Справа № 286/1994/25
31 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В. ,
з секретарем Грищенко Н. А.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/3 частину будинку та земельної ділянки , -
02.06.2025 ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , та які проживають в АДРЕСА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить визнати їх спільною сумістною власністю 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , належну до неї земельну ділянку розміром 0,0280 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824210100:01:013:0146 та визнати за нею та за їх спільною дитиною, ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину, кожній. Мотивуючи тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який рішенням Овруцького районного суду від 02 грудня 2024 року по справі №286/3965/24, розірвано. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Ними під час спільного проживання була придбана частина житлового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування даної частини житлового будинку розміром 0,0280га, право власності оформлено на відповідача. Зазначене житло та земельна ділянка придбані за рахунок коштів компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідачу як особі, що захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №719. При придбанні їхньої частини будинку у розрахунок включались вони втрьох, тобто вона, їхня дитина і відповідач. На даний час вона бажає документально визначити за собою та дитиною право власності по 1/3 частині спільного майна.
Представник відповідача адвокат Остапчук О.Ю. подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути на користь ОСОБА_5 витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн.. Посилається на те, що до позовної заяви ОСОБА_1 додано договори купівлі-продажу від 03.08.2018 предметом яких є 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка розміром 0,0280 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824210100:01:013:0146. Зі змісту вказаних договорів вбачається, що майно придбано ОСОБА_6 згідно Порядку №719 затвердженого постановою КМУ від 19.10.2016 р.н., а право власності оформлено на нього особисто. При цьому, ОСОБА_1 не заперечувала щодо вчинення такого правочину та надала свою згоду. Фактично майно ОСОБА_5 було придбано за кошти грошової компенсації за особисті заслуги відповідача перед Батьківщиною, за його участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Вказані кошти були перераховані на рахунок продавця спірних об'єктів нерухомості. Тобто, виплачена відповідачу грошова компенсація на придбання спірного об'єкту нерухомого майна за своєю природою та призначенням не відноситься до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя в розумінні ч. 2 ст. 62 СК України. Під час укладання правочинів щодо спірного майна була присутня ОСОБА_1 , на той час дружина ОСОБА_5 , яка в присутності приватного нотаріуса Овруцького районного нотаріального округу Кушнерчук О.М. погодилась на купівлю відповідачем спірних об'єктів нерухомого майна, про що подала відповідні заяви, які були засвідчені та зареєстровані за №1361 та №1363, про що вказано у договорах купівлі- продажу. Тобто, 03.08.2018 ОСОБА_1 перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примусу, як фізичного, так і морального, надала свою згоду на здійснення правочинів щодо купівлі ОСОБА_5 об'єктів нерухомого майна. Крім цього, з предмету справи вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю та визнати право власності на спірне майно, проте строк позовної давності у три роки сплив, оскільки позивачка дізналась про можливе порушення її прав 03.08.2018. Тому за вимогами статті 253 ЦК України початок перебігу строку слід вважати 04.08.2018. Відповідно датою закінчення строку позовної давності є 04.08.2021. Натомість, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою 02.06.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку звернення до суду, а тому не відповідає принципу правової визначеності відлік строку з моменту, коли особа «бажає документально визнані за собою відповідні права. Ураховуючи вищевикладене, подана позовна заява за своїм змістом є безпідставною, необгрунтованою, поданою з пропуском строку звернення до суду, з відсутністю доказів, що спірне майно є спільною сумісною власністю, натомість додані позивачем докази свідчать, що спірне майно є особистою приватною власністю відповідача, а тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, пояснила, що спільне проживання з відповідачем припинили у 2024 році, оскільки подальше проживання стало не можливим.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що оскільки дитина сторін є малолітньою, то для оформлення документів необхідно було залучати орган опіки та піклування, а це зайняло б багато часу, тому сторони вирішили оформити все на відповідача. Термін позовної давності виник з моменту коли сторони розірвали шлюб, більше того до вимог про визнання майна спільною сумісною власністю позовна давність не застосовується.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, пояснив, що право на отримання грошової виплати виникло у відповідача ще до укладення шлюбу. Позивач надала свою згоду відповідачу на придбання спірного майна. Просить застосувати строки позовної давності.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, дійшов наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що сторони з 03.06.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02.12.2024 року розірвано (а.с.5).
Від шлюбу у сторін є малолітня дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Рішенням Овруцької РДА №1 від 27.06.2018 року «Про призначення та визначення розміру грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни ОСОБА_5 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» вирішено призначити ОСОБА_5 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, визначеному пунктом 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов. Визначено розмір грошової компенсації в сумі 854511,62 грн..
З вказаного рішення слідує, що розмір компенсації особі з інвалідністю II групи внаслідок війни ОСОБА_7 визначався виходячи з таких нормативів: 1) За нормою 13,65 кв. метра жилої площі на особу з інвалідністю та кожного члена його сім'ї, зазначеного у а.5 п.21 Порядку; 2) За нормою 35,22 кв. метра жилої площі на сім'ю особи з інвалідністю; 3) Додатково 10 кв. метрів жилої площі на кожного члена сім'ї заявника; який є особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю (у тому числі з урахуванням заявника). Розмір грошової компенсації розрахований за формулою визначеною п. 20 Порядку: ГК (13,65 х Nc 35,22 (10 х Nп) х Вг х Км+Пз та становить: ГК = (13,65x3+35,22+10) х 9802,0 х 1 + (8446,38 + 1426,9) = 854511,62 грн. (а.с. 72-75).
Після цього, 03.08.2018 року на підставі договорів купівлі-продажу частини жилого будинку та земельної ділянки, ОСОБА_5 набув у власність 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,0280 га, кадастровий номер 1824210100:01:013:0146 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 17-19).
Відповідно до умов зазначених договорів, грошові кошти за частину житлового будинку в розмірі 779302,00 грн. та грошові кошти за земельну ділянку в розмірі 41580,00 грн. будуть сплачені покупцем за рахунок державного бюджету, в порядку реалізації постанови КМУ №719 від 19.10.2016 року, але не пізніше 15 серпня 2018 року.
ОСОБА_1 особисто була присутня у приватного нотаріуса Кушнерчук О.М. під час укладення договорів купівлі-продажу та надала заяву - згоду своєму чоловіку на придбання 12/25 частин житлового будинку та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , за рахунок коштів сімейного бюджету (а.с.94).
ОСОБА_5 з 15.12.2023 року встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.49-51).
За змістом ч.3 ст.355 ЦК України право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частина четверта).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 369 Кодексу).
Згідно ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними , якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719, затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення членам сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також інвалідам І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов.
Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають інваліди війни І та ІІ групи, визначені у пункті 11 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії ї соціального захисту", які перебувають на квартирному обліку. Грошова компенсація членам сім'ї загиблого військовослужбовця або інвалідам виплачується у порядку черговості постановки на квартирний облік межах однієї категорії за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво (придбання) житла для сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, а також для інвалідів І-ІІ групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов (пункти 3, 4 Порядку).
Відповідно до підпункту 2 пункту 18 Порядку, у разі прийняття рішення про призначення заявнику грошової компенсації комісія одночасно визначає розмір такої компенсації, виходячи з таких нормативів: за нормою 13,65 кв. м жилої площі на інваліда та кожного члена його сім'ї, зазначеного у абзаці другому пункту 21 цього Порядку.
Пунктом 21 Порядку передбачено, що під час прийняття рішення щодо призначення грошової компенсації інваліду комісія розраховує розмір такої компенсації на підставі рішення про взяття заявника на квартирний облік із зазначенням складу членів сім'ї - осіб, які разом із заявником перебувають на такому обліку. При цьому в розрахунок включаються лише особи, які зазначені в рішенні про взяття на квартирний облік.
До членів сім'ї інвалідів належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним (п.п. 5 п. 20 Порядку).
Право на отримання грошової компенсації вважається використаним з моменту перерахування коштів грошової компенсації в повному обсязі на спеціальний рахунок члена сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю в уповноваженому банку. Грошова компенсація за рахунок коштів субвенції членам сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особам з інвалідність надається один раз (п. 28 Порядку).
Право власності на нерухоме майно оформляється на заявника (заявника, який перемістився) та членів його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію. Після оформлення права власності на житлове приміщення, виплата такої допомоги припиняється (п. 44 Порядку).
Отже, судом встановлено, що договори купівлі-продажу спірної частини житлового будинку та земельної ділянки були оформлені саме на ОСОБА_5 , при цьому кошти на придбання вказаного майна були розраховані та виділені на трьох членів сім'ї у загальній сумі 854511,62 грн., а отже є їх спільними коштами.
Таким чином, спірна частина житлового будинку та земельна ділянка є власністю ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та їх малолітньої дочки ОСОБА_4 ..
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 07.10.2021 року у справі № 753/2140/19.
Належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_5 особистих коштів за придбання частини житлового будинку та земельної ділянки суду не надано.
Вказане спростовує доводи представника відповідача, що спірне майно не є спільною сумісною власністю.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати за позивачем та її малолітньою дочкою по 1/3 частині у праві власності на спірне майно.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 20 СК України передбачено, що до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
З огляду на вказані норми та враховуючи що позивачем заявлені вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, строк позовної давності не застосовується.
Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 8298,71 грн., однак стягнути їх з відповідач позивач не просила.
Позивач від сплати судового збору за подання позову в інтересах дитини звільнена на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому у відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 8298,71 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Щодо стягнення витрат понесених відповідачем на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, представником відповідача адвокатом Остапчуком О.І. надано ордер про надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, додаткову угоду №2 до договору №2203-1 про надання правничої допомоги від 13.06.2025 року, відповідно до якої послуги адвоката становлять 20000 грн..
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, понесені витрати відповідачем на правничу допомогу в сумі 20000 грн. залишаються за останнім.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. 175 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , 12/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 0,0280 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824210100:01:013:0146.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої дії ОСОБА_1 , які проживають в АДРЕСА_1 право власності в 1/3 частці на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 0,0280 га, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824210100:01:013:0146.
Стягнути із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , в дохід держави судовий збір в сумі 8298,71 грн..
Відмовити ОСОБА_5 у стягненні понесених судових витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч
Вступну та резолютивну частину рішення оголошено 31 жовтня 2025 року, а повний текст рішення складено 10 листопада 2025 року.