Справа № 610/2636/25
провадження № 2-з/610/17/2025
11.11.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Черепахи А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та визнання права спільної сумісної власності,
15.07.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , у якій просить визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ( АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 2025 році; визнати за ним та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на вказане майно.
В обгрунтування позову посилався на те, що у 2018 році під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 було придбано нежитлове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У 2025 році його дружина уклала з відповідачем договір дарування зазначеного приміщення. Підставою для такого правочину було начебто його нотаріально посвідчене погодження, надане ним в Польщі. Проте по суті фактична домовленість між сторонами передбачала грошову компенсацію за передане майно. Жодних коштів у зв'язку з передачею майна отримано не було, хоча він не мав на меті дарувати майно безоплатно.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 16.07.2025 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.09.2025.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 07.08.2025 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову. На вказану ухвалу суду подано апеляційну скаргу, яку ухвалою від 21.10.2025 повернуто апелянту.
18.09.2025 у підготовчому засіданні представником позивача - адвокатом Литовченком С.І. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для узгодження позиції з позивачем, у зв'язку з чим підготовче засідання було відкладено на 27.10.2025.
30.09.2025 ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив: накласти арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення (кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване на ОСОБА_4 (на підставі витягу з ДРРП від 20.09.2025 року); заборонити ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які реєстраційні чи розпорядчі дії щодо спірного майна (відчуження, передача в іпотеку, оренду, зміна цільового призначення); заборонити ведення господарської діяльності у спірному приміщенні (розміщення кафе/магазину/надання послуг, одержання доходів) до набрання законної сили рішенням суду; заборонити державним реєстраторам і нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного об'єкта нерухомості (внесення записів, відкриття/закриття розділу, зміна прав чи обтяжень). Посилався на те, що вже відбулося відчуження спірного майна після подання позову, що свідчить про реальні ризики подальших розпорядчих дій. Існує загроза повторного перепродажу чи передачі майна у користування/ іпотеку, що може зробити неможливим виконання рішення суду. Використання приміщення для ведення господарської діяльності (кафе, оренда, послуги) створює ризик одержання доходів, які складно буде відшкодувати у випадку задоволення позову. Без арешту та заборони реєстраційних дій можливі нові переходи права власності, що призведе до ускладнення спору та значних, невідворотних втрат для позивача.
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 01.10.2025 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову. На вказану ухвалу суду подано апеляційну скаргу, яка перебуває на розгляді у Харківському апеляційному суді.
10.11.2025 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила: накласти арешт на нежитлове приміщення (кафе) за адресою: АДРЕСА_1 , яке є предметом договору дарування від 08.03.2025; заборонити вчинення будь-яких дій щодо його подальшого відчуження, передачі у заставу чи іншого розпорядження майном до набрання законної сили рішенням суду; визнати обставини повторного відчуження від 16.09.2025 та відкриття апеляційного провадження від 04.11.2025 новими суттєвими обставинами, які виникли після постановлення ухвали суду від 01.10.2025. Посилалася на те, що 16 вересня 2025 р. зазначене майно було повторно переоформлене на іншу особу. Це відбулося вже після відкриття провадження, що свідчить про реальний ризик подальшого відчуження майна або створення нових обтяжень. Станом на 04.11.2025 Харківським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у справі №22-ц/818/5311/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Балаклійського районного суду від 01.10.2025 про відмову у забезпеченні позову. Це підтверджує, що питання законності відмови перебуває на розгляді апеляційної інстанції. Враховуючи реальну загрозу повторного відчуження спірного майна, існує необхідність вжити заходів забезпечення позову, аби зберегти предмет спору до завершення апеляційного та основного провадження. Арешт не порушує прав сторін і не перешкоджає користуванню приміщенням, а лише тимчасово забороняє його подальше відчуження до моменту ухвалення судового рішення. Це відповідає принципам розумності, співмірності та необхідності (ст. 149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розгляд заяви про забезпечення позову відбувався без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У поданій заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, який, як вказує заявник, 16 вересня 2025 р. було повторно переоформлене на іншу особу, одночасно вказуючи на те, що невжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно приведе до повторного відчуження об'єкта третім особам та приведе до утруднення або неможливості взагалі виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема: 1) розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 3) запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477св19).
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Це означає, що заявнику недостатньо лише зазначити, що існує загроза можливості виконання судового рішення, а й навести змістовну мотивацію таких причин та підстав. Цей обов'язок не повинен перекладатись на суд, а суд не повинен самостійно відшукувати ці підстави, якщо заявник неспроможний їх навести.
Заявником подана заява не мотивована. З її змісту не вбачається наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову. Будь-які підстави для вжиття заходів забезпечення позову судом не встановлені. Відтак, заява не підлягає задоволенню.
Крім того, ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 01 жовтня року в складі судді Тімонової В.М. по справі № 610/2636/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним та визнання права спільної сумісної власності. Отже на теперішній час апеляційний суд переглядає законність вказаної ухвали суду першої інстанції, а результат розгляду ще не визначено.
Керуючись ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя В.М. Тімонова