Справа № 495/4048/21
Номер провадження 1-кп/495/430/2022
20 січня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обунуваченому по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 12020260240001441 від 01.09.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4
перекладач- ОСОБА_6
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а строк тримання під вартою відносно обвинуваченого спливає -06.02.2022 року. Він обвинувачуються у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років. Може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та малолітних потерпілих.
Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заперечував проти заявленого клопотання прокурора, просив суд обрати відносно свого підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Відповідно до ст. 383 ч.3 КПК України усі питання, пов'язанні з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою ст. 331 КПК України, судді і присяжні вирішують спільно.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Так, згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 156 КК України.
Зважаючи на обставини інкриминованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину , його характер зухвалісті,тяжкості та суспільній небезпечності, а також можливої міри покарання,яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим,з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати,що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду,вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення іншим чином.
У рішенні по справі "W проти Швейцарії " від 26.01. 1993 року Європейський суд з прав людини вказав,що врахування тіжкості злочину має свій раціональний зміт, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатьньо високим ступенем імовірності ії поведінку,беручи до уваги,що майбутне покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того,що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Також,Європейський суд з прав людини у справі " Ілійков проти Болгарії " закріпив,що " Суворість передбаченого покарання " є суттєвим елементом при оцінюванні " ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Під твердженням існування зазначених ризиків слугує характерстика обвинуваченного ОСОБА_4 який офіційно не працевлаштований, не одружений, тобто, в нього відсутні міцні соціальні зв'язки. Також,зважаючи на те,що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не прийнято і на теперішній час судовий розгляд криімнального провадження триває, потерпілий та свідкі підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважажє що в данному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на неповнолітніх потерпілих,їх законних представників та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років На даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, потерпілі, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п'ять років, за станом здоров'я може триматися під вартою, не працює, має постійне місце проживання, раніше не судимий , застосований до нього раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не порушував у зв'язку з відсутністю об'єктивної можливості такого порушення, що не залежало від його волі, а також те, що ОСОБА_4 має реальну можливість переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час підготовчого судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали, тобто з 20.01.2022 року.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, обвинувачується у вчинені злочину, який згідно Конвенції Організації Об'єднаних націй про права дитини та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуального насильства ( Ланцаротської конвенції) має високу суспільну небезпечність,як злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх, враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а саме: обвинувачений має постійне місце проживання на території України, на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений, неповнолітні потерпілі, свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на представника потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
У відповідності до вимог ст.182 КПК України, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його майновий стан, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 314-316, 369-372, 392-395 КПК України, суд -
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 днів, який діє включно по 20.03.2022 року включно.
Строк дії ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюОСОБА_4 закінчується 21.03.2022 року.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 20.01.2022 року складає 95720 гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора або суду а також повідомляти його про зміну свого проживання;
- з'являтися до слідчого Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області за його викликом.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1