Справа №568/1413/25
Провадження №2/568/520/25
11 листопада 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи №568/1413/25
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Радивилівського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.01.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладений кредитний договір №03.01.2025-100000693, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 28000 грн. строком на 140 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1% за один день користування кредитом.
Умовами договору сторони узгодили сплату комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 15% від суми кредиту.
Позивач зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 28000 грн. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 37033,99 грн., з яких: 20705,45 грн. тіло кредиту, 14648,54 грн. заборгованості по процентам та 1680 грн. неустойки.
Ухвалою від 11.09.2025 р. позовну заяву прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився. Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи без участі його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Поштове повідомлення направлене за місцем реєстрації відповідача, повернулося на адресу суду з відміткою «повертається, адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд враховує, що помітки пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки; (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).
На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, викликав відповідача до суду здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
За таких обставин, з урахуванням положень статті ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2025 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03.01.2025-100000693, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 28000,00 грн., строком на 140 днів, дата повернення кредиту 22.05.2025р.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6).
Пунктом 10 Договору передбачено, що денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82%./140х100%.
Пунктом 15 Договору узгоджено, що неустойка: 280 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Сторонами погоджено графік щомісячних платежів в строк до 2.05.2025 р. (а.с. 20).
В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, яким передбачено строк кредитування 140 днів, сума ліміту 28000 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 60311,54 грн., реальна річна процентна ставка 6469,12%, процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% день користування (а.с. 21-22).
На підставі кредитного договору, ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 28000,00 грн., що підтверджується листом №75-2208 про видачу коштів від 22.08.2025 р. (а.с.24).
Однак, відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно наданого позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 37033,99 грн., з яких: 20705,45 грн. тіло кредиту, 14648,54 грн. заборгованості по процентам та 1680 грн. неустойки.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 вказаного Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Отже, із змісту вищенаведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, у тому числі заявку на укладення кредитного договору від 03.01.2025 року, паспорт споживчого кредиту, підписано шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 28000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання в частині сплати тіла кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем по тілу кредиту в сумі 20705,45 грн.. Вказана заборгованість не спростовна відповідачем.
А відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в сумі 20705,45 грн.
ТОВ "Споживчий центр" пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Сторони узгодили, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку (п.п. 6, 10).
Здійснивши розрахунок відсотків, враховуючи частково оплату заборгованості по відсоткам, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14648,54 грн. відсотків за період з 03.01.2025 р. по 22.05.2025 р.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами кредитного договору передбачено, що неустойка: 280 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання зобов'язання.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нарахована відповідачу неустойку в сумі 1680 грн.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
А відтак, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1680 грн. неустойки, слід відмовити.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 35353,99 грн, що складає 95,5% від заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором в сумі 35353,99 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита в сумі 20705,45 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 14648,54 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" 2313,4 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833)
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складено 11.11.2025 р.
Суддя А.О. Сільман