Справа № 357/12815/25
Провадження № 2/357/5473/25
( ЗАОЧНЕ )
04 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Батько дитини добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, є працездатним, може надавати матеріальну допомоги і тому позивач змушена поставити питання про стягнення аліментів в судовому порядку. Просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дати подачі позову до досягнення дитиною повноліття.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025 р. головуючим суддею визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою від 24 вересня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, про день і час розгляду справи повідомлялась належним чином. В матеріалах справи наявна заява, в якій позивач просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач повторно не з'явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, жодних клопотань, відзиву чи заперечень до суду не направив, та відповідно до положень ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.
Матеріали справи містять підтвердження про направлення відповідачу рекомендованого повідомлення про вручення поштою повістки в судові засідання.
При цьому слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (позиція КГС ВС у справі № 911/3142/19 від 18.03.2021р).
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони 04 травня 2012 року зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №305, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Позивач з дитиною проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Білоцерківської територіальної громади від 13.08.2025 р. за №2025/011461177 та копією паспорта позивача.
При вирішенні справи, суд виходить з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідач ОСОБА_2 є працездатним за віком та станом здоров'я, тобто, є спроможним надавати матеріальну допомогу своїй дитині.
За ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, в даному випадку з 15.08.2025 р.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 15.08.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
На підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 1211, 20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-183 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 259, 263, 265, 268, 279,280,281 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.08.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Б. І. Кошель