердження сторони захисту про можливість заявлення відводу судді без процесуальних обмежень строком є помилковими, з огляду на положення ч. 4 ст. 80 КПК України. Так, даною нормою передбачено, що заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Під час дослідження в судовому засіданні 10.11.2025 року звукозапису судового засідання від 07.10.2025 року було встановлено, що головуюча суддя ОСОБА_11 спитала про наявність відводів у всіх присутніх учасників і жоден з них не висловив бажання заявити відвід чи наявність такої заяви, внаслідок чого було розпочато розгляд процесуальних клопотань по суті.
Оскільки 29.08.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 заявив в судовому засіданні про бажання заявити відвід судді ОСОБА_11 та прокурора ОСОБА_15 з підстав їхньої процесуальної поведінки, яка відбулась 29.08.2025 року, неподання такої заяви 07.10.2025 року до початку судового засідання порушує вимоги ч.4 ст. 80 КПК України і свідчить про зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами.
Верховний Суд неодноразово у своїй судовій практиці зазначав, що свідоме і добровільне обрання учасником кримінального провадження такого варіанту поведінки, який пов'язаний із втіленням в той чи інший спосіб власного переконання про доцільність невиконання певних процесуальних обов'язків чи недоцільність реалізації окремих своїх прав, може мати певні «процесуальні санкції», оскільки розумно очікувати певної процесуальної поведінки від обох сторін кримінального провадження.
Натомість процесуальна поведінка заявника демонструє її сперечливий характер, так як стверджує про упередженість судді і прокурора і водночас відсутність заперечень щодо участі них у прийнятті процесуальних рішень.
Суд не вважає процесуальну поведінку судді ОСОБА_11 29.08.2025 року проявом тиску на прокурора, оскільки останній є самостійним учасником судового процесу, жодних заперечень, скарг чи заяв з приводу поведінки головуючої не заявляв, а сама по собі зміна процесуальної позиції прокурора чи її уточнення не можна ототожнювати із тиском на нього.
Також варто зауважити, що суд приймає рішення на підставі закону, оцінки сукупності доказів та внутрішнього переконання, з'ясування позиції сторін, зокрема думки прокурора, позиція будь-якої сторони немає для суду наперед встановленого значення, а тому зміна позиції учасників справи не означає автоматичну зміну рішення суду.
Окрім наведених підстав, які зводяться до непогодження з низкою судових рішень головуючої судді ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_7 не навів обставин та не надав доказів, які б викликали сумніви у неупередженості та необ?єктивності судді ОСОБА_11 . Таких обставин не встановлено і судом під час розгляду заяви про відвід.
Також безпідставними є доводи адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності звукозаписів певних судових засідань як обґрунтування сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості головуючої судді ОСОБА_11 , оскільки забезпечення контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами належить до процесуальних обов'язків секретаря судового засідання у відповідності до п.3 ч.1 ст. 73 КПК України.
При тому, судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявні журнали та звукозаписи судових засідань від 28.08.2025 року, від 29.08.2025 року та 07.10.2025 року, так як такі були надані на запит суду, який розглядає заяву про відвід.
З огляду на зазначене, вважаю, що в задоволенні заяви захисника ОСОБА_7 про відвід головуючої судді ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження №12022000000000429 від 24.05.2022 року, по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 75, 80-81, 369-372 КПК України, -
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 про відвід головуючої судді ОСОБА_11 від розгляду кримінального провадження №12022000000000429 від 24.05.2022 року, по обвинуваченню: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя