Справа № 161/15950/25
Провадження № 2/161/5298/25
(заочне)
03 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі - Опальчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Луцької міської ради, як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування звернувся в суд в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав їх матері ОСОБА_3 .
Свої вимоги обґрунтовують тим, що про неналежне виконання батьківських обов?язків вищезазначеною громадянкою працівникам служби у справах дітей стало відомо із листа управління патрульної поліції у Волинській області від 06.05.2025 №5250/41/17/17/02-2025, де повідомлялось, що малолітні діти 04.05.2025 були виявлені на вулиці без нагляду дорослих та доставлені до Волинського обласного притулку для дітей
Вказують, що ОСОБА_3 разом із дітьми проживала у будинку ОСОБА_4 , матері її співмешканця ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 . 02.02.2025 ОСОБА_5 був призваний на службу в Збройні сили України. ОСОБА_3 з того часу залишила дочку та сина на ОСОБА_4 , а сама поїхала проживати за адресою: АДРЕСА_2 . Вона перестала цікавитись життям дітей, ні морально, ні матеріально їх не підтримувала, вела неналежний спосіб життя, а саме: бродяжила та зловживала спиртними напоями. ОСОБА_4 не мала належного виховного впливу на дітей, тому вони залишали дім та потрапили до Волинського обласного притулку для дітей.
В липні 2025 року ОСОБА_5 приїхав до м. Луцька у відпустку, визнав батьківство над ОСОБА_2 за спільною заявою батьків, про що були внесені зміни в актовий запис про народження дитини змінено прізвище на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », батьком дитини записано « ОСОБА_5 ». 04.08.2025 ОСОБА_5 звернувся у службу у справах дітей із заявою про повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Волинського обласного притулку для дітей на період перебування його відпустці до 12.08.2025. Він зобов?язався належним чином доглядати за дітьми.
ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов?язки по відношенню до дітей, не проживає разом з ними, не займається їх утриманням і розвитком, не виявляє по відношенню до дітей материнської любові та турботи.
Враховуючи наведене, просять позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з усіх видів заробітку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».
Ухвалою від 08.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі.
Протокольною ухвалою суду від 17.09.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Представниця позивача ОСОБА_11 подала заяву до суду, в якій просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 11.04.2017, серії НОМЕР_1 , виданим Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження від 03.02.2019, серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області.
Державна реєстрація народження обох дітей проведена відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України, згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 23.05.2025 №00051391533, № 00051379963.
18.05.2025 ОСОБА_1 буда госпіталізована з притулку до КП «Волинське обласне територіальне медичне об?єднання захисту материнства і дитинства» Волинської обласної ради з діагнозом «панічний розлад».
19.05.2025 ОСОБА_3 була запрошена у службу у справах дітей для з?ясування всіх проблемних питань. Вона зобов?язувалась повернутись за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , влаштуватись на роботу і належним чином доглядати за дітьми, про що надала письмові пояснення.
Згідно повідомлення з медичної установи від 21.05.2025 №10-17/878 мати на наступний день приїхала до дитини та перебувала з дочкою.
Факти ухилення матір?ю від виконання батьківських обов?язків щодо дітей підтверджуються інформаціями з КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садочок) №21 комбінованого типу Луцької міської ради» від 20.05.2025 №47, який відвідував ОСОБА_2 , та КЗЗСО «Луцький ліцей №24 Луцької міської ради» від 22.05.2025 №96/7.14, де навчається ОСОБА_1 .
Згідно акту обстеження умов проживання від 21.05.2025, ОСОБА_3 не вирішила свої складні життєві обставини, 23.05.2025 малолітні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були тимчасово влаштовані на виховання у сім?ю ОСОБА_4 , яка створила належні умови для навчання, виховання та розвитку малолітніх і взяла на себе зобов?язання доглядати за дітьми, відвідувати психолога для налагодження з ними контакту, згідно наказів служби у справах дітей про тимчасове влаштування від 23.05.2025 № 20, №21
Відповідно до інформації від 21.05.2025 №38-23/229, 26.05.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на облік у службі у справах дітей як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. З метою надання комплексної соціальної допомоги сім?ї ОСОБА_3 управлінням соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді Луцької міської ради їх взято під соціальний супровід.
05.06.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову були виявлені на вулиці без нагляду дорослих та доставлені до Волинського обласного притулку для дітей, діти відмовлялися повертатися додому, оскільки ОСОБА_4 перебувала в стані алкогольного сп?яніння, а матір на той момент пішла з дому, що підтверджується інформацією Управління патрульної поліції у Волинській області від 06.06.2025 №6829/41/17/17/02-2025.
Відповідно до повідомлення Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 30.06.2025 № 98251-2025 з ОСОБА_3 було проведено профілактичну бесіду щодо неналежного виконання батьківських обов?язків, складено протокол про адміністративні правопорушення за частиною першою ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов?язків щодо виховання дітей).
04.08.2025 ОСОБА_5 звернувся у службу у справах дітей із заявою про повернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Волинського обласного притулку для дітей на період перебування його відпустці до 12.08.2025.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 16.07.2025 № 455-1, затверджено висновок служби у справах дітей від 03.07.2025 №166 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ».
Судом не встановлено наявності у відповідачки ОСОБА_3 реальних і об'єктивних перешкод для спілкування з дітьми. З досліджених судом доказів вбачається, що відповідачка не вживала заходів для забезпечення своєї участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Наведене дає підстави для висновку, що відповідачка ОСОБА_3 самоусунулася від виховання дітей, не проявляє батьківської турботи, не цікавиться здоров'ям, не турбується про їх фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на їх утримання не надає та не виконує покладених на неї законом батьківських обов'язків без поважних причин.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з вимогами статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров?я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов?язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно частини третьої статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Разом з тим це, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання перш за все необхідно виходити з інтересів дитини, з'ясувати та оцінити який позитивний чи негативний наслідок для дитини матиме таке рішення.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначеної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав для подальшого влаштування дітей до сімейних форм виховання.
Тому, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.
Одночасно з цим, згідно ч. ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно зі ст. 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнені з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
З ч. 3 ст. 180 СК України вбачається, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників з ким проживає дитина.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на наведене, враховуючи засади розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що слід стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 1/6 частини, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з усіх видів заробітку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.14 ч. 2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Виконавчий комітет Луцької міської ради, як органу опіки та піклування звернувся до суду з позовом, який складається з трьох позовних вимог: про позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення з відповідачки аліментів на утримання двох дітей.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому, виходячи із положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідачки слід стягнути на користь держави судовий збір в загальному розмірі 6056,00 грн, з яких: 3028,00 грн. за вимогу про позбавлення батьківських прав та по 3028,00 грн. за вимогу про стягнення аліментів.
На підставі ст.ст. 164-167, 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. т. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини, з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».
Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини, з усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття на рахунок дитини в АТ «ОЩАДБАНК».
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 6 056,00 (шість тисяч п'ятсот шість) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його вручення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ: 04051327.
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_3 .
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк