Справа №339/204/25
71
2/339/157/25
10 листопада 2025 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою про позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 за час перебування в шлюбі з ОСОБА_4 .
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що після розірвання шлюбу 27 червня 1978 року син ОСОБА_5 до повноліття перебував на її утриманні і проживав з нею.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, в результаті отриманої вибухової травми під час виконання свого обов'язку, пов'язаного із захистом Батьківщини, помер.
Вона, як мати, а також дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 отримали право на грошову допомогу, подали всі необхідні документи та стали отримувати виплати за загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 .
Відповідач, який був батьком ОСОБА_5 , також отримує вказану виплату.
Разом з тим, позивач вважає отримання відповідачем такої допомоги за загибель сина, який хоч і був біологічним батьком, неприйнятним та аморальним, оскільки не тільки після розлучення, а також і до цього часу він не брав участі у вихованні сина, не провідував його, не цікавився його здоров'ям, успіхами у навчанні, не приймав участі у його вихованні.
Тому, покликаючись на судову практику (постанову ВС по справі №185/9339/21), звернулася до суду із даним позовом, оскільки відповідач не заслуговує на право отримувати одноразову грошову допомогу за загибель ОСОБА_5 , якому він фактично не був батьком.
10 червня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.
25 червня 2025 року відповідач подав відзив про відмову в задоволенні позову, оскільки мотиви позову є надумані, не відповідають фактичним обставинам справи, а викладені доводи не можуть бути підставою для задоволення позову позивача.
При цьому, вказує, що він є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_3 і з 2004 року отримує пенсію та в силу віку, численних захворювань потребує сторонньої допомоги, проживає з дружиною ОСОБА_4 , з якою 12 жовтня 1987 року зареєстрував шлюб та яка доглядає його та веде їх господарство.
Позивач є його колишньою дружиною, з якою він перебував у шлюбі 1967- 1978 роки, в них народилося двоє синів: сини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Оскільки подружнє життя не склалося, то в 1978 році ініціював питання розірвання шлюбу.
Рішенням народного суду Долинського району від 24 квітня 1978 року шлюб розірвано, діти залишилися проживати з позивачем. Ще раніше позивач стягувала з нього аліменти, про що зазначено в рішенні, по місцю роботи начальником варти в ППЧ-31 м.Долина до досягнення дітьми повноліття. Він сплачував позивачу аліменти, а діти виховувались у Долинській школі -інтернаті, тобто позивач передоручила державі виховання їх дітей.
Докази, які надала позивач по справі, є доказами їх непримирених відносин, відносин позивача з його сестрою щодо майна, яке кожна сторона вважала своїм, а не відносин між ним та дітьми і не свідчать про його умисне ухилення від виконання обов'язків з виховання дітей.
З огляду судової практики КЦС ВС непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскілки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
Він ніколи свідомо не нехтував своїми батьківськими обов'язками, не здійснював шкідливий вплив на дітей. Після реєстрації другого шлюбу проживав у с.Надїїв Долинського району у господарстві другої дружини, куди син ОСОБА_5 навідувався до нього, приходив на свята. Проте позивач на грунті неприязних відносин до нього заборонила сину його відвідувати. За проханням сина ОСОБА_5 у 2004 році він домовився зі своїм керівництвом про те, що вийде на пенсію, а на його місці працюваме син.
З огляду судової практики КЦС ВС відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого треба довести.
До виповнення синові ОСОБА_5 повноліття у позивача не було підстав позбавляти його батьківських прав щодо нього, інакше вона б скористалася цим.
В даний час необхідність позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 полягає в інтересах позивача щодо отримання одноразової грошової допомоги, яку вона хоче його позбавити.
У випадку смерті дитини батьківські права та обов'язки припиняються. Смерть дитини юридично унеможливлює подальше існування батьківських прав щодо неї і не тягне за собою позбавлення батьківських прав.
Після досягнення дитиною 18 років вона стає повнолітньою і втрачає статус дитини в розумінні закону. Із повноліттям дитини з'являються права батьків на утримання з боку повнолітніх дітей. Позивач обґрунтовує свій позов законодавством, що стосується неповнолітніх дітей, яким син ОСОБА_5 давно не був, тому вимоги є необгрунтовані (а.с.67-69).
04 вересня 2025 рокузалучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Франківської області та зобов'язано надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно відповідача ОСОБА_5
19 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні за клопотанням позивача на підтвердження його доводів опитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_9 , вчитель біології та хімії померлого ОСОБА_5 , підтвердила про те, що він навчався в Долинській школі (гімназії). Завжди приходила мама та цікавилася сином ОСОБА_5 , його навчанням та вихованням, відповідача не бачила і не знає. Батьки, які проживали в м.Долині, на той час погоджували з директором і забирали дітей додому, позивач забирала сина додому.
Свідок ОСОБА_10 , яка проживала поруч з позивачем на одній вулиці, пояснила про те, що коли сину виповнилось 2.5 років, відповідач виселив позивача з будинку і вона стала проживати в старому будинку батьків, де жила ще одна сім'я. Ніколи не бачила відповідача, щоб приходив і цікавився сином. Позивач віддавала дитину своїм батькам, коли йшла на роботу.
Свідок ОСОБА_11 вказала, що є близькою подругою померлого ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_5 . З ОСОБА_5 вона знайома після досягнення ним повнолітття, вони дружили довгий час і ОСОБА_5 ніколи не згадував про батька, його діти (внуки) не бачилися з дідусем.
Свідок ОСОБА_12 , сусід позивача, підтвердив про те, що після розлучення відповідач вигнав позивача з свого будинку і вона з дітьми пішла жити в старий будтнок до своїх батьків. Батьки допомагали їй, а ОСОБА_5 навчався в інтернаті, там ночував, приїжджав додому на вихідні (суботу і неділю). ОСОБА_5 не вів з батьком розмов, не згадував про нього в розмовах, відповідач до нього не приходив.
Свідок ОСОБА_13 вказав, що працював разом з відповідачем та ОСОБА_5 на роботі. При спілкуванні з відповідачем, він ніколи не згадував про сина. Відповідач після звільнення домовився, щоб на його посаду прийняли прийомного сина ОСОБА_15 , якого він визнавав сином, а не рідного сина ОСОБА_7 . ОСОБА_5 і батько не пересікалися на роботі, оскільки відповідач уже на той час не працював. Запитував у ОСОБА_5 за батька, але він відповів про те, що у нього погані враження про нього, а його брат (інший син відповідача) змінив прізвище на ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_14 підтвердила про те, що спочатку сторони жили нормально, а потім відповідач в стані алкогольного сп"яніння, наносив побої позивачу, тому вона змушена втікати з дітьми. Потім відповідач вигнав свою дружину з дому, не приходив і не цікавився синами: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не був зацікавленим у їх вихованні. Після розлучення, яке ініціював відповідач, позивач діти залишала у батьків і ходила на роботу і сама забезпечувала дітей. Відповідач сплачував аліменти на утримання дітей. ОСОБА_5 навчався у Долинській школі, а позивач працювала на заправці. Ніхто відповідачу не перешкоджав у спілкуванні з дітьми.
Свідок ОСОБА_4 , опитана за клопотанням відповідача вказала, що вона на даний час перебуває з ним в шлюбі, у них народилася дочка. Син ОСОБА_5 при спілкуванні з відповідачем жалівся, що мати не дозволяє йому бачитися з ним, перешкоджає спілкуванню. Відповідач регулярно сплачував аліменти на утримання дітей із своєї заробітньої плати. На похорон сина ОСОБА_5 відповідач не прийшов, оскільки хворіє і на той час перебува у лікарні під крапильницею.
Суд, заслухавши вступне слово позивача, представників позивача та відповідача, пояснення свідків, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду справи є позбавлення батьківських прав щодо особи, яка досягла повнолітття та померла до моменту пред"явлення позову.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано докази, з яких встановлено факт перебування у шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, в якому зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 (а.с.22).
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням народного суду Долинського району Івано-франківської області від 24 квітня 1978 року (а.с.47-48), де підтверджено факт сплати аліментів відповідачем на утримання своїх неповнолітніх дітей.
Розірвання шлюбу також підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, про що 27 червня 1978 року складено відповідний актовий запис № 89 та після розірвання шлюбу позивача обрала дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » (а.с.36).
Між позивачем та відповідачем, його родичами, зокрема, сестрою ОСОБА_17 виникли неприязні стосунки та спори щодо майна, неправомірної поведінки відповідача з приводу вживання відповідачем, внаслідок чого позивач 05 січня 1977 року, 22 липня 1977 року зверталася з відповідними скаргами та з приводу вказаних обставин була публікація в газеті «Червона Долина» (а.с.37-46, 49-50).
Докази, які надала позивач на а.с.192-193, свідчать про сплату позивачем за відвідування дитячого садочку сином ОСОБА_18 в період перебування в шлюбі з відповідачем.
ОСОБА_5 дійсно в період з 14 липня 2023 року по 08 жовтня 2023 року та з 16 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 49 років в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області, захищаючи Батьківщину (а.с.20-21, 23 26-27, 76).
Після його смерті позивачу, дружині ОСОБА_5 та дітям: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_6 видано довідки, які є є документом для розгляду та визначення підстав щодо оформлення посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого» органами праці та соціального захисту населення (а.с.24-25, 28-35).
Докази, які надав відповідач на а.с.74, 89-92, свідчать про те, що він повторно уклав шлюб з ОСОБА_4 12 жовтня 1987 року (а.с. 73) та здійснював трудову діяльність з 1960-2004 роки, на даний час є пенсіонером та хворіє (діагноз ателосклероз судин правої нижньої кінцівки зі стійким болевим сендромом) .
Позивач, зважаючи на те, що після смерті сина ОСОБА_5 у відповідача фактично залишилося право, яке засноване на спорідненості з дитиною, а саме передбачене п. 1 ч. 2 ст. 16 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, звернулася до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав та застосування наслідків такого позбавлення.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Як на підставу для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав позивач посилалася на наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав: ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини.
Статтею 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Органом опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Франківської області не надано висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5 в зв"язку з досягненням ним повноліття на момент звернення до суду та смертю (а.с.184).
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Аналогічні норми закріплені також у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Як встановив суд, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_6 він досяг повноліття та на момент звернення позивача до суду з даним позовом ІНФОРМАЦІЯ_7 йому б виповнилось 50 років.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів про те, що до досягнення повноліття ОСОБА_5 , мати чи суб'єкт права на звернення, передбачений ст. 165 СК України, зверталися до суду із метою захистом прав дитини ОСОБА_5 , у зв'язку порушенням його прав та інтересів з позовом про позбавлення батьківських прав щодо відповідача.
Цей факт також підтверджується поясненнями позивача про те, що вона дійсно не зверталася з вимогами до відповідача про позбавлення його батьківських прав, коли син ОСОБА_7 перебував у неповнолітньому віці.
Також, судом не встановлено, а сторонами не надано доказів про звернення повнолітнього ОСОБА_5 з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав до моменту настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 та настання наслідків щодо позбавлення батьківських прав.
Враховуючи, що чинним законодавством та положеннями СК України не передбачено позбавлення батьківських прав щодо померлої дитини, право на захист якої нерозривно пов'язані з особою та не успадковується, внаслідок смерті ОСОБА_5 припинилася його здатність набуття щодо себе прав та самостійно їх здійснювати, відсутня можливість переконатися під час розгляду справи, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відповідає інтересам ОСОБА_5 та чи бажає ОСОБА_5 настання таких наслідків, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід відмовити.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 15 жовтня 2024 року у справі № 142/218/23, де суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки син досяг повноліття та загинув, захищаючи Батьківщину, ще до звернення позивача до суду з позовом.
Що стосується доводів позивача, наведених в позовній заяві про застосування в даному спорі висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21, яка підтверджує можливість звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відносно дитини, яка досягла 18 років, то вони є необгрунтованими та відхиляютьсям судом.
Слід зазначити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16, від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19,від 26 травня 2021 року у справі № 910/8358/19).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (пункти 38.1, 38.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).
Встановлені судами фактичні обставини у справі № 185/9339/21, на яку посилається позивач, і у справі, яка розлядається, є різними.
Так, особливістю згаданої справи є те, що на момент пред'явлення позову про позбавлення батьківських прав син сторін у справі був неповнолітнім, проте на момент ухвалення судом першої інстанції рішення за результатами вирішення спору по суті він досяг повноліття.
В даному спорі встановлено, що син відповідача досяг повноліття та помер ще до звернення ОСОБА_1 до суду.
Враховуючи викладене, надавати аналіз доводам сторін з приводу наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав вже не має правового значення.
Таким чином, право позивача, за захистом якого вона звернулася до суду, не порушено, що є підставою для відмови у позові.
На підставі наведеного, керуючись ст. 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .
Орган опіки та піклування Долинської міської ради Івано-Франківської області -місцезнаходження проспект Незалежності, 5 м.Долина Калуського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 04054317.
Дата складання повного тексту рішення 11 листопада 2025 року
Суддя О.С.Головенко