Справа №567/610/25
Провадження №2/567/324/25
31 жовтня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю представника позивачки - адвоката Хмарук Ю.М.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -
В Острозький районний суд Рівненської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 3,51 га, розташованої на території колишньої Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказує, що ОСОБА_4 за життя - 11.08.2006 року склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті, заповіла в рівних частках позивачці ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 .
Посилається на те, що про наявність заповіту складеного на її користь вона дізналася лише у грудні 2024 року, оскільки на час смерті зі спадкодавицею не проживала та про наявність такого заповіту до вказаного часу вона не знала.
Зазначає, що на день смерті її баба ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом зі своєю племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сином племінниці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що до 18.05.2010 року ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 , та після продажу житлового будинку за вищевказаною адресою племінниця ОСОБА_4 - ОСОБА_5 забрала ОСОБА_4 проживати до себе у житловий будинок в с.Милятин, де і доглядала бабу до дня її смерті.
Зазначає, що після того, як їй стало відомо про наявність вищевказаного заповіту, 24.02.2025 року вона звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацької І.М. для оформлення спадкових прав за заповітом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для подання такої заяви про прийняття спадщини.
Посилається на те, що зазначений строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин, оскільки їй не було відомо про наявність заповіту складеного на її користь.
Вказує, що вищевказані обставини у своїх сукупності створили для неї об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , що й спонукало її звернутися до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання, сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.Крім того, задоволено клопотання позивачки та витребувано у приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Тишкун Ж.Я. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також витребувано у приватного нотаріуса Сержант Н.М. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 18.07.2025 року задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Хмарук Ю.М. та витребувано з Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області належним чином засвідчений витяг з журналу реєстрації нотаріальних дій Білокриницької сільської ради щодо реєстрації 11.08.2006 року заповіту, складеного ОСОБА_4 ; відомості щодо проведення у Спадковому реєстрі реєстрації заповіту від 11.08.2006 року, складеного ОСОБА_4 ; алфавітну книгу обліку заповітів Білокриницької сільської ради за 2006 р.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розгляд справи здійснювати у її відсутності.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, в поданій до суду заяві визнала позовні вимоги та не заперечувала проти визначення ОСОБА_2 додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Розгляд справи просила здійснювати у її відсутності. Надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона, як спадкоємець після смерті свого батька ОСОБА_6 , який був єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_5 , не претендує на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка проживала на дату смерті з ОСОБА_5 .
Відповідач ОСОБА_1 в поданій до суду заяві позовні вимоги визнав повністю та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в грудні 2024 року він перебирав речі і документи ОСОБА_4 та знайшов заповіт від 11.08.2006 року, складений останньою, після чого повідомив про наявність такого заповіту свою доньку ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 , будучи допитаний в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 була його тещею, яка на день смерті проживала в с.Милятин разом із ОСОБА_5 . Про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 , він не знав та про наявність такого дізнався у грудні 2024 року, точної дати не пригадує, коли перебирав її речі та документи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, покази відповідача, допитаного в якості свідка, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.12.2024 року (актовий запис № 3 від 05.03.2011 року) (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, площею 3,51 га, розташованої на території колишньої Милятинської сільської ради Острозького району Рівненської області, яка належала їй на праві власності згідно державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-РВ № 030292 від 10.01.2002 року (а.с.12-13).
Відповідно до повторно виданого свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 від 22.11.2024 року, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 вказаний її батьком, та матір'ю вказано - ОСОБА_7 (актовий запис №2646 від 19.08.1987р.) (а.с.14).
Мати позивачки - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 11.01.2006 р. (а.с.15).
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 до 18.05.2010 року була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою відділу «Центр надання адміністративних послуг» Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 12.12.2024 року, складеною на підставі відомостей погосподарської книги № 2 по особовому рахунку № НОМЕР_4 (а.с.10).
З доводів позивачки судом встановлено, що вищевказаний житловий будинок в с.Біла Криниця було продано та ОСОБА_4 переїхала проживати до ОСОБА_5 в с.Милятин.
На день смерті ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , де разом з нею були зареєстровані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою старости с.Почапки від 24.12.2024 року (а.с.9).
За життя, 11.08.2006 року ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті за законом, в рівних частках заповіла позивачці ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 (а.с.11).
Відомості про реєстрацію вищевказаного заповіту відсутні, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 28.02.2025 року (а.с.20).
Згідно довідки Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 11.09.2025 р. та копії журналу реєстрації нотаріальних дій за 2006 рік - 11.08.2006 року за реєстраційним номером 38 в Білокриницькій сільській раді було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_4 , однак в архіві органу міцевого самоврядування такий заповіт та витяг про реєстрацію зазначеного заповіту у спадковому реєстрі відсутні (а.с.244-246).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.11.2021 року у справі № 755/8776/18 несвоєчасне подання посадовою особою органу місцевого самоврядування заяви про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі є порушенням, допущеним секретарем сільської ради, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а лише свідчить про недобросовісне виконання секретарем сільської ради своїх обов'язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для оспорюваності заповіту.
Як вже зазначалося вище, на час відкриття спадщини разом з спадкодавцем ОСОБА_4 були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та останні із заявами про прийняття спадщини чи за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом не зверталися.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом по смерть серії НОМЕР_5 від 27.10.2014 року. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 був її син ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами дослідженої судом спадкової справи №42/2020, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с.133-169).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 05.10.2020 року. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його донька ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами дослідженої судом спадкової справи №24/2021, заведеної після смерті ОСОБА_6 (а.с.30-129). ОСОБА_3 , будучи відповідачкою по справі, зазначила у заяві про визнання позову про те, що не претендує на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 , яка проживала на день смерті разом із ОСОБА_5 (а.с.178).
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.02.2025 року, а відтак заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини після смерті останньої ніким не подавалися (а.с.19).
24.02.2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Бернацької І.М. щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та згідно листа приватного нотаріуса Бернацької І.М. від 28.02.2025 р. ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.18).
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За положеннями частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 закінчився 04.09.2011 р., та позивачка ОСОБА_2 в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини у строк, визначений ст.1270 ЦК України не зверталася, таким чином пропустила строк для її прийняття.
Статтею 1272 ЦК України визначені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
У відповідності до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 26 березня 2020 року у справі №517/82/19 (провадження 61-1340св20).
Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч.5 ст.1268, ст.ст.1296-1299 ЦК України. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.
Законом не визначено чіткого переліку обставин, які можуть бути поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.
Встановлення критерію поважності такої причини відповідно ч.3 ст.1272 ЦК України віднесено до дискреції суду, який при розгляді конкретної справи повинен врахувати усі обставини в їх сукупності, що не дали можливості або перешкодили спадкоємцеві прийняти спадщину у встановленому законом порядку та строки.
Таким чином, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилається на те, що пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки їй не було відомо про існування заповіту складеного, зокрема, на її користь. Вказані обставини у своїх сукупності створили для неї об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
Зазначені обставини визнав у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 у заяві про визнання позову.
За вказаних обставин суд вважає слушними доводи позивачки щодо причини несвоєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини через необізнаність про наявність заповіту, оскільки вона не є спадкоємцем за законом першої черги і про своє право спадкування за заповітом дізналася у грудні 2024 року та відразу звернулася до нотаріальної контори.
Окрім того, про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у разі доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту також вказано у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року у справі №591/1271/18, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року у справі №643/13260/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Звернення ОСОБА_2 з вищевказаним позовом суд розцінює як передбачений законом спосіб захисту своїх прав та інтересів з метою реалізації свого права на спадкування.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи свободу заповіту, дотримуючись захисту прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про наявність у позивачки об'єктивних та істотних перешкод для реалізації її прав на спадкування, що мало наслідком пропуск нею встановленого законом строку для прийняття спадщини.
Таким чином, право позивачки на прийняття спадщини підлягає захисту шляхом визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 10-13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.1272 ЦК України, -
Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_9 ) про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тривалістю у 2 (два) місяці, що починається з дня набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.11.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.