провадження № 2/294/227/25
справа № 294/197/20
10 листопада 2025 року м. Чуднів
Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:
- секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,
- позивача ОСОБА_1 ,
- відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -
10.02.2020 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів 10 000 грн матеріальної та 100 000 грн моральної шкоди, завданої злочином.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.06.2018 Чуднівським районним судом Житомирської області відповідачів визнано винними у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України. В результаті злочинних дій відповідачів ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Чуднівській районній лікарні з 07.03.2017 по 21.03.2017 з діагнозом: закрита черепно - мозкова травма, струс головного мозку. Ліки та медичні обстеження оплачував самотужки, однак всі чеки були втрачені адвокатом, який помер. Після правопорушення відносно позивача уклад життя останнього змінився, сім'я переживала про його фізичний та психологічний стан, також він був позбавлений можливості опікуватися своєю сім'єю.
Ухвалою суду від 17.03.2023 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 головуючим у справі визначено суддю Білеру І.В.
Ухвалою суду від 02.09.2025 справу прийнято до свого провадження суддею та вирішено здійснити перехід від її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до розгляду на 01.10.2025.
У зв'язку з неявкою позивача та відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 справу відкладено на 06.11.2025.
У судове засідання 06.11.2025 з'явився позивач, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, додатково повідомив, що вони з братами своє уже відбули.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове зсідання повторно не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, про причини неявки суд не повідомили.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу, які без поважних причин не з'явились в судове засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 14.06.2018 у справі № 294/2026/17, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком 1 рік із звільненням від його відбування з іспитовим строком на 1 рік; ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком 1 рік із звільненням від його відбування з іспитовим строком на 1 рік; ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень).
Вироком встановлено, що 06.03.2017 близько 16 год. 15 хв. ОСОБА_3 спільно зі своїми братами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи злочинний умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , прийшли до будинку останнього за адресою: АДРЕСА_1 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу потрапили до кухні будинку, де виявили ОСОБА_1 . Знаходячись у приміщенні кухні, ОСОБА_3 , діючи узгоджено з іншими братами, за допомогою принесеної з собою палиці наніс удар в ліву скулу ОСОБА_1 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому латеральної пластинки крилоподібного відростку ліворуч, перелому виличної кістки ліворуч, що відносяться до середнього ступеню тяжкості, так як визвали тривалий розлад здоров'я і не являється небезпечними для життя. В цей же час, ОСОБА_2 за допомогою принесеної з собою палиці наніс удар в праву бокову частину тулуба. Від нанесених ударів ОСОБА_1 впав на підлогу та коли він перебував у такому положенні, ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в ніс внаслідок чого у ОСОБА_1 , почалась кровотеча, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця і садна спинки носа, садна правого крила носа, перелому кісток носа, що відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. В цей же час, ОСОБА_4 наніс декілька ударів рукою в область грудей ОСОБА_1 , спричинивши таким чином йому тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці тіла грудини, синців правої половини грудної клітки, що відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нанесли чисельні удари в різні ділянки бокових частин тулуба ОСОБА_1 . У подальшому, діючи узгоджено, останні витягли ОСОБА_1 , з будинку за руки і ноги за межі домоволодіння на узбіччя вулиці з метою продовження нанесення тілесних ушкоджень. У той час, коли ОСОБА_1 перебував у лежачому положенні, ОСОБА_3 опинився по ліву сторону його тулуба, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 опинились по праву сторону тулуба ОСОБА_1 . Знаходячись у такому розташуванні, ОСОБА_3 наніс чисельні удари ногами у ліву бокову ділянку тулуба ОСОБА_1 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця над лівим соском, перелому 4-го ребра ліворуч по середньо - ключичній лінії, що відносяться до середнього ступеню тяжкості, так як визвали тривалий розлад здоров'я і не являється небезпечними для життя. В цей же час ОСОБА_2 наніс декілька ударів рукою в область обличчя ОСОБА_1 , чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока з крововиливом в слизову ока, лівої носогубної складки з переходом на нижню щелепу, синця в ділянці лівого скулового відростку, перелому передньої, латеральної з переходом на нижню стінку лівої гайморової пазухи, лінійного перелому латеральної стінки правої гайморової пазухи, що відносяться до середнього ступеню тяжкості, так як визвали тривалий розлад здоров'я і не являється небезпечними для життя. Далі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 нанесли чисельні удари у праву бокову частину тулуба ОСОБА_1 , спричинивши таким чином йому тілесні ушкодження у вигляді 2-х синців правої підключичної ділянки синця правого плечового суглобу, садна правої підпахвинної западини з переходом на грудну клітку, 2-х синців правого плеча, садна правого ліктьового суглобу, синця правої поперекової ділянки, правої бокової поверхні грудної клітки, синців правої половини грудної клітки, правої реберної дуги, що відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
У даному кримінальному проваджені ОСОБА_1 визнаний потерпілим.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, враховуючи визначений ч.6 ст.82 ЦПК України принцип обов'язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідачів, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявляв, правомірно звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і саме вони мають нести відповідальність за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.
Відповідно до ч. 1 ст.15та п. 8 і 9 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 7ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов'язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.
Належність та допустимість доказів визначають ст. ст.77,78 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Позивач просить відшкодування на його користь матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн, яка полягає у понесених витратах на лікування.
Однак, до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження понесених позивачем витрат на лікування у розмірі 10 000 грн, а тому жодних підстав та правового обґрунтування стягнення з відповідачів коштів у розмірі 10 000 грн немає.
Зважаючи на викладене, у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди з відповідачів слід відмовити.
У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначено у статті 23 ЦК України.
Так, згідно положень ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснено судам в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п.5 вказаної постанови, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку.
При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що вчиненим відповідачами кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм чинного законодавства, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Відтак, суд, зважаючи на проходження позивачем медичного -лікування після отриманих тілесних ушкоджень, що беззаперечно призвело до зміни його звичайного способу життя, враховуючи негативні наслідки для його здоров'я, які виразились у необхідності проходження ним реабілітації, зважаючи на внутрішні переживання, яких безсумнівно зазнав потерпілий, вважає за доцільне визначити розмір моральної шкоди, завданий позивачу, в сумі 40 000 грн., який підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Даний розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди, на думку суду, враховує всі обставини, досліджені в судовому засіданні, та відповідає вимогам розумності і справедливості, та є співмірним і доцільним у даному провадженні.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, на користь держави з відповідачів також підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному розміру задоволеним позовним вимогам, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від сплати судового збору.
.Так як позов ОСОБА_1 задоволено на 36, 36%, то з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 305 грн 72 коп., який покладається на кожного з них в рівних частинах.
Керуючись ст.ст. ст.ст.4,12,7681,223,258,259,263-265,268,274-279,354,355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) 40 000 (сорот тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 101 грн 91 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 101 грн 91 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 101 грн 91 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Ірина БІЛЕРА