Справа № 524/14128/25
Провадження № 1-кп/524/870/25
10 листопада 2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025170500001765 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України,-
15.09.2025 року о 16 год. 30 хв., тобто в період дії воєнного стану, ОСОБА_5 знаходився за адресою: м. Кременчук, просп. Лесі Українки буд. 37.
В цей час у нього виник прямий злочинний умисел, спрямований на неправдиве повідомлення про загрозу вибуху (замінування) будівлі Офісу Президента України.
Реалізовуючи свій прямий злочинний умисел, у вигляді створення обстановки загального страху і невпевненості, ОСОБА_5 здійснив дзвінок із свого абонентського номеру оператора мобільного зв'язку «Водафон» НОМЕР_1 на лінію екстреного виклику служб порятунку «112» та в ході розмови повідомив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху (замінування), що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади - Офісу Президента України, що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11.
Вказаними діями , ОСОБА_5 , здійснив завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, об'єктами якого стали будівлі, що забезпечують діяльність органів державної влади, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 259 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину, щиро розкаявся, визнав вину та попросив суд суворо його не карати. Він розповів, що 15 вересня 2025 року о 16:30 перебував біля магазину «Аврора» в Кременчуці (на перетині вулиць Молодіжної та Героїв Стрінграда), підключився до безкоштовного Wi-Fi через телефон, щоб переглянути новини, і раптово «просто в голову прийшло» набрати 112 та повідомити про замінування Офісу Президента - без зазначення адреси, плану чи наміру створити паніку, лише «просто слова». Цегельник пояснив, що дзвінок здійснювався через Wi-Fi, а не стільникову мережу, підтвердив місце події біля «Аврори» , поруч з адресою -проспект Лесі Українки, 37, наголосив на щирому каятті з обіцянкою, що такого більше не повториться.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності його позиції відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
За таких обставин суд вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 259 КК України, оскільки він, своїми протиправними діями вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибелі людей чи інших тяжких наслідків, об'єктами якого стали будівлі, що забезпечують діяльність органів державної влади.
При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який за ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особу винного, раніше не судимого, посередньо характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря - нарколога не знаходиться, на обліку у лікаря - психіатра не знаходився, та обставини вчинення кримінального правопорушення.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 700 від 09.10.2025, Полтавської філії судово - психіатричних експертиз ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки іншого хворобливого стану психіки у вигляді органічного розладу особистості. Тому в період інкримінованих йому дій не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Відповідно до ст. 20 КК України особа, визнана судом обмежено осудною, тобто та, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, підлягає кримінальній відповідальності; визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
На підставі п.2 ч.1 ст.93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили злочини у стані обмеженої осудності.
У відповідності до ч.2ст.94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути застосовано судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно-небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
Надання в примусовому порядку амбулаторної психіатричної допомоги застосовується щодо осіб, які мають психічні розлади, наявність яких саме і є критерієм обмеженої осудності (ч. 1 ст.20, ч. 2 ст.94 КК України). Своєрідність зазначеної психіатричної допомоги полягає в тому, що вона надається обмежено осудним особам у примусовому порядку одночасно з відбуванням покарання, призначеного за вироком суду.
Тому слід вважати, що ця допомога може надаватися таким особам незалежно від виду призначеного їм покарання: якщо воно пов'язане з позбавленням волі, то здійснення зазначеного примусового заходу медичного характеру покладається на медичну службу кримінально-виконавчих установ, а якщо не пов'язане, - на психіатричні заклади органів охорони здоров'я за місцем проживання засуджених.
Суд дійшов до переконання, що наведені вище пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу обвинуваченого, а також його психічний стан (обмежена осудність), істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і впливають на можливість пом'якшення йому покарання. Виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. На підставі ст.ст. 20, 92, 93, 94 КК України, ч.2 ст. 504 КПК України слід застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру, у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Судові витрати відсутні .
Підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту застосований ухвалою суду від 06 листопада 2025 року, слід скасувати .
У якості речового доказу у кримінальному провадженні визнано мобільний телефон марки «DOGEE» та SIM-карта оператора мобільного зв'язку «Водафон» із абонентським номером НОМЕР_1 , які були використана при вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, та містить його сліди, передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області .
Оскільки зазначений речовий доказ був використаний як засіб і знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.259 КК України, про що вказано у обвинуваченні, він належить обвинуваченому, що останній підтвердив під час судового розгляду, відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.96-1, п.4 ч.1 ст.96-2 КК України, п.1 ч.9 ст.100 КПК України, він підлягає спеціальній конфіскації.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Відтак накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.09.2025 на вилучені 16.09.2025 року під час обшуку квартири в АДРЕСА_2 , речі: мобільний телефон «DOGEE» чорного кольору імеі: НОМЕР_2 , імеі 2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператору зв'язку «Водафон» НОМЕР_1 належний ОСОБА_5 , які визнано речовими доказами, арешт підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
?періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 18 вересня 2025 року до 06 листопада 2025 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 20, 92, 93, 94 КК України, ч.2 ст. 504 КПК України застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру, у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту - скасувати.
Арешт майна накладений слідчим суддею Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.09.2025- скасувати.
Речові докази:
-паперовий згорток з невідомою речовиною рослинного походження; дві паласитові пляшки схожі на саморобний пристрій для куріння та металевий предмет з нашаруванням невідомої речовини рослинного походження - знищити ;
-мобільний телефон марки «DOGEE» та SIM-карта оператора мобільного зв'язку «Водафон» із абонентським номером НОМЕР_1 , який знаходиться в камері зберігання речових доказів Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області - конфіскувати у власність держави на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя Автозаводського районного суду
м. Кременчука ОСОБА_6