Справа № 342/749/25
Провадження № 3/342/191/2025
10 листопада 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Андріюк І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка отримана від відділення поліції № 2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає по АДРЕСА_1 , пенсіонера
за ч.1 ст.130 КУпАП,
ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 28.07.2025 року близько 23.50 год у м.Городенка по вул.Володимира Великого,15 кермував транспортним засобом ЗІЛ 431810 д.н.з НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням приладу алкотестер Драгер 6810, результат тесту №8678 від 29.07.2025 - 2,07 проміле. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'являвся, повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом надіслання повісток про виклик до суду, які повернулися до суду із підписом про одержання, із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотання про відкладення розгляду справи подавав 24.09.2025 у приміщенні суду та розписався на повідомленні про розгляд справи на 08.10.2025.
Надалі ОСОБА_1 у судові засідання не з'являвся.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, у судові засідання не з'являється, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки положення ст.268 КУпАП не встановлюють обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, а безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів зміцнення законності.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Надані суду матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, містять:
протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 405658 від 29.07.2025;
рапорт інспектора СРПП відділення поліції №2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області;
акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (алкотестер Драгер 6810), де зафіксовано його результат: проба позитивна - 2,07 проміле;
направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до КНП «Городенківська БЛІЛ» з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння;
роздруківку до протоколу ЕПР 1 №405658, тест №8678, результат - 2,07 проміле;
диск з відеозаписом з цифрової нагрудної відеокамери (без номера) CammPro 1826R2;
копію посвідчення водія ОСОБА_1 , МОА 151566;
копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5339342.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 405658 ОСОБА_1 28.07.2025 року близько 23.50 год у м.Городенка по вул.Володимира Великого,15 кермував транспортним засобом ЗІЛ 431810 д.н.з НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу, із застосуванням приладу алкотестер Драгер 6810, результат тесту №8678 від 29.07.2025 - 2,07 проміле. Тест №11 від 30.06.2025. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП ВП№2 (м.Городенка) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заповненням реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та підписаний ним та ОСОБА_1 .
Згідно протоколу ОСОБА_1 видавався тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом ТЗ 213961, посвідчення водія вилучалося.
У графі протоколу «права особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», - підпис ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що згідно направлення на огляд водія у медичний заклад - КНП «Городенківська БЛІЛ» ОСОБА_1 не доставлявся.
Особу водія ОСОБА_1 , при оформленні протоколу, встановлено працівниками поліції на підставі посвідчення водія.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до положень пункту 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено у п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Враховуючи, що, як зазначено у рапорті, у ОСОБА_1 , якого зупинено за порушення п.п. 8.4 ПДР, виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та нестійка хода, тому працівником поліції, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, на що ОСОБА_1 погодився.
Судом досліджено відеозапис, долучений до матеріалів справи, де зафіксовано процедуру огляду ОСОБА_1 на вміст алкоголю в крові на місці зупинки транспортного засобу, його результат - 2,07 проміле, відмову пройти медичний огляд у лікарні. ОСОБА_1 заперечував вживання ним алкоголю, разом з тим зазначивши, що «…. випив ромколу»; на відеозаписі зафіксовано неадекватну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Наведене давало працівникам поліції законні підстави пропонувати пройти водієві огляд на стан алкогольного сп'яніння з допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, зокрема встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Матеріали провадження не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Виходячи з наданих суду матеріалів справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.
Досліджені судом докази узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника та ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, приймає до уваги те, що останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст. 40- 1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 40- 1, ч.1 ст.130, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп).
Відповідно до ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілою, її представником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Андріюк І.Г.