Справа №345/5764/25
Провадження № 2/345/2659/2025
10.11.2025 року м.Калуш
Калуськийміськрайонний суд Івано-Франківськоїобласті в складі:
головуючоїсудді Кардаш О.І.
секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати за ним Сенюрою право власності на земельну частку пай, яка належала його матері ОСОБА_3 згідно Сертифікату на право на земельну частку пай серії ІФ №007688.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка за життя на випадок свої смерті зробила заповітне розпорядження від 11.12.2000 року, яким заповіла житловий будинок з господарськими спорудами позивачу, а земельну частку (Пай) землі, яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Земля» розміром 26,7 умовних кадастрових гектарів, вартість якої становить 4942,26 грн., заповіла в рівних частках своїм дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 померли, а позивач на час смерті матері проживав спільно з нею та продовжив проживати після смерті матері, фактично вступивши у володіння та користування спадковим майном. Іншим спадкоємцем є ОСОБА_2 ,яка заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подала та в управління спадковим майном не вступила.
29 листопада 2024 року позивачем було подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну частку (Пай) землі, яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Земля» розміром 26,7 умовних кадастрових гектарів. Однак, постановою приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Лесюком П.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку через те, що на дану земельну ділянку відсутній документ, що підтверджував би право власноті на вказану земельну ділянку. Тобто, відсутній документ власності на спадкове майно.
У зв'язку із цим, зараз позивач не має можливості у позасудовому порядку оформити спадкові права на спірну земельну ділянку, що й стало підставою для звернення до суду.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання надав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просить їх задоволити у повному обсязі (а.с.31).
Відповідачка ОСОБА_2 також подала суду заяву, у відповідності до якої просить розгляд справи проводити без її участі, позов визнає та не заперечує, щоб за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті їхньої матері ОСОБА_3 (а.с.27).
Відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 9).
У відповідності до заповіту від 11.12.2000 року житловий будинок з господарськими спорудами спадкодавця заповіла ОСОБА_1 , а земельну частку (пай) землі, яка перебувала у колективній власності СС «Вільна Земля» розміром 26,7 умовних кадастрових гектарів, заповіла в рівних частках своїм дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.11).
У відповідності до свідоцтв про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16) та ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).
Згідно довідки за № 232 від 04.11.2024 року виданої виконкомом Верхнянської сільської ради встановлено, що ОСОБА_3 , 1927 р.н., була зареєстрована та проживала до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 і на день смерті з нею проживали і були зареєстровані ОСОБА_1 та його сім'я (а.с.12).
Довідкою за №291/01-16 від 07.10.2025 року виданої Приватним нотаріусом ОСОБА_6 - ОСОБА_1 встановлено, що відповідно жо спадкової справи №249/2024 він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.20).
Постановою від 16.09.2025 року №268/02-31 приватний нотаріус повідомив ОСОБА_1 , що видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 26,7 в умовних кадастрових гектарах після смерті ОСОБА_3 не представляється можливим, оскільки на дану земельну ділянку відсутній документ, який би підтверджував право власності на дану земельну ділянку (а.с.7).
При цьому матеріалами справи встановлено, що у відповідності до листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області за №29-9-0.331-4430/0/2-25 від 11.09.2025 року проінформовано, що в наявній Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Зборянській сільській раді 04.11.1999 року за №240 зареєстровано Сертифікат серією ІФ №007688, виданого ОСОБА_3 , у розмірі 26,7 в умовиних кадастрових гектарах. Відповідно до Книг записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю/право вланості на земельну ділянку та права постійного користування землею, договорів оренди землі по Зборянській сільській раді станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки не зареєстровано. (а.с.13).
Тобто, за ОСОБА_3 на момент смерті належало право на отримання права власності на вказану земельнуі ділянку (пай), що підтверджено Сертифікатом від 04.11.1999 року серії ІФ №007688 .
З метою спадкування земельної частки (пай) розміром 26,7 в умовних кадастрових гектарах, ОСОБА_1 отримав викопіювання з кадастрової карти та кадастровий план земельної ділянки, згідно яких вказана земельна ділянка розташована в Івано-Франківській області, Калуський район, с.Збора, в межах населеного пункту.(а.с.19).
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) площею 26,7 в умовиних кадастрових гектарах, входить до складу спадщини.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, громадяни.
Згідно ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 118 ЗК України, процедура приватизації розпочинається після надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.
За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном у випадку смерті, а тому спадкування відбувається за заповітом, де спадкоємцем зокрема є ОСОБА_1 , який на час смерті матері проживав спільно з нею та продовжив проживати після смерті матері, фактично вступивши у володіння та користування спадковим майном та вважається таким, що прийняв спадщину в силу статті 1268 ЦК України після смерті ОСОБА_3 (а.с.20).
29.11.2024 року позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини, та постановою від 16.09.2025 року №268/02-31 приватний нотаріус повідомив ОСОБА_1 , що видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 26,7 в умовних кадастрових гектарах не представляється можливим, оскільки на дану земельну ділянку відсутній документ, який би підтверджував право власності на дану земельну ділянку (а.с.7).
В силу ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщинивходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином до позивача перейшло право на завершення приватизації вказаної земельної ділянки, а не визнання права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до приписів частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Також, встановлено, що ОСОБА_3 на момент смерті належало право на отримання частки земельної ділянки , що підтверджено Сертифікатом від 04.11.1999 року на право приватної власності на землю.
Положеннями ст. 152 ЗК України, передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розглядуцивільних справ про спадкування» роз'яснено наступне. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.
Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243св18, зазначив, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, протее розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
У Перехідних положеннях Земельного Кодексу України визначено, у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до ст. 125 Земельного кодексу України, протее розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершені процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'яспадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України, оформлення речових прав на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За життя спадкодавцем ОСОБА_3 розпочато процедуру приватизації земельної частки (пая) у розмірі 26,7 в умовиних кадастрових гектарах, що підтверджено Сертифікатом серії ІФ №007688 від 04.11.1999 року.
Однак, спадкодавця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Державний акт на право приватної власності на вказану земельну частку (пай) у розмірі 26,7 в умовиних кадастрових гектарах, що підтверджено відповідним Сертифікатом так і не набула .
У такому випадку така земельна ділянка входять до складу спадщини, а спадкоємець за заповітом померлої ОСОБА_1 набуває право на завершення приватизації.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). На підставі абз. 5 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Через фактично незавершення процедури приватизації ОСОБА_3 за життя не було отримано державний акт, а тому за спадкоємцем ОСОБА_1 в порядку захисту спадкових прав необхідно визнати право на завершення процедури приватизації та одержання правовстановлюючих документів на ім'я спадкоємця, шляхом здійснення всіх реєстраційних дій, пов'язаних з державною реєстрацією спірної земельної ділянки.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 померла до видачі державного акта, до позивача, як його спадкоємця в порядку спадкування перейшло право на завершення приватизації, оскільки право власності на земельну частку (пай) у ОСОБА_3 не виникло, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача.
Враховуючи те, що позивач по справі є спадкоємцем за заповітом, який не відмінявся та не змінювався, то зібрані по справі докази та належна їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.
За таких підстав, суд, переконується в тому, що саме тому позивач має право звертатися до суду з позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та проведення державної реєстрації за ними права власності на цю земельну ділянку.
На підставінаведеного ст. 1220-1223,1268,1269 ЦК України, керуючись ст. 206, 258-259, 263-265 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити частково .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та здійснення державної реєстрації речових прав на земельну частку (пай) землі, яка перебувала у колективній власності селянської спілки «Вільна Земля» розміром 26,7 в умовних кадастрових гектарів, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ №007688.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: