10.11.2025
про залишення заяви без руху
копія
Справа № 401/2276/23 Провадження № 6/401/55/25
10 листопада 2025 року м. Світловодськ
Суддя Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області Мельничик Ю.С., при прийнятті заяви ОСОБА_1 про відстрочку реалізації арештованого майна у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Роткевич Ірини Вікторівни, до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочину щодо майна боржника,
У листопаді 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочку реалізації арештованого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтуванні своєї заяви ОСОБА_1 зазначає, що він є боржником у виконавчому провадженні №401/2276/23, відкритому приватним виконавцем Роткевич І.В. на підставі виконавчого документа виданого Світловодським міськрайонним судом. У межах цього провадження було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка є єдиним житлом. Крім цього зазначає, що на даний час він утримується під вартою у ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор", а його дружина ОСОБА_3 фактично проживає у вищезазначеній квартирі одна. На підставі викладеного, просить відстрочити реалізацію арештованої квартири.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, вважаю її такою, що вона підлягає залишенню без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільно-процесуальним законодавством не визначено вимог до форми та змісту заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Питання про відстрочення виконання рішення відноситься до процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та врегульоване розділом VI ЦПК України.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Оскільки розділом VI та ст. 435 ЦПК України не визначені конкретні вимоги до форми та змісту заяви про відстрочення виконання судового рішення, то слід застосовувати аналогію права на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України.
З огляду на викладене суд зауважує, що розстрочення або відстрочення виконання судового рішення має ґрунтуватись на встановлених (об'єктивних) обставинах, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим. Для вирішення вказаного питання у відповідності до вимог процесуального закону суд має встановити наявність матеріально правових підстав для такого розстрочення чи відстрочення, наприклад таких як тяжке захворювання особи, на яку рішенням суду покладено відповідний обов'язок чи членів її сім'ї, або скрутний матеріальний стан особи, тощо (перелік підстав не є вичерпним).
Вказані обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим заява ОСОБА_1 не містить посилань на жодні докази, які б слугували підставою для вирішення судом вказаного питання у відповідності до норм процесуального закону. Заява не містить жодних додатків, із яких суд міг би встановити причини неможливості виконання рішення суду, крім посилання на те, що вказане майно є єдиним житлом.
Крім цього, суд зазначає, що ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено можливість відстрочення виконання судового рішення, а не реалізації арештованого майна, що є одним із заходів примусового виконання судового рішення. Примусове виконання рішень здійснюється державним/приватним виконавцем і порядок його виконання здійснюється на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною першою статті 435 ЦПК України передбачено, що відстрочити або розстрочити виконання судового рішення може суд, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Разом з тим із заяви ОСОБА_1 суд не має можливості встановити, в межах якого виконавчого провадження та з примусового виконання рішення якого суду приватним виконавцем було накладено арешт, що унеможливлює визначити територіальну підсудність з розгляду даної заяви.
Суд також зазначає, що загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви встановлені ст. 183 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відтак, з урахуванням положень ч. 2 ст. 183 ЦПК України, до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, повинні додаватися докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження), проте, заявником такі докази не було надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Суд враховує, що прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 260, 435 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 про відстрочку реалізації арештованого майна - залишити без руху, та надати строк для виправлення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Запропонувати заявнику протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали привести заяву у відповідність до вимог ст. 175,177,435 ЦПК України, виправивши недоліки, що зазначені в мотивувальній частині даної ухвали.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява у відповідності до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Світловодського
міськрайонного суду Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом