Справа № 345/6450/25
Провадження № 2-з/345/40/2025
11.11.2025 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Якимів Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви згідно якої просить забезпечити позов, який буде ним поданий, шляхом заборони вчиняти ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи по АДРЕСА_1 .
Заяву мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 . 24.06.2019 у будинку створено ОСББ « АДРЕСА_1 ». Він має намір звернутися до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, знесення будівельних конструкцій, каналізаційного колодязя. Предметом спорує земельна ділянка, яка відноситься до прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 . Рішенням сесії Калуської міської ради №4077 від 27.03.2025 дана земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_2 для обслуговування викупленого приміщення. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 проводить будівельні роботи без дозволу на виконання будівельних робіт Державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської радим та без згоди ОСББ. Висновку експерта щодо можливості втручання у несучі стіни будинку відсутній. На підставі наведеного просить заяву про забезпечення позову задоволити.
Учасники справи, в силу ч. 1 ст. 153 ЦПК України, про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову, не повідомлялись. Необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для дачі прояснень, у суду не виникло.
В зв'язку з цим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та надані докази, приходжу до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1ст. 151 ЦПК України).
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином, усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не допустити утруднення чи неможливість виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також перешкодити спричиненню завданню шкоди заявнику.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Також вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову, але в заяві вони відсутні, як і будь-які докази необхідності забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник не надав суду достатніх доказів того, що заборона проводити будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці та вживати будь-яких заходів щодо оформлення дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна на даній земельній ділянці утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди саме його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Натомість заявником долучено до заяви Декларацію про початок виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1 надану ОСОБА_2 , з якої вбачається , що вона на даний час не втратила чинності.
З огляду на вказане суд дійшов висновку, що сам по собі факт здійснення орендарем будівництва, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Слід вказати, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.У даному випадку заборона будівництва на земельній ділянці особі, яка користується нею на законних підставах, є непропорційним обмеженням її прав доки не встановлено, що таке здійснюється з порушеннями.
Крім того, особою, якою подано заяву про забезпечення позову належним чином не обґрунтовано, чому саме вона, має право звертатись до суду із вказаної заявою про забезпечення позову.
Заявник в заяві вказав, що він має намір звернутися до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Калуської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, знесення будівельних конструкцій, каналізаційного колодязя. Предметом спорує земельна ділянка, яка відноситься до прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 . Проте заявником не обґрунтовано, що саме він є належним позивачем у даному позові, у той час, коли він не є стороною договору оренди, власником вказаної ним земельної ділянки та майна, яке на ній розміщене.
З огляду на наведене, вважаю, що на підтвердження викладених у заяві фактів жодних документів та доказів які необхідні для об'єктивного вирішення питання забезпечення позову суду заявником не представлено, що позбавляє суд можливості на стадії до подання позову у повній мірі встановити обставини виниклого спору між сторонами.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, приходжу до висновку, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику.
Керуючись ст. ст.151-154 ЦПК України, суддя, -
заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє права повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя