Справа № 358/1099/25 Провадження № 2/358/712/25
29 жовтня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Романенко К.С.,
за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
30.06.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЕЙС» адвокат Тараненко А.І. звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 914486095 від 19.09.2021 в розмірі 32492,25 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19 лютого 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 914486095 у формі електронного документа, з використанням електронного підпису, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти у розмірі 9250,00 грн., які були перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-6397, яка була вказана відповідачем при укладенні договору. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01. В подальшому, до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 131 від 27.04.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило, а ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» відступило, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» та ТОВ «ФК «Ейс»» уклали договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 914486095 від 19.02.2021 в розмірі 32492,25 грн., з яких 9250,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 23242,25 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 29.05.2025 - 05.06.2025.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс»» заборгованість за кредитним договором № 914486095 від 19.02.2021 в розмірі 32492,25 грн. та судові витрати: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 21.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст.279 ЦПК України. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх письмових доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Представник позивача про розгляд справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив, що просить суд розглядати справу без участі представника позивача.
Відповідач про розгляд справи був належним чином повідомленим, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, проте, вказане поштове відправлення повернулося з довідкою відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою», тому суд вважає, що відповідач відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 19 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 914486095 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 9250 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.4 договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: п. 1.7.1. договору - зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.7.2. договору - з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником. (п. 1.8 договору).
Відповідно до п. 1.10. договору, продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення договору.
Пунктами 3.6., 3.9. договору сторонами погоджено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії договору. Строки позовної давності щодо стягнення неустойки закінчуються разом зі строками позовної давності за основним зобов'язанням.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 4.1 договору).
Сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов'язання що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання. (п. 4.2. договору).
Також сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 4.3 договору).
На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 914486095 від 19.02.2021 був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора MNV5V78N, направленого останньому 19.02.2021 року о 16:11:09 на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0931802521. 19.02.2021 о 16:11:40 позичальником введено ідентифікатор та відправлено товариству. Відразу (19.02.2021 о 16:12:23), після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що останній прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 12).
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» надав копію електронного платіжного доручення від 19.02.2021 на суму 9250,00 грн., які були переведені на картку відповідача № 5375-41ХХ-ХХХХ-6397, яку останній зазначив в заяві на видачу кредитних коштів та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», видану 23.05.2025 за № 914486095/23052025/Э (а.с. 9, 90).
Відповідно до повідомлення АТ «Універсал Банк» від 09.09.2025 № БТ/7572, наданого АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали судді Богуславського районного суду Київської області від 21.08.2025, платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 19.02.2021 були зараховані кошти у сумі 9250,00 грн., було емітовано банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, наданим ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», заборгованість становить 31839,76 грн., з яких 6780,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 25059,76 грн. заборгованість за процентами.
Згідно розрахунків заборгованості за кредитним договором № 914486095 від 19.02.2021 (а.с. 42-44), виписки з особового рахунку за кредитним договором № 914486095 від 19.02.2021, сума залишку за кредитним договором становить 32 492,25 грн.
Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним Договором та його припинення відповідач суду не надав та не спростував доказів, наданих позивачем.
Позивачем до позовної заяви також додано заявку на отримання грошових коштів в кредит від 19.02.2021 (а.с. 19); Алгоритм дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, Порядок дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO» (а.с. 13-18), Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». (а.с. 20-25).
Відповідно до положень ст. 205ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний договір № 914486095 від 19.02.2021 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як зазначено вище, позивач на підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем, а саме, видачі коштів за кредитним договором, надав копію електронного платіжного доручення від 19.02.2021 на суму 9250,00 грн., які були переведені на картку відповідача № 5375-41ХХ-ХХХХ-6397, яку останній зазначив в заяві на видачу кредитних коштів та довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», видану 23.05.2025 за №914486095/23052025/Э.
Крім того, відповідно до повідомлення АТ «Універсал Банк» від 09.09.2025 № БТ/7572, наданого АТ «Універсал Банк», платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 19.02.2021 були зараховані кошти у сумі 9250,00 грн., було емітовано банком на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п. 2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
Згідно п.1.3. вказаного договору під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Відтак, п. 2. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частиною договору факторингу. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не змінює попередній.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до п. 1. якої сторони дійшли згоди викласти текст договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року у новій редакції. Відповідно до п. 8.2. даного договору строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2022 року, включно.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2023 року, включно.
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року, включно.
Пунктом 4.1. договору факторингу встановлено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
ТОВ «Таліон плюс» сплатило ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
27 квітня 2021 року на виконання п. 2.1. договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано реєстр прав вимоги № 131, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №914486095 від 19.02.2021.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, наданим ТОВ «Таліон Плюс», станом на 30.05.2023 становить 32492,25 грн., з яких: 9250,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 23242,25 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно п. 2.1. якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року, включно.
30 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 30 грудня 2024 року, включно.
30 травня 2023 року на виконання п. 2.1. договору факторингу №05/0820-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано реєстр прав вимоги № 9, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу №05/0820-01, до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 914486095 від 19.02.2021, що вбачається з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023.
29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до п. 1.1. якого фактор ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» суму фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.
29.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е, згідно якого на виконання вимог п. 1.2. вказаного Договору факторингу кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, після чого від клієнта до фактора переходить право вимоги заборгованості від божників в кількості 7277 (а.с. 48).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 678 значиться як боржник за договором № 914486095, сума заборгованості за яким 32492,25 грн., з яких: 9250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23242,25 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунку за вказаним кредитним договором, наданим ТОВ «ФК «ЕЙС»», за період з 29.05.2025 по 05.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 32492,25 грн., з яких: 9250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23242,25 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 41).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» нарахували проценти за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» проценти за користування кредитом не нараховувалися.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та первісним кредитором кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9250,00 грн. та процентами в розмірі 23242,25 грн., які нараховані в межах строку дії кредитного договору та відповідно до його умов.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 20340 від 26 червня 2025 року.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року про надання правничої допомоги Адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; додаткової угоди № 25770510252 від 30.05.2025 до вказаного договору по надання правничої допомоги; акту прийому передачі наданих послуг від 05.06.2025, відповідно до якого за надані правові та юридичні послуги сторони погодили гонорар у розмірі 7000 грн., а саме: складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 - 5000 грн., вивчення матеріалів справ про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 - 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором - 500 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 7000,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 612, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» заборгованість за кредитним договором № 914486095 від 19.01.2021 в розмірі 32 492 (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Повне найменування:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса: Україна, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, код ЄДРПОУ 42986956;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Головуючий: суддя К. С. Романенко