Справа№938/980/25
Провадження № 2/938/292/25
10 листопада 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі-ТОВ «Санфорд Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Санфорд Капітал» звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою в електронній формі через електронний кабінет до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 14769,94 гривень, яка складається із 5 297,13 гривень-заборгованість за основним боргом, 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 2061,83 гривень-інфляційні втрати, 664,52 гривень-три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.02.2019 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01.00112.004950380, який підписано позичальником власноручно. Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 13 206, 26 гривень, а позичальник зобов'язався одержати кредит та повернути його разом з процентними платежами. Строк кредитування становить 14 місяців з дня підписання договору, тобто до 22.04.2020 року. За користування кредитом позичальник сплачує банку проценти неповернутої/залишкової суми кредиту, в розмірі визначеному п.1.3 кредитного договору. Позичальником сплачено банку лише 9920 гривень, останній платіж 26.11.2019 року. Строк на який надано кредит сплив 22.04.2020 року. Після закінчення строку кредиту кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафних санкцій та комісії. У зв'язку із зазначеним станом на 22.04.2020 року сформувалася заборгованість позичальника перед банком у розмірі 12 043,59 гривень, з яких 5 297,13 гривень - заборгованість за основним боргом, 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. Станом на 16.11.2023 року заборгованість за основним боргом і відсотками не змінилася. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Сонаті» був укладений договір факторингу №16/11-23, відповідно до якого права вимоги, які клієнт відступає факторові визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього договору та реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Відповідно до п.5.1 договору факторингу №16\11-23 права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» за умови виконання фактором зобов'язань передбачених п.4.1 договору (здійснення оплати за договором). Також сторонами підписано додаткові угоди та друкований реєстр боржників, внаслідок чого фактор набув права вимоги до боржників за первинними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача. 29.12.2023 року ТОВ «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» уклали договір факторингу №29/12-23, за яким позивач набув права вимоги до боржників за первинними договорами. Відповідно до додатку №2 «Друкований реєстр боржників» серед іншого до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі вказаному в довідці розрахунку, а саме 12 043, 59 гривень. ОСОБА_1 прострочивши узгоджені строки платежів за договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року, порушила зобов'язання та має нести відповідальність і сплатити на користь позивача суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з дати закінчення строку дії договору 23.04.2020 року і до 23.02.2022 року, що становить 2061,83 гривень - інфляційні втрати та 664,52 гривень - три проценти річних, тому загальна сума заборгованості складає 14769,94 гривень.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 85), представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника та не заперечував щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 81-82).
Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена повторно належним чином, судову повістку на 06.08.2025 року отримала 24.07.2025 року (а.с.72), судову повістку на 18.09.2025 року отримала 12.08.2025 року (а.с.75), судову повістку на 30.10.2025 року отримала 26.09.2025 року (а.с.83), судова повістку на 10.11.2025 року повернулася з відмітко. «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.89-92).
Згідно зі ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У ч. 1ст. 280 ЦПК України закріплено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно зі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищевказане, вивчивши матеріали даної справи, суд приходить до такого висновку.
У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаївділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ч. 1 ст. 598 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). У разі порушеннязобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Судом встановлено, що 22.02.2019 року між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №R01.00112.004950380 (а.с. 38-40), який підписано позичальником власноручно.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, позичальник укладенням цього договору дає доручення банку, а банк, за дорученням позичальника, надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 13206, 26 гривень з позичкового рахунку позичальника на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ідея банк» МФО 336310, призначення платежу : «Погашення кредитної заборгованості договір № Z20.038.11948В від 19.10.2016р.» Банк надає кредит строком на 14 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 33,11% річних від залишкової суми кредиту.
Згідно до п.2.5. кредитного договору нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також інших випадках передбачених договором.
У п.6 договору погоджено сторонами графік щомісячних платежів за кредитним договором, відповідно до якого позичальник повинен здійснити 13 платежів в сумі 1148,53 гривень та 14 платіж в сумі 1148,46 гривень, що в загальному розмірі становить 16079,35 гривень.
22.02.2019 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.42 зворот-43), в якому зазначено, що тип кредиту-кредит, строк кредитування 14 місяців, сума кредиту 13206,26 грн., 33,11 % річних- процентна ставка фіксована.
Відповідно до виписки за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року (а.с.49), ОСОБА_1 погашено заборгованість в розмірі 9920 гривень, останній платіж здійснено 26.11.2019 року.
Згідно із довідкою-розрахунком АТ «ІдеяБанк» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року (а.с.42) складає 12043,59 гривень, яка складається із 5297,13 гривень-заборгованість за основним боргом та 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 та ст. 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положенням ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) укладено договір факторингу №16/11-23, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с.27-33).
Відповідно до п. 2.2. договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (Додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 4.1 договору фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 2 795 777,00 грн шляхом перерахування 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3-х робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку та підписанням сторонами акту приймання- передачі реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого реєстру боржників, договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».
Відповідно до п. 5.1 договору права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання Сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно», за умови виконання фактором зобов'язань передбачених п. 4.1. цього договору.
Відповідно друкованого Реєстру боржників № 1 (а.с.36-37), ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року, в сумі 12043,59 гривень, яка складається із 5297,13 гривень-заборгованість за основним боргом та 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
29.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» було укладено договір факторингу №29/12-23 (а.с.20-26).
Згідно п.2.1. цього договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року (а.с. 35), клієнт передав, а фактор прийняв, на умовах, визначених договором право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року в сумі 12043,59 гривень, яка складається із 5297,13 гривень-заборгованість за основним боргом та 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Згідно з наданим розрахунком позивача за період з 23.04.2020 року по 23.02.2022 року інфляційні втрати складають - 2061,83 грн, три проценти річних - 664,52 грн. (а.с.50,10).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідно до матеріалів справи заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року становить 12043,59 гривень, яка складається із 5297,13 гривень-заборгованість за основним боргом та 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Відповідач не виконала умови договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним у повному розмірі, таким чином не виконала взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань.
Згідно із п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов'язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.
У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Виходячи з наведеного, дослідивши надані докази, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ТзОВ «Санфорд Капітал», оскільки через порушення умов Договору з боку позичальника своєчасне погашення кредиту та відсотків не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за основним боргом в розмірі 5297,13 гривень та заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами у розмірі 6746,46 гривень, яку відповідач не погасила у добровільному порядку, тому позов в цій частині слід задовольнити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, які він просить стягнути з 23.04.2020 року до 23.02.2022 року, суд виходить із наступного.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку позивача вбачається, що він просить стягнути інфляційні втрати в сумі 2061,83 гривень за період з 23.04.2020 року до 23.02.2022 року та три проценти річних у сумі 664,52 гривень за період з 23.04.2020 року до 23.02.2022 року (а.с.50-51).
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на наведені умови та те, що ні за договором факторингу №16/11-23 від 16.11.2023 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», ні за договором факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року, укладеним між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал», не передбачалось передання боргу за інфляційними втратами та 3% річних за період з 23.04.2020 року до 23.02.2022 року, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року, в сумі 12043,59 гривень, яка складається із 5297,13 гривень-заборгованість за основним боргом та 6746,46 гривень-заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
Позивач у позовній заяві вказав розрахунок суми судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн, витрат на оплату послуг поштового зв'язку при направленні відповідачу позовної заяви з додатками в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 грн, які він поніс у зв'язку з розглядом справи.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1975,25 гривень (12043, 59*2442,4/14769,94).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 1/04 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Санфорд Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС» в особі керуючого партнера Маслюженко Миколи Павловича (а.с.13-16), копію реєстру боржників від 01.04.2025 року (а.с.34), копію вартості постуг (прейскурант) (а.с.17 зворот), копію акту приймання передачі послуг з надання правничої допомоги № 5 від 05.05.2025 року (а.с.41 зворот).
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги № 1/04 від 01.04.2024 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати на довгостроковій основі, відповідно до умов цього договору правничу допомогу у відповідності до завдань клієнта, а Клієнт зобов'язується прийняти зазначені послуги та сплатити винагороду.
Відповідно до п. 3.1 договору про надання правової допомоги № 1/04 від 01.04.2024 винагорода сума гонорару за надання правничої допомоги за цим договором. Обсяг наданих послуг (виконання дій та заходів, визначених у п. 1.2 договору) по стягненню заборгованості з боржників, період їх надання та сума гонорару за надання вказаних послуг, визначається об'єднанням та зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг ( п. 3.4.1).
Відповідно до акту № 5 прийому-передачі послуг з правничої допомоги від 05.05.2025, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Сандфорд Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Альянс ДЛС», вартість наданої послуги за проведення юридичного та фінансового аналізу одного боржника ОСОБА_1 -1200 гривень та складання, підписання і подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з одного боржника-6000 гривень, що в загально розмірі складає 7200 грн ( а.с. 56).
Згідно зі ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвокатапідлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послугпомічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та напідставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціноюпозову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року в справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача 4000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Вимога позивача про стягнення витрат на оплату послуг поштового зв'язку, задоволенню не підлягає, оскільки вказані витрати не охоплюються положеннями ст.133 ЦПК України, а направлення копії позовної заяви з доданими документами відповідачу є процесуальним обов'язком позивача у випадку подання ним позовної заяви через електронний суд, в зв'язку з чим ним оплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при подачі позовної заяви в електронній формі, яка становить 2422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №R01.00112.004950380 від 22.02.2019 року в розмірі 12043 (дванадцять тисяч сорок три) гривні 59 копійок, яка складається з 5297 (п'яти тисяч двісті дев'яносто семи) гривень 13 копійок -заборгованість за тілом кредиту та 6746 (шість тисяч сімсот сорок шість) гривень 46 копійок -заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судовий збір у розмірі 1975 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 25 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68,69;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЧЕКАН