Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9049/25
Провадження № 2/711/3949/25
11 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.
при секретарі Півень С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в особі представника - адвоката Усенка М.І., який діє на підставі ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025р., звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за Договором про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р. в загальній сумі 20 300 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 09.09.2022р. між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №9481271, на підставі якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 5 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені договором. Внаслідок порушення відповідачем умов повернення кредитних коштів за ним утворилась заборгованість. 02.12.2022р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення права вимоги №85-МЛ, на підставі якого право вимоги до відповідача перейшло до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв'язку з порушенням відповідачем порядку повернення кредитних коштів за нею утворилась заборгованість в розмірі 20 300 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 14 350 грн. - заборгованість за відсотками; 950 грн. - комісія. Оскільки відповідач не виконує свого зобов'язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідача заборгованість в загальній сумі 20 300 грн., а також судовий збір по справі та витрати на правничу допомогу.
Від відповідача заперечень проти позову не надходило.
03.10.2025р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
В судове засідання представник позивача - адвокат Усенко М.І. не з'явився, однак 29.10.2025р. подав до суду письмове клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, на підставі наявних у справі доказів. Позовні вимоги просив задовольнити. Також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачу з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
09.09.2022р. між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений в електронній формі Договір про споживчий кредит №9481271, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W66207 /а.с. 6-14/.
Згідно умов вказаного вище договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн., зі строком користування кредитом - 100 днів з 09.09.2022р. (дата надання кредиту) і складається із пільгового і поточного періодів. Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.09.2022р. (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 18.12.2022р. (дата остаточного погашення заборгованості). Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1 950 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 6 950 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом за увесь строк кредитування складають 15 450 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 20 450 грн. Комісія за надання кредиту - 950 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 000 грн., які нараховуються за ставкою 2,0 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 13 500 грн., які нараховуються за ставкою 3,0 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням картки № НОМЕР_1 (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 2.1 Договору).
В свою чергу позичальник ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 19.09.2022р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 18.12.2022р. (останнього дня строку кредитування), (п. 1.4 Договору).
09.09.2022р. згідно договору №9481271 від 09.09.2022р. відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 5 000 грн. шляхом їх перерахування позичальником на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №82266782 від 09.09.2022р. /а.с. 14-зворотній бік/.
Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором №9481271 від 09.09.2022р., складених ТзОВ «Мілоан», в зв'язку з невиконанням відповідачем боргових зобов'язань станом на 02.12.2022р. розмір його заборгованості складав 17 900 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 11 950 грн. - заборгованість за відсотками; 950 грн. - комісія /а.с. 15/.
02.12.2022р. між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №85-МЛ - (далі Договір відступлення) згідно умов якого ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги, яке належить ТзОВ «Мілоан», до складу якого входять і права кредитора за Договором про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р., укладеним із ОСОБА_1 /а.с. 16-25/. На момент укладання такого договору загальний розмір кредитної заборгованості відповідача складав 17 900 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 11 950 грн. - заборгованість за процентами; 950 грн. - заборгованість за комісією /а.с. 25/.
До закінчення строку кредитування, тобто до 18.12.2022р. ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» продовжило нараховувати відповідачу заборгованість за відсотками, в зв'язку з чим загальна заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р. складає 20 300 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 14 350 грн. - заборгованість за процентами; 950 грн. - заборгованість за комісією /а.с. 16/.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за Договором позики в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р., який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W66207. На підставі такого договору відповідачем 09.09.2022р. були отримані кредитні кошти в розмірі 5 000 грн., які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування позикою, але в порушення умов договору не зробив цього.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про споживчий кредит і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним обчислюється заборгованість за вказаним вище договором про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р. в загальному розмірі 20 300 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за сумою (тілом) кредиту; 14 350 грн. - заборгованість за відсотками; 950 грн. - заборгованість за комісією.
Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р. відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув і після відступлення права грошової вимоги не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими.
При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40 грн. /а.с. 1/ та витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. /а.с. 28-30/.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою судового збору в повному обсязі.
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025р., укладений між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», предметом якого є надання клієнту правничої (правової) допомоги, а також надано додаток до договору надання правової допомоги від 01.07.2025р. (акт наданих послуг правової (правничої) допомоги №Д/2683 від 20.08.2025 року), детальний опис наданих послуг до акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №Д/2683 від 20.08.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025р. /а.с. 28-30/.
Додатком від 20.08.2025 до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2025р. визначено, що замовник доручає виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором №9481271 від 09.09.2022р.
Згідно детального опису наданих послуг до акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №Д/2683 від 20.08.2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025р. визначено перелік послуг, що входять до складу правової допомоги, а саме: усна консультація Клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хв.; ознайомлення із матеріалами кредитної справи - 2 год.; погодження правової позиції Клієнта у справі - 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правових позицій Клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені Клієнта. Всього 6 год. 30 хв. /а.с. 29/.
Сума наданих послуг та загальний розмір винагороди визначено у розмірі 8 000 грн. /а.с. 30/.
Згідно п. 6 додатку розмір гонорару виконавця підлягає сплаті замовником виконавцю протягом одного року з моменту підписання Акту.
Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідачки витрат з оплати правової (правничої) допомоги адвоката в сумі 8 000 грн.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:
- усна консультація Клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хвилин;
- ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години;
- погодження правової позиції Клієнта у справі - 30 хвилин;
- складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта - 3 години 30 хвилин;
- подання заяви до суду від імені Клієнта - 1 шт.
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 8 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням процесуальних документів).
За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 5 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об'єм справи, ціну позову, а також результат розгляду справи судом та зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОРУ 35234236, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за Договором про споживчий кредит №9481271 від 09.09.2022р. в загальній сумі 20 300 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., а всього 27 722,40грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 11 листопада 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко