Справа № 293/1149/25
Провадження № 2/293/704/2025
06 листопада 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Процесуальні дії по справі:
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за договором № 4840901 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.07.2024 у розмірі 41 600,00 грн, з яких: 6500,00 грн - заборгованість за основним боргом; 24 180 грн - заборгованість за процентами нарахованих первісним кредитором; 10 920,00 грн заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за 112 календарні дні.
- в порядку ч.10,11, ст. 265 ЦПК України зобов'язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Ц України за формулою: розрахунок інфляційних витрат: І=((si*s):100)- s, де І-сума інфляційних витрат; si-індекс інфляції за певний період; s-сума заборгованості; 100-переведення відсотків, розрахунок 3% річних: С*З:100:365*Дн, де С-сума основного боргу; З -3% річних;100-переведення відсотків; 365- кількість днів у році; Дн- кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних витрат і 3%річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 4840901 від 27.07.2024.
30.09.2025 суд, у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України, звернувся до Виконавчого комітету Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 .
01.10.2025 на адресу суду від Високівської сільської ради надійшов лист, згідно якого встановлено, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 07.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.Розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначив 06.11.2025.
Одночасно п.8 цієї ухвали, суд , у порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у АТ КБ "ПриватБанк" інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 27.07.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", у сумі 6500 грн., за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ (42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК.
14.10.2025 та 28.10.2025 на виконання ухвали суду від АТ КБ "ПриватБанк"надійшла відповідь за запитуваною інформацією.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 4840901 від 27.07.2024, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 (відповідач).
Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 41600,00, з яких 6500 грн - заборгованість за основним боргом; 35100,00 грн - заборгованість за процентами.
31.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" укладено договір факторингу № 31/03/2025, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (нині перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал") отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА", вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.
Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов'язання та заборгованість не погасила ні перед первісним кредиторам ні перед фактором (позивачем).
З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання сторони не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині позову (а.с. 14) просить розглядати справу за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням (а.с. 119)
Враховуючи, що явка учасників судом не визнавалась обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 06.11.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
27.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладений договір №4840901 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.88-98).
Відповідно п.1.1 передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.
На умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає - 6500,00 грн (п.1.2. договору).
Строк кредитування визначений на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору, визначені в договорі (п.1.3. договору).
Пунктом договору 1.4-1.6.1. сторони погодили, тип процентної ставки - фіксований. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору;
денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1.5% та розраховується за формулою: ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/tх100%=(35 100,00/6 500,00)/360х100%, де ДПС-денна процентна ставка; ЗВСК- загальні витрати за кредитом; ЗРК- загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п.1.3);
орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 9 541,79% річних;
орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 41 600,00 грн.
Кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 27.07.2024 або 28.07.2024 (п.п. 2.1.,2.2. договору).
Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт». До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Сторони узгодили, що договір уважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на Договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Всі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі (в т.ч. електронній) формі або через особистий кабінет. Оригінал підписаного договору вважається отриманим клієнтом, якщо товариство його направило на електронну адресу, вказану клієнтом в особистому кабінеті/Договорі та/або безпосередньо в особистий кабінет (п.п.9.3, 9.10., 9.11. договору).
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4840901 від 27.07.2024, визначено дату видачі кредиту/дату платежу, кількість днів у розрахунковому періоді/суму кредиту/ суму платежу за розрахунковий період/проценти за користування кредиту /реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, що відповідає умовам договору (а.с.98з/с).
Згідно із інформаційним повідомленням, що є додатком №2 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4840901 від 27.07.2024, ОСОБА_1 (відповідач), як споживач фінансових послуг ТОВ «Лінеура Україна», надає на виконання пункту 13 Положення про встановлення додаткових вимог щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 04 серпня 2022 року №170, згоду Товариству на передачу особам, зазначеним в цьому інформаційному повідомленні, інформації про укладення ним договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості (розмір кредиту, процентів за користування кредитом, розмір комісії та інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту), розмір неустойки та інших платежів, що стягуються в разі невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит або відповідно до законодавства України (а.с.99).
Відповідно до паспорту споживчого кредиту сторонами визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту (а.с.71-73).
На підтвердження укладення кредитного договору та погоджених умов такого договору позивач також додає Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (а.с.23-31).
Згідно із договором про організацію переказу грошових коштів №210222-1, укладеного між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт/первісний кредитор) погоджено умови переказу коштів від клієнта за допомогою сервісу Фінансової компанії на користь одержувача з метою зарахування коштів на банківський рахунки держателям банківської картки (а.с.49-53).
За даними листа ТОВ «Пейтек Україна» від 01.04.2025, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 27.07.2024 перераховано кошти у сумі 6500,00 грн (а.с.84).
За змістом отриманої запитуваної інформації повідомляється, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку 27.07.2024 здійснено переказ коштів в сумі 6500 грн ( а.с. 120).
31.03.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", укладено договір факторингу № 31/03/2025, за яким ТОВ "Лінеура Україна" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Україна" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4840901 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.57-61).
Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору факторингу, позивач додає копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №31/03/2025 від 31.03.2025 (а.с.162 з/с), копію витягу із реєстру боржників (а.с.162), копію платіжної інструкції №6743 від 31.03.2025 про переказ коштів/сплата за договір факторингу № №31/13/2025 від 31.03.2025 (а.с.22).
Відповідно до наданих позивачем копії виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", рішення №251124/1 Єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" (а.с.18, 19, 39-45, 46).
Згідно із розрахунком заборгованості первісного кредитора, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31.03.2025 становить 33930 грн, з яких: 6500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24180 грн - заборгованість за процентами, 3250грн - штрафні санкції (а.с.76-79). Така сума заборгованості відповідно до наданих розрахунків заборгованості становила і на час відступлення права вимоги відповідно витягу з реєстру боржників (а.с.83).
Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» останнім за період з 01.04.2025 по 21.07.2025 проведено нарахування процентів за користування відповідачем грошовими коштами у розмірі 6500,00 грн/сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка - 10920,00 грн/процентна ставка - 1,5 % (а.с.80-81).
Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, допустила прострочення з повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за цим договором.
Оскільки, відповідач добровільно не погасила існуючу заборгованість ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.
З урахуванням строку дії кредитного договору, умов чинного законодавства стосовно сплати штрафних санкцій за невиконання умов договору, позивач заявляє до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 600 грн, з яких: 6500 грн - заборгованість за основним боргом; 24180 грн - заборгованість за процентами, нарахованих первісним кредитором, 10 920,00 грн заборгованості за процентами нарахованими ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" за 112 календарні дні.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитними договором особою, яка набула таке право відповідно до договору факторингу.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) у договорі приєднався до Правил надання коштів у позику, визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.п. 9.3.,9.7.1 договору № 4840901 від 27.07.2024 договір уважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на Договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Отже, договір № 4840901 від 27.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав кредитний договір, однак у строк встановлений договором кредитні кошти не повернув.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростовано та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4840901 загальна сума заборгованості склала 41600 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 6500 грн., заборгованості за процентами первісним кредитором 24 180 грн., нараховані проценти ТОВ ФК «Фінтраст Копітал за 112 календарних днів 10920 грн.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
таким чином, як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за кредитним договором перейшло до ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Капітал" (позивач).
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія " Фінтраст Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6500,00 грн є обгрунотваними, заявленими у відповідності до умов договору та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом, суд враховує наступне.
Так, відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4840901 строк кредиту 360 днів.
Станом на дату укладання Договору факторингу №31/03/2025 від 31 березня 2025 року, строк дії Договору № 4840901 від 27.07.2024 року не закінчився, тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2025 року по 21.07.2025 року здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 10920,00 грн.: 6500 грн * 1,5% = 97,5 грн*112 календарних дні = 10920,00 грн.
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4840901 від 27.07.2024 року, розрахунок процентів за користування кредитом є правомірним, арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за корситування кредитом у загальному розмірі 35100,00 грн є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про проведення стягнень з відповідача в порядку чч.10,11, ст. 265 ЦПК України, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Зазначені норми кореспондують із ч. 11 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов'язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 в справі № 910/14524/22.
Крім того, у п. 132-135 даної постанови ВП ВС зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов'язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов'язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов'язання. Відтак передбачені ч. 2 ст. 625ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Однак, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у своїй позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема й 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, а лише клопотало про їх нарахування уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.
Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 27.07.2024 року, тобто у період запровадженого в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Тому, з огляду на викладене, вимога позивача в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України про зобов'язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надано копію заявки №10762 від 25.08.2025 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.86-87), копію рахунка на оплату №10762-22/09-2025 від 22.09.2025 (а.с.75), копію акту №10762 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 22.09.2025 згідно Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 (а.с.82), копію договору №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 (а.с.55-56).
Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 44559822)
- 6500,00 грн - заборгованість за основним боргом;
- 35100,00 грн - заборгованість за процентами;
- 2422,40 грн судового збору.
- 2000,00 грн витрат на правову допомогу
3. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 44559822)
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 )
Повне рішення складено 11.11.2025
Суддя Людмила ЛОСЬ