Справа № 357/13045/25
Провадження № 2-а/357/416/25
10 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
15.08.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пакало Антона В'ячеславовича, за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити йому строк звернення до суду, скасувати постанову № БЦРТЦК/1464 від 16.05.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову вказано, що 16.05.2025 відносно позивача винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Вказує, що він був зупинений працівниками поліції у місті Біла Церква Київської області. Під час зупинки він пред'явив паспорт громадянина України, після чого поліцейські повідомили, що позивач начебто перебуває в розшуку. На прохання скласти або вручити повістку для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 поліцейські відповіли, що не мають на це повноважень. Однак запевнили, що доставлять позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише на 15 хвилин, виключно з метою оформлення повістки, після чого його відпустять додому. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 фактично було позбавлено свободи пересування без будь-яких пояснень, оформлення повістки або направлення. Особи у формі не представилися, правовий статус позивача не було визначено, а правові підстави для його затримання - не повідомлено. Незаконне утримання тривало близько двох діб та припинилося лише після втручання адвоката, до якого звернувся позивач. При цьому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 жодного направлення на проходження військово-лікарської комісії позивачу не вручалося. Позивач наголошує, що не відмовлявся від проходження ВЛК, однак просив дотриматися належної процедури, зокрема дати йому можливість зібрати відповідні медичні документи за місцем проживання, а також запропонував виписати йому повістку та направлення на іншу дату для отримання виписки з амбулаторної книжки та лікарських висновків. Попри це, відносно нього винесена оскаржувана постанова, яку вважає незаконною, тому звернувся до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
26.08.2025 ухвалою судді поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання уповноваженим представником відповідача - Матвієнко, копії ухвали про відкриття провадження у справі.
16.09.2025 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого вказано про правомірність винесеної відносно позивача постанови, оскільки 02.05.2025 близько 11:50 год. за адресою: вул. Павліченко, 14 в м. Біла Церква, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Просить відмовити у задоволенні позову.
22.09.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено додаткові обґрунтування позову. Звернуто увагу суду, що відзив відповідача не може братися судом до уваги, оскільки він поданий з порушенням процесуальних строків. Просить відхилити доводи відзиву, у залученні до матеріалів справи відзиву відмовити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
16.05.2025 постановою № БЦРТЦК/1464, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02.05.2025 близько 11:50 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Наявна у справі копія постанови від 16.05.2025 не містить в собі відомостей про долучення до неї додатків (доказів), пояснень, та не містить відмітку про отримання ОСОБА_1 копії цієї постанови.
Позивачем при зверненні до суду надано витяг із застосунку «Резерв +» військово-облікового документа від 14.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 є військовозобов'язаною особою, дані уточнив вчасно - 11.07.2024, номер в реєстрі Оберіг 210420257944251500048, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідачем надано копію направлення № 794-м від 02.05.2025, картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 (додаток 13), акт від 02.05.2025 про відмову проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та протоколу про адміністративне правопорушення від 02.05.2025.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Доводи позивача в частині пропуску відповідачем строку для подання до суду відзиву на позов не знайшли свого підтвердження з огляду на дотримання відповідачем встановленого процесуального строку.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статті 210 та 210-1 КУпАП відрізняються суб'єктом правопорушення та змістом: ст. 210 КУпАП стосується порушення правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, тоді як ст. 210-1 КУпАП стосується ухилення від мобілізації (неявка за повісткою, відмова від проходження ВЛК) з боку військовозобов'язаних, а також неведення військового обліку посадовими особами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу інкриміновано правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адже йдеться саме про його ухилення від проходження військово-лікарської комісії, однак резолютивна частина оскаржуваної постанови містить посилання саме на ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, застосування штрафу до громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону № 3543.
Так, абзац 4 частини 1 статті 22 Закону № 3543 передбачає, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Вказане кореспондується з пп. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток № 2), затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно до якої призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Відповідно до підпункту 1 пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок № 560), під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У пункті 28 Порядку № 560 (станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Згідно із пунктом 30-2 Порядку № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
- централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
- друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Згідно із п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Пунктами 68-80 Порядку № 560 передбачений порядок медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 74 Порядку № 560, військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис. Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування. Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду (п. 74-1 Порядку № 560).
Виходячи із зазначеного, процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку № 560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку № 560.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про отримання повістки про виклик позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Крім того, відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Згідно із абз. 2-3 п. 3.5 р. 3 Положення № 402, військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Вказане дозволяє суду стверджувати, що надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ є обов'язком самого військовозобов'язаного, який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин справи суд констатує недоведеність правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06.12.1988) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі "Надточій проти України" (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем конкретного адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи доводи заперечень та незгоду позивача з постановою органу ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, заважаючи на відсутність будь-яких пояснень позивача в оскаржуваній постанові, зокрема про визнання адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 121, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № БЦРТЦК/1464 від 16.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення (підписання) до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяА. Ю. Цуранов