Справа № 376/2359/20
Провадження № 6/357/204/25
іменем України
10 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Кича М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», заінтересовані особи: (позивач) ОСОБА_1 , (відповідач) ОСОБА_2 , (третя особа) Товариство з обмеженою відповідальністю «Палій», (третя особа) ОСОБА_3 , (інша зацікавлена особа) ОСОБА_4 про поворот виконання скасованого (нечинного) рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 376/2359/20,
В жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про поворот виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 у справі № 376/2359/20, яке було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 01.08.2023.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 376/2359/20 за позовом ОСОБА_1 (надалі - «Позивач» або « ОСОБА_5 ») до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач» або « ОСОБА_2 ») про визнання права власності на Комплекс нежитлових будівель та припинення записів про іпотеку Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (надалі - «Товариство»), заявлені позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 521,7 кв.м. Припинено право іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ ВТБ Банк, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., зареєстрований в реєстрі за №5547, щодо комплексу нежитлових будівель: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності ОСОБА_2 . Виключено з Державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 4256 відповідно до повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, серія та номер 1598-ЮВ, виданий 03.12.2007 реєстраційний номер іпотеки 6150192, номер обтяження 36107649, іпотекодержатель ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс». Виключено з державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна від 25.03.2014, індексний номер 11905207. Виключено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис обтяження реєстраційний номер 6134907 від 30.11.2007 підставою якого є договір іпотеки № 5547 від 30.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., номер обтяження 36107614 від 30.11.2007.
Звертають увагу, що за час розгляду та вирішення справи, коли остання перебувала у провадженні Сквирського суду і коли ухвалювалось рішення від 16.11.2020, Товариство, як особа відносно прав та інтересів якої таким рішенням безпосередньо вирішувалось питання, не залучалось до участі у такій справі, як то у статусі відповідача, так і у статусі третьої особи.
Вказане незалучення Товариства до участі у справі за умов, коли потенційне судове рішення буде мати безпосередній вплив на права та інтереси Товариства, було здійснено умисно, з ціллю недопущення передчасного оскарження Товариством рішення від 16.11.2020 із тим, щоб допустити останнє до безперешкодного виконання - у формі проведення необхідних реєстраційний дій у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які стосувалися внесення змін про особу нового власника комплексу нежитлових будівель ОСОБА_1 та скасування записів про обтяження речових прав на таке майно у вигляді запису про іпотеку та запису про заборону здійснення відчуження, які були вчинені в ДРРП на користь Товариства.
При цьому, ухвалене оскаржуване рішення, в резолютивній частині якого було прямо задоволено позовні вимоги позивача до ТОВ «ФК «Фактор Плюс» шляхом припинення права іпотеки за Іпотечним договором, прямо та безпосередньо вплинуло на законні права та інтереси ТОВ «ФК «Фактор Плюс» як Іпотекодержателя заставленого майна.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було добре відомо про відступлення прав за Кредитним та Іпотечним договорами на користь Товариства. Відомості про ТОВ «ФК Фактор Плюс» станом на дату винесення рішення були публічно доступними в ДРРП.
22.07.2021 реєстратор Яремко М.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №: 59401340 від 22.07.2021, яким зареєстровано право власності на Комплекс нежитлових будівель за ОСОБА_1 і за яким обтяження речових прав у вигляді іпотеку та заборони щодо Комплексу нежитлових будівель були зняті.
Згідно Інформаційної довідки з ДРРП індексний № 267691374 від 27.07.2021,проведено реєстраційні дії в порядку виконання скасованого рішення від16.11.2020 у справі.
Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 була проведена саме на підставі рішення від 16.11.2020.
Після цього ОСОБА_1 приступила до наступного перетворення Комплексу нежитлових будівель шляхом його поділу та неодноразового відчуження на користь пов'язаних із собою осіб. Фактично, скасоване рішення від 16.11.2020 у справі виступило безпосередньою підставою для допущення ОСОБА_6 нежитлових будівель до вільного цивільного обігу з порушенням прав його законного та повноправного іпотекодержателя - ТОВ «Фінансова Компанія «Фактор Плюс».
В серпні 2021 року, після набуття ОСОБА_1 . Комплексу нежитлових будівель у приватну власність, нею в оперативному порядку, на підставі власної заяви про поділ об'єкта нерухомості посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Станчик С.Б., зареєстрованої в реєстрі за № 202 було здійснено поділ Комплексу нежитлових будівель, шляхом його поділу на два самостійні об'єкти нерухомого майна:
1) Об'єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель: за адресою АДРЕСА_1 , у складі: зерносховище, площею 151,2 кв.м.;свинарник - пл. 346,4 кв.м;свинарник - пл. 445,5 кв.м.;свинарник - пл. 440,6 кв.м;конюшня з майстернею - пл. 81,1 кв.м.(надалі - «Об'єкт-1»);
2) Об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля: за адресою: АДРЕСА_1 : Корівник площею, 521,7 кв.м, (надалі - «Об'єкт-2»).
Надалі, коли Товариство об'єктивно дізналося про факт існування рішення від 16.11.2020 року, вже після об'єктивного звернення його ОСОБА_1 до виконання в розрізі проведення на його підставі згаданих реєстраційний дій у відомостях ДРРП, Товариство ініціювало дії щодо його апеляційного оскарження.
Постановою Київського апеляційного суду від 01.08.2023 у справі № 376/2359/20 апеляційну скаргу Товариства на Рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 було задоволено частково. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 постановлено скасувати, а саму справу постановлено направити на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за визначеною територіальною підсудністю.
03 вересня 2024 року, вже коли здійснювався новий розгляд даної справи після скасування рішення від 16.11.2020, ТОВ «Палій», який контролювався повністю ОСОБА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колотіловим О.О., зареєстрованим в реєстрі за № 453, відчужив Об'єкт-1 разом із земельною ділянкою під ним на користь фізичної особи - ОСОБА_3 (надалі - « ОСОБА_3 »).
Того ж дня, право приватної власності ОСОБА_3 на Об'єкт-1 за номером відомостей 56519619 було зареєстровано у відомостях ДРРП.
Станом на сьогодні, на момент подачі даної заяви, Об'єкт-1 обліковується за відомостями ДРРП за ОСОБА_3 як його приватним власником.
04 листопада 2021 року ОСОБА_1 як засновник та єдиний кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «Палієва Гора» внесла в якості вкладу до останнього Об'єкт-2 та окремо сформовану земельну ділянку під ним.
Вже в лютому 2024 року, після скасування неправосудного рішення від 16.11.2020 та вже після того, як дана справа була прийнята до нового розгляду за правильною територіальною підсудністю судом - вказаний ОСОБА_7 був відчужений ТОВ «Палієва Гора» на користь ОСОБА_8 разом із земельною ділянкою на якій він розташовується на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2024, посвідченого приватним нотаріусом БРНО Губенко Т.А., зареєстрованим в реєстрі за № 312, причому згідно тексту вказаного договору вказаний ОСОБА_7 , що до того безпідставно змінив адресу АДРЕСА_2 після виділу з Комплексу нежитлових будівель, тепер без жодних правових підстав змінив свою назву у відомостях ДРРП з «Корівник» на «Виробнича будівля» з аналогічною площею 521,7 кв.м.
Одночасно з придбанням вказаного Корівника, ОСОБА_8 здійснив його передачу в іпотеку на користь ОСОБА_9 за іпотечним договором від 13.02.2024, посвідченим приватним нотаріусом БРНО Губенко Т.А., зареєстр. за № 316.
Нещодавно для Товариства стала відома подальша доля Об'єкта-2, яка характеризується його номінальним знищенням по документах, з урахуванням того, що сам об'єкт в дійсності залишився існувати.
04 липня 2024 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. було засвідчено справжність підпису ОСОБА_8 , як власника Об'єкта-2 на його Заяві адресованій суб'єктам у сфері державної реєстрації речових прав у якій він висловив прохання провести державну реєстрацію припинення його права власності на Об'єкт-2 з реєстраційний номером - 2431669632103 у відомостях ДРРП, у зв'язку зі знесенням (знищенням) об'єкта нерухомого майна виробничої будівлі, загальною площею 521,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (двісті двадцять шість літера «Б»)
05 липня 2024 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. було також засвідчено справжність підпису на Заяві-згоді ОСОБА_9 про те, що вона, як іпотекодержатель Об'єкта-2 не заперечує щодо припинення права власності на такий об'єкт у зв'язку із його знищенням.
В подальшому, атестованою особою - інженером з технічної інвентаризації ФОП ОСОБА_10 було складено Висновок про знищення/знесення майна - Об'єкта-2 № 627 від 15.07.2024 року, який був зареєстрований у відомостях Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційний № DT01:2667-1101-0554-8406.
30.07.2024 на підставі зазначених документів, державний реєстратор Маловільшанської сільської ради вніс до ДРРП відомості про припинення права власності ОСОБА_8 на Об'єкта-2 з реєстраційний номером 2431669632103, аналогічним чином державний реєстратор вніс відомості про припинення іпотеки на Об'єкт-2, яка була зареєстрована на користь ОСОБА_9 , а сам розділ щодо Об'єкта-2 з реєстраційний номером 2431669632103 був закритий.
В той же час, станом на сьогодні, Товариство володіє достовірною інформацією про те, що Об'єкт-2 (виробнича будівля-корівник) в дійсності, як об'єкт нерухомості по своїй об'єктивній суті не був знищений та продовжує своє існування, як річ. Як стало відомо Товариству, вказане знищення (знесення) Об'єкта-2, шляхом складання підроблених висновків про знищення/знесення майна, нотаріальне посвідчення будь-яких заяв, заяв-згод щодо проведення державної реєстрації припинення права власності на такий Об'єкт за його номінальним власником - ОСОБА_8 було здійснено - фіктивно, виключно по документах, тобто із тим, щоб створити враження того, що об'єкт знищений, коли в дійсності такий об'єкт не зазнав будь-яких змін, за час його незаконного перебування у володінні ОСОБА_1 , ТОВ «Палієва Гора», ОСОБА_8 .
В такому разі, беручи до уваги ту обставину, що корівник продовжує фізично існувати, за даною заявою Товариство також вважає за необхідне заявити прохання про відновлення своїх порушених прав іпотекодержателя на такий корівник в порядку використання механізму повороту виконання скасованого та нечинного рішення від 16.11.2020 року у справі, за яким таке право було припинене.
Ухвалою Білоцерківського суду від 02 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 у справі було залишено без розгляду. Вказана Ухвала не була оскаржена жодним із учасників справи, станом на сьогодні є такою, що набрала законної сили. З моменту її поставлення, розгляд та вирішення у справі є таким, що офіційно завершився, без ухвалення будь-якого судового рішення по суті вирішення заявлених позовних вимог.
Просили в порядку повороту виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 року у справі № 376/2359/20, яке було скасовано Постановою Київського апеляційного суду від 01.08.2023 року:
- Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця (Щорса), буд.31, код ЄДРПОУ 37881514) на підставі укладеного Іпотечного договору від 30.11.2007, який був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.О. зареєстрований в реєстрі за № 5547 та на підставі Договору про відступлення право вимоги за іпотечним договором від 30.11.2007 № 5547, укладеного 25.03.2014, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 579 - право іпотекодержателя на комплекс нежитлових будівель в складі:нежитлова будівля, зерносховище, А - загальною площею. 151,2 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, Б - загальною площею 346,4 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, В - загальною площею 446,5 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, Г - загальною площею 440,6 кв.м., нежитлова будівля, конюшня з майстернею, Д - загальною площею 81,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2431543632103)та який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 3220488300:05:008:0450, загальною площею 0,6827 га, право власності щодо якого нині зареєстровано у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ).
- Внести до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділ щодо об'єкту нерухомого майна під реєстраційний номером: 2431543632103 запис про іпотеку на користь іпотекодержателя: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514), Боржник: ОСОБА_2 , Іпотекодавець: ОСОБА_2 , відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 28.11.2014 року, розмір основного зобов'язання: 220 000,00 доларів СІЛА;
- Внести до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділ щодо об'єкта нерухомого майна під реєстраційний номером: 2431543632103 запис про обтяження у вигляді заборони відчуження з наступними відомостями про суб'єктів обтяження: особа, майно/право якої обтяжується - ОСОБА_3 , обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514);
- Відкрити у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділ щодо об'єкта нерухомого майна - виробнича будівля, опис об'єкта: корівник літ. Е загальною площею (кв.м.) 521.7, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: 3220488300:05:008:0465;
- Визнати право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - виробнича будівля, опис об'єкта: корівник літ. Е загальною площею (кв.м.) 521.7, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: 3220488300:05:008:0465 за ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 );
- Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця (Щорса), буд.31, код ЄДРПОУ 37881514) на підставі укладеного Іпотечного договору від 30.11.2007, який був посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.О. зареєстрований в реєстрі за № 5547 та на підставі Договору про відступлення право вимоги за іпотечним договором від 30.11.2007 року № 5547, укладеного 25.03.2014, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 579 - право іпотекодержателяна об'єкт нерухомого майна - виробнича будівля, опис об'єкта: корівник літ. Е загальною площею (кв.м.) 521.7, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: 3220488300:05:008:0465;
- Внести до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділ щодо об'єкту нерухомого майна - виробничої будівлі, опис об'єкта: корівник літ. Е загальною площею (кв.м.) 521.7, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: 3220488300:05:008:0465 - запис про іпотеку на користь іпотекодержателя: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514), Боржник: ОСОБА_2 , Іпотекодавець: ОСОБА_2 , відомості про основне зобов'язання: строк виконання основного зобов'язання: 28.11.2014 року, розмір основного зобов'язання: 220 000,00 доларів США.
- Внести до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділ щодо об'єкта нерухомого майна - виробничої будівлі, опис об'єкта: корівник літ. Е загальною площею (кв.м.) 521.7, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: 3220488300:05:008:0465 - запис про обтяження у вигляді заборони відчуження з наступними відомостями про суб'єктів обтяження: особа, майно/право якої обтяжується - ОСОБА_2 , обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514.).
Одночасно в прохальній частині заяви просилипри вирішенні питання про поворот виконання рішення застосувати заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на комплекс нежитлових будівель в складі: нежитлова будівля, зерносховище, А - загальною площею. 151,2 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, Б - загальною площею 346,4 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, В - загальною площею 446,5 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, Г - загальною площею 440,6 кв.м., нежитлова будівля, конюшня з майстернею, Д - загальною площею 81,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2431543632103), право власності щодо якого нині зареєстровано у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ).
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана заява булла зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 жовтня 2025 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхов О.І. та отримано останнім для розгляду 17.10.22025.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, протее їх неявка не перешкоджає її розгляду( ч.9, 10 ст. 444 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 17.10.2025 прийнято до розгляду заяву ТОВ «»ФК «Фактор Плюс» про поворот виконання судового рішення та призначеного її розгляд на 06.11.2025.
04.11.2025 за вх. № 63733 судом отримано від ОСОБА_2 заперечення на заяву третьої особи про поворот виконання рішення.
Заперечення обґрунтованим тим, що ТОВ «ФК «Фактор Плюс» не має процесуального права на подачу заяви про поворот виконання рішення суду, оскільки не був стороною у справі № 376/2359/20, таким правом наділений лише відповідач - ОСОБА_2 .
Крім того, звертає увагу суду на вимоги заявника, викладені в заяві про поворот виконання рішення, які не корелюються з резолютивною частиною рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020.
Вимоги заяви ТОВ «ФК Фактор Плюс» про поворот виконання рішення, по суті, є предметом окремого позову, стосуються іншого нерухомого майна, аніж в рішенні Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020, а також впливають на права іншої особи, яка не є стороною у справі.
Таким чином, ТОВ «ФК «Фактор Плюс», шляхом подачі заяви про поворот виконання рішення, намагається в неправовий спосіб задовольнити свої вимоги, які не можуть бути вирішенні в рамках справи № 376/2359/20.
Просив у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Фактор Плюс» про поворот виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 у цивільній справі № 376/2359/20 відмовити в повному обсязі.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду ( ч. 10 ст. 444 ЦПК України ).
В судовому засіданні 06.11.2025 представника ТОВ «ФК «Фактор Плюс» - адвокат Дашкевич А.Є. підтримав заяву про поворот виконання рішення сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020, надав пояснення аналогічні викладеним у заяві, просив її задовольнити, а також при вирішенні питання про поворот виконання судового рішення просив вжити заходів щодо забезпечення позову.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать Довідки про доставку електронного документу у вигляді «Ухвали від 17.10.2025».
Окрім цього, 05.11.2025 від ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання ( заява ) про розгляд справи за його відсутності.
До того ж, в справі містяться документи, які підтверджують направлення з боку заявника ТОВ «ФК «Фактор Плюс» усім особам та Товариствам заяву про поворот виконання скасованого рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 з додатками.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 444 ЦПК України, неявка не перешкоджає розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.
Судом було вислухано пояснення представника заявника, досліджено матеріали справи, керуючись вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 10 листопада 2025 року о 17 годині 00 хвилин ).
Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.
Частинами другою, четвертою статті 380 ЦПК України передбачено, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням, у разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому цим Кодексом.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності (частина перша статті 381 ЦПК України).
Згідност.444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року в справі № 1-25/2011 за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, яке є обов'язковим для застосування на всій території України, роз'яснено, що особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо. Згідно зі статтею 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує також суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Відповідно до п. 13 листа ВСС України від 01 липня 2015 року «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на житло та на проживання в ньому, тому поворот виконання рішення про виселення шляхом вселення у раніше займане приміщення неможливий і включає в себе абсолютно протилежну виселенню вимогу- про вселення, яка може бути розглянута лише у позовному провадженні.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасоване судом вищого рівня повністю чи змінене із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на визнання кредитного та іпотечного договору діючими, та право на вимогу про внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка може бути розглянута лише у позовному провадженні.
Відтак, поворот виконання рішення це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв'язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14, оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановленихст.382 ЦПК України 2004 року(ст.445 ЦПК Україниу редакції з 15 грудня 2017 року), яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.
Як встановлено матеріалами справи, рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 376/2359/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, заявлені позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на комплекс нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 521,7 кв.м. Припинено право іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ ВТБ Банк, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., зареєстрований в реєстрі за №5547, щодо комплексу нежитлових будівель: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало на праві власності ОСОБА_2 . Виключено з Державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за № 4256 відповідно до повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, серія та номер 1598-ЮВ, виданий 03.12.2007 реєстраційний номер іпотеки 6150192, номер обтяження 36107649, іпотекодержатель ТОВ «Фінансова компанія «Фактор плюс». Виключено з державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна від 25.03.2014, індексний номер 11905207. Виключено запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис обтяження реєстраційний номер 6134907 від 30.11.2007 підставою якого є договір іпотеки № 5547 від 30.11.2007, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., номер обтяження 36107614 від 30.11.2007.
На підставі вищевказаного судового рішення, поведена Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вищевказане майно ( комплекс нежитлових будівель).
Встановлено, що після набуття ОСОБА_1 комплексу нежитлових будівель у приватну власність, останньою, на підставі заяви про поділ об'єкта нерухомості, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Станчик С.Б., зареєстрованої в реєстрі за № 202 було здійснено поділ комплексу нежитлових будівель, шляхом його поділу на два самостійні об'єкти нерухомого майна: 1) об'єкт нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель: за адресою АДРЕСА_1 , у складі: зерносховище, площею 151,2 кв.м.; свинарник - пл. 346,4 кв.м; свинарник - пл. 445,5 кв.м.; свинарник - пл. 440,6 кв.м; конюшня з майстернею - пл. 81,1 кв.м.; об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля: за адресою: АДРЕСА_1 : Корівник площею, 521,7 кв.м.
Щодо технічної можливості такого поділу, додано Висновок № 17 від 23.07.2021 КП «Архпроект».
На вищевказані об'єкти, зроблено технічні паспорти, які додані до заяви.
Відповідно до доданого Витягу з Державного реєстру речових прав, сформованого 03.09.2024, на підставі укладеного договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колотіловим О.О., зареєстрованим в реєстрі за № 453, ОСОБА_3 є власником об'єкту нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_1 , у складі: зерносховище, площею 151,2 кв.м.; свинарник - пл. 346,4 кв.м; свинарник - пл. 445,5 кв.м.; свинарник - пл. 440,6 кв.м; конюшня з майстернею - пл. 81,1 кв.м.
Отже, на даний час,вищевказаний об'єкт нерухомого майна - комплекс вищевказаних нежитлових будівель обліковується за відомостями ДРРП за ОСОБА_3 як його приватним власником.
Встановлено, що власником іншого об'єкта, корівник площею, 521,7 кв.м., що належав ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2024, посвідченого приватним нотаріусом БРНО Губенко Т.А., зареєстрованим в реєстрі за № 312, адреса вул. Гайок 226-6 про що свідчить нотаріальна заява ОСОБА_8 , якою останній просив провести державну реєстрацію припинення права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна у зв'язку зі знесенням ( знищенням ) об'єкту нерухомого майна.
Одночасно з придбанням вказаного нерухомого майна «Корівника», ОСОБА_8 здійснив його передачу в іпотеку на користь ОСОБА_9 за іпотечним договором від 13.02.2024, посвідченим приватним нотаріусом БРНО Губенко Т.А., зареєстрований за № 316, про що свідчить нотаріальна заява, якою ОСОБА_9 - іпотекодержатель не заперечує щодо державної реєстрації припинення права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна у зв'язку з його знесенням ( знищенням ).
У зв'язку з чим, 30.07.2024 на підставі зазначених документів, державний реєстратор Маловільшанської сільської ради вніс до ДРРП відомості про припинення права власності ОСОБА_8 на об'єкт вищевказаного нерухомого майна, площею, 521,7 кв.м.
Заявник зазначає, що вказаний (виробнича будівля-корівник) в дійсності, як об'єкт нерухомості по своїй об'єктивній суті не був знищений та продовжує своє існування, як річ.
Крім того, в справі міститься постанова Київського апеляційного суду від 01.08.2023 у справі № 376/2359/20, якою апеляційну скаргу Товариства «ФК «Фактор Плюс» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020 було задоволено частково, вказане рішення було скасовано, а саму справу постановлено направити на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за визначеною територіальною підсудністю.
Ухвалою Білоцерківського суду від 02 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 у даній справі було залишено без розгляду.
Вказана ухвала набрала законної сили.
Оскільки, на час розгляду та вирішення справи, коли остання перебувала у провадженні Сквирського суду і коли ухвалювалось рішення від 16.11.2020, Товариство, як особа відносно прав та інтересів якої таким рішенням безпосередньо вирішувалось питання, не залучалось до участі у такій справі, як то у статусі відповідача, так і у статусі третьої особи, вказане незалучення Товариства до участі, порушено права та безпосередньо вплинуло на законні права та інтереси ТОВ «ФК «Фактор Плюс» як Іпотекодержателя заставленого майна.
При цьому, ухвалене оскаржуване рішення, шляхом припинення права іпотеки за Іпотечним договором, прямо та безпосередньо вплинуло на законні права та інтереси ТОВ «ФК «Фактор Плюс» як Іпотекодержателя заставленого майна, тому, Товариство звернулось до суду з заявою про поворот виконання скасованого рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020у справі № 376/2359/20, скасовано постановою Київського апеляційного суду від 01.08.2023.
Так, іпотекодержатель, який не був стороною у справі, але чиї права були порушені скасуванням судового рішення, може звернутися про поворот виконання, оскільки його права безпосередньо впливають на його вимоги щодо іпотеки. Іпотека як застава забезпечує виконання основного зобов'язання, тому будь-які рішення, що стосуються стягнення з боржника або самого предмета іпотеки, зачіпають права іпотекодержателя.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) -обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.
За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зроблено висновки про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
У наведеній постанові наголошено на тому, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.
Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у певних постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Верховного Суду. Конкретизація висновків полягала, зокрема, у такому:
- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
- під час вирішення таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Питання щодо добросовісності заявників як набувачів майна, придбаного за договорами купівлі-продажу за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження, має оцінюватися саме в межах справи за належною вимогою про визнання прав іпотекодержателя.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Отже, положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.
Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованого 27.07.2021, в якому зазначено власником комплексу нежитлових будівель, а саме: літ «А» -(зерносховище), літ «Б» - свинарник, літ. «В» - свинарник, літ. «Г» - свинарник, літ. «Д» - конюшня з майстернею, літ. «Е» - корівник, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 521,7 кв.м. була вказана ОСОБА_1 , в якому відсутні відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень.
Вищевказане нерухоме майно, шляхом поділу на два об'єкти були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу від 03.09.2024 ОСОБА_3 , якій є власником на сьогодні та від 04.07.2024 ОСОБА_8 .
Отже, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають (Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).
Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).
Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).
Таких правових висновків дотримується і ВП ВС в постанові від 15.06.2021 № 922/2416/17 (12-44гс20).
Встановлено, що такий запис про іпотеку було припинено на підставі рішення судувід 16.11.2020 у справі № 376/2359/20.
Відповідно, після вилучення запису про іпотеку спірне майно, як зазначено вище, відчужувалося на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчені нотаріусом, останніми власниками вищевказаного нерухомого майна ( комплекс нежитлових будівель ), який був предметом іпотеки, є ОСОБА_3 , а також був ОСОБА_8 .
На момент укладення вищевказаних договорів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ( комплекс нежитлових будівель ) були відсутні відомості про права або їх обтяження за ТОВ «ФК «Фактор Плюс».
В свою чергу, стороною заявника не надано доказів, які могли б свідчити про недобросовісність набувача майна ( ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ), придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року у справі № 201/1968/22 (провадження № 61-5424св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 464/310/22 (провадження № 61-7117св23).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, у цій справі презюмується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є добросовісними набувачами спірного майна, що унеможливлює задоволення заяви (вимоги ) Товариства про визнання його іпотекодержателем нерухомого майна.
Слід зазначити, що посилання Товариства на те, що запис про обтяження спірного майна було вилучено на підставі судового рішення, яке не приймалося щодо спірного іпотечного майна, не спростовують добросовісність останнього набувача спірного майна, а також не свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на момент придбання спірного майна могли знати про ці обставини.
Крім того, заявник ТОВ «ФК «Фактор Плюс» не оскаржував рішення державного реєстратора, на підставі якого було припинено обтяження іпотекою, ні у судовому порядку, ні через Міністерство юстиції України.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 липня 2024 року у справі № 201/10287/21 (провадження № 61-8319св23).
В зазначеній постанові Верховний Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТРУМ ЕССЕТС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права вимоги та права іпотекодержателя за договором іпотеки № 1628Н/1 від 21 листопада 2007 року, поновлення в Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку та поновлення в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До того ж, як зазначено вище, 30.07.2024 на підставі документів, державний реєстратор Маловільшанської сільської ради вніс до ДРРП відомості про припинення права власності ОСОБА_8 на об'єкт нерухомого майна «Корівник», площею 521,7 кв.м.у зв'язку зі знесенням ( знищенням ) об'єкту нерухомого майна.
Суд звертає увагу, що здійснення повороту виконання рішення щодо визнання права іпотекодержателя можливе, навіть якщо предмет іпотеки знищено, але це суперечить суті іпотеки, яка передбачає забезпечення боргу майном. Законодавство встановлює, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Знищення майна є підставою для припинення іпотеки, а тому відсутність предмета іпотеки унеможливлює її виконання.
Окрім цього, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права, зокрема, право на визнання кредитного та іпотечного договору діючими, та право на вимогу про внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка може бути розглянута лише у позовному провадженні.
В свою чергу, звертаючись з заявою про поворот виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 16.11.2020, заявник в тому числі, просив внести до відомостей відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стосовно посилання Товариства в заяві про поворот виконання рішення щодо свавільного та протиправного заволодіння земельною ділянкою комунальної власності без проходження необхідних земельно-правових процедур, та на підставі заочного рішення від 11.06.2021 ОСОБА_1 зареєструвала у відомостях ДРРП право власності на земельну ділянку, то такі доводи заявника відхиляються судом, оскільки предметом розгляду при ухваленні рішення від 16.11.2020 Сквирським районним судом Київської області, про поворот кого просить заявник, земельна ділянка не була предметом спору та з цього приводу судом не приймалося рішення.
Європейський суд з правлюдини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс'про поворот виконання скасованого рішення від 16.11.2020, слід відмовити.
При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову ( ч. 8 ст. 444 ЦПК України ).
Одночасно, в прохальній частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс'про поворот виконання скасованого (нечинного) рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 376/2359/20, просили при вирішенні питання про поворот виконання рішення застосувати заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на комплекс нежитлових будівель в складі: нежитлова будівля, зерносховище, А - загальною площею. 151,2 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, Б - загальною площею 346,4 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, В - загальною площею 446,5 кв.м., нежитлова будівля, свинарник, Г - загальною площею 440,6 кв.м., нежитлова будівля, конюшня з майстернею, Д - загальною площею 81,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2431543632103), право власності щодо якого нині зареєстровано у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ).
Оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про поворот виконання скасованого (нечинного) рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 376/2359/20 не підлягає задоволенню, судом не застосовуються заходи забезпечення позову, про що просив заявник звертаючись до суду з даною заявою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 321, 328, 572, 575 ЦК України, ст. ст. 12, 76-80, 81, 244, 263, 353-355, 380, 381, 444 ЦПК України, п. 13 листа ВСС України від 01 липня 2015 року «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», Законом України «Про іпотеку», статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», заінтересовані особи: (позивач) ОСОБА_1 , (відповідач) ОСОБА_2 , (третя особа) Товариство з обмеженою відповідальністю «Палій», (третя особа) ОСОБА_3 , (інша зацікавлена особа) ОСОБА_4 про поворот виконання скасованого (нечинного) рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року у цивільній справі № 376/2359/20, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 10 листопада 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов