Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1510/25
Провадження № 2/382/781/25
(заочне)
11 листопада 2025 року м. Яготин
Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Нарольського М. М.,
при секретарі Матвієнко Ю. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1510/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24 800 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з 8000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 200,00 грн заборгованості за простроченими відсотками, 1 600,00 грн комісії, 4 000,00 грн неустойки.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 28.09.2024-100002488 від 28.09.2024 року.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідачка відзив на позов не надіслала, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідачка повторно в судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається повідомлена належним чином. Відповідачка про поважність причин не з'явлення суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив, без постановлення окремого документу, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 28.09.2024 року між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 28.09.2024-10002488 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 140 днів за процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Кредитний договір підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Е212.
Отримання коштів відповідачкою не спростовується та підтверджується листом від 22.07.2025 року ТОВ "Універсальні платіжні рішення", відповідно до якого 28.09.2024 року сума 8 000 грн перерахована на картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу видача кредиту за договором № 28.09.2024-100002488, довідкою розрахунком, розрахунком контрагента за цим договором, договором між позивачем та ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про надання послуг з переказу коштів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. ч. 7, 12 ст. 11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 754/17518/15-ц, провадження, № 61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 404/502/18 провадження № 61-8449св19 від 23 березня 2020 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, паспорта споживчого кредит, таблиці обчислення загальної вартості кредиту. Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування. Відповідач висловив свою згоду з вищевказаним кредитним договором та доданими до нього документами в електронному вигляді. Суд враховує, що доказів того, що персональні дані відповідача були використані іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані; доказів звернення щодо вчинення шахрайських дій в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Разом з тим, у порушення умов кредитного договору та вищевказаних положень законодавства, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 24 800,00 грн заборгованості, яка складається з 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 11 200,00 грн заборгованості за простроченими відсотками, 1 600,00 грн комісії, 4 000 грн неустойки.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі 4 000 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 9.1 оферти передбачено, що у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором. У разі несвоєчасного повернення Позичальником обумовленої суми Кредиту та/або несплати нарахованих Процентів та/або Комісії до Позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору.
У відповідності до п. 7.6 вказаного вище договору, у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов'язань за договором кредитодавець залишає за собою право нараховувати неустойку, розмір якої встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Пунктом 15 Заявки визначено розмір неустойки в сумі 80 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від його суми.
Згідно із п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан дія якого, на момент розгляду справи не припинений.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4 000 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.
В іншій частині нарахованих до стягнення основного боргу, відсотків, комісії, суд враховує принцип змагальності сторін, який полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимогам процесуального законодавства, відповідачка не надала доказів повної або часткової сплати заборгованості за кредитним договором, власного контрозрахунку суду не надав, а також не спростував наявність фактичних та правових підстав звернення позивача з позовними вимогами в зазначеній частині.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 20 800,00 грн. В іншій частині в позові необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-284, 354 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 20 800 грн заборгованості.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 2031,69 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 11.11.2025.
Суддя М. М. Нарольський