Справа № 541/2246/25
Номер провадження 2/541/1165/2025
іменем України
06 листопада 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовує тим, що 29.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір № 75984423, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 2000,00 грн на власний банківський картковий рахунок. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування позикою.
05.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір № 3650942. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4930 грн., які нараховуються за ставкою 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Вказано, що 22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75984423. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75984423. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 75984423.
29.11.2021 було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3650942.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3650942.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3650942.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 75984423 від 29.07.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13393,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9392,77 грн; нараховані 3% річних - 0,65 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 3650942 від 05.05.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49363,85 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 5315,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 42148,85 грн; заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 62757,26 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 9314,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 51541,62 грн; заборгованість за комісіями - 1900,00 грн; нараховані 3% річних - 0,65 грн.
Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами № 75984423 від 29.07.2021 року, № 3650942 від 05.05.2021 року у розмірі 62757,26 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн і понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 11.06.2025 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує (а.с. 1-6).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив та заперечень проти позову не надав.
Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи відсутність заперечень позивача проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.
Встановлено, що 29.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики№ 75984423.
Згідно п. 1 Договору Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Відповідно до умов Договору Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 2000,00 грн строком на 30 днів (з 29.07.2021 по 28.08.2021) з процентною ставкою (базовою, фіксованою) 1,99%, яка нараховується за кожен день користування Позикою.
Відповідно до п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 днів.
Згідно наданого позивачем розрахунку зробленого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що загальна заборгованість відповідача за Договором позики № 75984423від 29.07.2021 року становить 13392,76 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 3999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 9392,77 грн.
22.02.2022 року укладено договір факторингу №22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, до позичальників, в тому числі за договором № 75984423від 29.07.2021 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором позики № 75984423від 29.07.2021 року станом на 10.01.2023 року загальна заборгованість відповідача за Договором позики № 75984423від 29.07.2021 року становить 13393,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9392,77 грн; нараховані 3% річних - 0,65 грн.
10.01.2023 року укладено договір факторингу № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75984423від 29.07.2021 року.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованості за Договором позики № 75984423від 29.07.2021 року станом на 26.05.2025 року заборгованість відповідача складає 13393,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 3999,99 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9392,77 грн; нараховані 3% річних- 0,65 грн.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом установлено, що відповідач не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення позики за договором № 75984423від 29.07.2021 року.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» за договором № 75984423від 29.07.2021 року загальна заборгованість відповідача станом на 10.01.2023 року становить 13393,41 грн, з яких 3999,99 грн - тіло кредиту, 9392,77 грн - нараховані проценти за період з 29.07.2021 року по 10.01.2023 року; нараховані 3% річних - 0,65 грн за період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року.
Водночас згідно з пп. 6.5 п.6 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» протокол №11/02/2021 від 11.02.2021, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожен день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.
Відтак, нарахування процентів відповідачу понад вказаний строк у період з 27.11.2021 року по 10.01.2023 року є протиправним, а тому належна до стягнення з відповідача сума процентів за договором № 75984423від 29.07.2021 року становить 4776,00 грн.
Крім того, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 22.02.2022 року по 23.02.2022 року є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за договором № 75984423від 29.07.2021 року в розмірі 6776,00 грн, з яких: 2000,00 грн тіло позики, 4776,00 грн. нараховані проценти згідно умов договору.
Встановлено, що 05.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит№ 3650942.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитедавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що розмір кредиту становить 10 000,00 грн.
Згідно п. 1.3. Договору кредит надається строком на 29 днів з 05.05.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 03.06.2021.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4930,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс» від 24.01.2025 року.
29.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29/11-102, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3650942 від 05.05.2021 року, що був укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1
10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3650942 від 05.05.2021 року, що був укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3650942 від 05.05.2021 року.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і не договірних зобов'язань.
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦКУкраїни у вказаній редакції).
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла-шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави виснувати, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
Суд звертає увагу, що в укладеному договорі про споживчий кредит № 3650942 від 05.05.2021 вказано, що цей кредит є споживчим. Паспорт споживчого кредиту, підписаний сторонами, також містить інформацію про те, що тип кредиту споживчий кредит.
Отже, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 26.05.2025 року в сумі 49363,85 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 5315,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 42148,85 грн; заборгованість за комісіями - 1900,00 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами по справі, регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживчий кредит», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 ч.1ст.3Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).
При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.
Кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про захист прав споживачів'та не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Нараховані позивачем за договором про споживчий кредит № 3650942 від 05.05.2021 проценти за користування кредитом в сумі 42148,85 грн нараховані позивачем на дату відступлення права вимоги. При цьому строк дії договору становив 29 днів, тобто до 03.06.2021.
Доказів, які свідчать про подальше узгодження сторонами істотних умов кредитування, матеріали справи не містять, тому позов в цій частині не доведено.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 0814/6450/2012, провадження № 61-18489св21: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця
Кредитний договір укладений 05.05.2021 строком на 29 днів, тобто до 03.06.2021. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.
Із розрахунку заборгованості видно, що станом на 03.06.2021 дату закінчення строку кредитування заборгованість по процентам за користування кредитом становить 4930,00 гривень, а тому саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, відповідно до умов кредитного договору № 3650942 від 05.05.2021 року, відповідач повинен був сплатити позикодавцю 16830,00 грн, із яких за тілом кредиту 10000,00 грн, за відсотками 4930,00 грн, за комісією 1900,00 грн.
Разом з тим, з відомостей про щоденні нарахування та погашення за період з 05.05.2021 року по 31.10.2021 року,зроблених ТОВ «МІЛОАН» і, які наявні в матеріалах справи вбачається, що за період з 19 грудня 2020 року по 29 липня 2021 року відповідачем сплачено позикодавцю за кредитним договором № 3650942 від 05.05.2021 року комісію за пролонгацію на загальну суму 4685,00 грн, тіло кредиту на загальну суму 4685,00 грн та проценти по кредиту на загальну суму 12875,00 грн, на загальну суму 22245,00 грн. Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем за кредитним договором № 3650942 від 05.05.2021 року повністю погашено тіло кредиту, відсотки та комісію за видачу кредиту і у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 3650942 від 05.05.2021 року, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики № 75984423 від 29.07.2021 рокув розмірі 6776,00 грн, з яких: 2000,00 грн тіло позики, 4776,00 грн. нараховані проценти згідно умов договору.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10,80%) в розмірі 261,62 грн.
Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ТОВ «Коллект центр» надав суду наступні докази: Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. та позивачем (клієнт), витяг з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 року, заявка на надання юридичної допомоги № 590 від 01.04.2025 року.
Пунктом 1.1. Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним Договором.
В пункті 2.1-2.1.7 Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 зазначено, що адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: підготовка клопотань, заяв, скарг, запитів, заперечень, супроводжувальних листів; аналіз діючого законодавства та судової практики, представляє інтереси клієнта у судах.
У витягу з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025 року зазначено про такі надані послуги: 1) надання усної консультації; 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 2024 року позивач особисто надіслав позов з додатками до суду. Позов підписано особисто директором ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М.
З наведеного слідує, що позов підписано та подано особисто позивачем, а не Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», з яким укладено договір.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду докази (квитанцію, платіжну інструкцію тощо), що ним сплачено Адвокатському об'єднанню «Лігал Ассістанс» суму 16000,00 грн за правову допомогу що стосується цього позову, яка заявлена позивачем до стягнення з відповідача, а тому суд ставиться до неї критично.
Жодних доказів, які б вказували на представництво Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» інтересів позивача у суді щодо даного позову, - суду не надано.
За наведених обставин, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується факт надання Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» позивачу правничої допомоги під час складання позовної заяви по даній справі та розгляду судом даної справи та відповідно не підтверджується факт понесення таких витрат заявником у сумі 16000,00 грн.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні розподілу витрат на правничу допомогу.
На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 133, 137, 141, 263-265, 352, 280, 354 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами позики № 75984423 від 29.07.2021 рокув розмірі 6776 (шість тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 00 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 62 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. А. Морозовська