Справа № 524/7901/25
Провадження №2/524/4811/25
11.11.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого судді - Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
25 червня 2025 року до суду звернулася ОСОБА_1 з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача кошти на своє утримання на період навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно з моменту подачі позову до закінчення нею навчання, але не довше досягнення нею 23 років.
В обґрунтування позову зазначила, що є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
На даний час навчається в Кременчуцькому професійному ліцеї ім.. А.С.Макаренка, студентка 2 курсу, за професією «Кухар, кондитер». Термін навчання з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2026 року.
Ухвалою судді від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, залучено учасників справи та визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, просила розглянути справу за її відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 повторно не прибув у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, засобами рекомендованого поштового зв'язку, та шляхом опублікування оголошення про виклик, про причини неявки суд не повідомив та не подавав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно ч. 1 ст. 199 цього Кодексу якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
У ч. 2 ст. 200 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками повнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копії паспорту громадянки України № НОМЕР_1 вбачається, що позивач є повнолітньою, але не досягла 23 років (а.с. 11).
Згідно довідки від 31.03.2025 року № 85 ОСОБА_1 навчається в Кременчуцькому професійному ліцеї ім.. А.С.Макаренка, студентка 2 курсу, за професією «Кухар, кондитер». Термін навчання з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2026 року. (а.с. 9).
Позивач не працює, стипендії не отримує, перебуває на утриманні у матері, про що сторонами не заперечувалося.
Відповідач не подав до суду належних, допустимих, безспірних і достовірних доказів про необхідність його звільнення від сплати аліментів, наявність на утриманні інших осіб та про те, що дохід його повнолітньої дитини перевищує дохід кожної із сторін у справі. Позов визнав.
У законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Для повнолітніх осіб, які продовжують навчання, законом не встановлюється мінімальний розмір щомісячної суми аліментів, а норма щодо стягнення аліментів у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно застосовується для дітей віком до 18 років.
На підставі встановлених фактів, а також враховуючи матеріальне становище третьої особи, позивача, який навчається на денному відділенні, відповідача, який має можливість надання належної і достатньої матеріальної допомоги позивачеві на його утримання, який навчається, що мають істотне значення, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Отже необхідно стягнути з відповідача на користь позивача кошти на її утримання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 25 червня 2025 року до закінчення ОСОБА_1 навчання.
Крім того, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за ставкою на день подання позову відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач є звільненою від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів.
Керуючись ст. 180, 182, 183, 184, 199, 200 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яка навчається, кошти (аліменти) у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 25 червня 2025 року до 30 червня 2026 року, тобто до закінчення ОСОБА_1 навчання, та на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: