іменем України
05 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/5252/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1589/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І.,
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року у розмірі 117 804,44 грн станом на 17 квітня 2025 року, яка складається з: 81 356,07 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 28 100 грн - за процентами; 8 347,60 грн - за пенею.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку». 22 квітня 2024 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № АВН0СТ155101713758676213, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 100 000 грн строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 75% щорічно. Проте, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів відповідачка належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку добровільно не погашено.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року у розмірі 63 520,34 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1 305,94 грн.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості повністю.
Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність в анкеті-заяві погодженої процентної ставки та інших суттєвих умов кредиту. Позивач указує, що районним судом залишено поза увагою наявність окремого договору, підписаного відповідачем, з усіма суттєвими умовами кредиту, у тому числі, визначеною процентною ставкою.
АТ «А-Банк» наголошує на тому, що районним судом не надано належної оцінки доданій до позову анкеті-заяві, яка підтверджує звернення клієнта ОСОБА_1 до банку для отримання банківських послуг та належне проходження ідентифікації та варифікації, а також заяві про погодження удосконаленого електронного підпису, паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у якій роз'яснено умови кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Заява про надання послуги «Швидка готівка» і є кредитним договором, підписаним відповідачкою, а факт видачі коштів підтверджено доданим до позову меморіальним ордером.
Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки пені з посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Позивач указує, що наведена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки положення ЦК України є загальними нормами законодавства, а спеціальною нормою, яку належить застосувати до вирішення спору в цій частині, є ЗУ «Про споживче кредитування».
АТ «Акцент-Банк» зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафи, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Наголошує на тому, що неустойка не нараховується лише у кредитних договорах, що були укладені до 24 січня 2024 року (оскільки ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів, тобто до 23 січня 2024 року), а з 24 січня 2024 року заборону для нарахування неустойки чинним законодавством не встановлено.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки у встановлений судом строк не надходив.
У судове засідання, яке призначено до розгляду на 16 год. 30 хв 05 листопада 2025 року, учасники справи або їх представники не з'явилися.
Судову повістку на ім'я ОСОБА_1 про виклик у судове засідання, призначене на 05 листопада 2025 року о 16 год. 30 хв, надіслано відповідачу 14 жовтня 2025 року за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , яке повернулося не врученою з відміткою відділення поштового зв'язку про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Порядок направлення судових повісток та повідомлень визначено ст. 128 ЦПК України. Так, відповідно до ч. 5 даної норми судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
За правилами ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду.
Позивач АТ «А-Банк» у апеляційній скарзі просив розглядати скаргу за відсутності представника (а.с. 51-54). АТ «А-Банк» та адвоката Омельченка Є.В. належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду (а.с. 69,70).
За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу АТ «А-Банк» належить частково задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам в цілому не відповідає.
Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «А-Банк», суд першої інстанції, урахувавши, що факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується письмовими доказами, дійшов висновку про стягнення 63 520,34 грн заборгованості, що становить різницю між отриманим кредитом (100 000 грн) та повернутими відповідачкою коштами (36 479,66 грн).
Дійшовши висновку про безпідставність заявленої банком вимоги про стягнення заборгованості за процентами у сумі 27 458,37 грн, районний суд виходив з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та їх розмір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості за пенею у сумі 8 347,60 грн, районний суд зазначив про відсутність умови щодо нарахування пені у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також про те, що нарахування і стягнення пені, як міри відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, суперечить п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, ураховуючи наступне.
У справі встановлено, що 16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 8). Своїм підписом відповідачка засвідчила те, що заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
04 липня 2023 року ОСОБА_1 підписала заяву про погодження використання удосконаленого електронного підпису (а.с.8 зворот).
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713758676213 (а.с. 10-11), зміст якої свідчить про наступні умови кредитування: вид кредиту послуга «Швидка готівка»; тип кредиту кредит строковий; мета отримання кредиту придбання товару / здійснення платежу / оплата послуг; сума кредиту 100 000 грн; строк кредиту 12 місяців з 22 квітня 2024 року по 21 квітня 2025 року включно; процентна ставка (фіксована) 75 % на рік; розмір щомісячного платежу 12 157,18 грн.
За умовами п. 10 указаної заяви погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 12 кредитного договору у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Цю заяву складено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 шляхом накладення нею електронного підпису, який перевіряється за допомогою відкритого ключа 03е360са2d8e36c923c04572bfa067ce81ca212ac1b8e57fcbe5e46c3a083a032a.
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», а також Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 9, 11 зворот).
Фінансова установа зобов'язання за кредитним договором виконала. Копія меморіального ордеру № ТR.35912389.18226.65455 від 22 квітня 2024 року свідчить про те, що ОСОБА_1 отримала на банківський рахунок в АТ «А-Банк» грошові кошти у розмірі 100 000 грн у якості кредиту згідно з договором № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року (а.с. 13 зворот).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року, укладеним між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 17 квітня 2025 року загальний розмір заборгованість становить 117 804,44 грн (а.с. 13), з яких 81 356,07 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 28 100,77 грн - за процентами; 8 347,60 грн - за пенею.
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підтверджено, що АТ «А-Банк» є юридичною особою (а.с. 16), яка відповідно до витягу з Державного реєстру банків здійснює банківську діяльність (а.с. 17 зворот).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Позивач, пред'явивши до ОСОБА_1 вимоги про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за процентами та пенею.
Суд першої інстанції, ухвалюючи заочне рішення, вважав, що заява ОСОБА_1 про погодження використання удосконаленого цифрового підпису від 04 липня 2023 року, яка засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем, не є належним та допустимим доказом, оскільки не містить підписів, номера телефона на який направлено ОТР-пароль 5737.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17.
Перевіряючи та надаючи оцінку указаній заяві ОСОБА_1 , суд першої інстанції, ухвалюючи заочне рішення, за відсутності пояснень та заперечень відповідачки проти позову, вдався до переціонки доказів та не врахував наявну у справі заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року, яка по суті і являється кредитним договором.
У справі, яка переглядається, АТ «А-Банк» ініційовано спір про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який оформлено у вигляді заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року.
Підписана ОСОБА_1 22 квітня 2024 року за допомогою електронного підпису 03е360са2d8e36c923c04572bfa067ce81ca212ac1b8e57fcbe5e46c3a083a032a заява про надання послуги «Швидка готівка» свідчить про те, що сторонами погоджено:
- суму кредиту 100 000 грн;
- строк кредиту 12 місяців з 22 квітня 2024 року по 21 квітня 2025 року включно;
- процентну ставку (фіксовану) 75 % на рік;
- розмір щомісячного платежу у сумі 12 157,18 грн.
Статтею 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.
Отже, встановлено, що відповідачка, уклавши електронну угоду, підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка», яка по суті є кредитним договором, за допомогою електронного підпису, який відповідає наведеним вище вимогам закону. В ході судового розгляду ОСОБА_1 заперечень проти позову не висловлювала, що стало підставою для ухвалення заочного рішення. При цьому, районним судом встановлено, що кредитні кошти в сумі 100 000 грн відповідачка отримала.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 частково виконувала умови кредитування, зокрема, 17 травня 2024 року нею сплачено 12 157,18 грн, 22 червня 2024 року - 12 157,18 грн, 21 липня 2024 року - 12 157,18 грн, 23 серпня 2024 року - 8,12 грн, а всього 36 479,66 грн. Таким чином, поза увагою районного суду залишилось те, що відповідачка сплачувала на погашення кредиту кошти, визначаючи кожного разу суму не на власний розсуд, а саме в обумовленому сторонами в кредитному договорі розмірі щомісячного платежу - 12 157,18 грн. Наведене, на думку колегії суддів свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з усіма умовами укладеного нею правочину.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).
Отже, суд першої інстанції хибно послався на те, що сторонами не погоджено умов кредитування щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та їх розмір, залишивши поза увагою зміст заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року.
Колегія суддів вважає, що, підписавши за допомогою електронного підпису, що перевіряється за допомогою відкритого ключа 03е360са2d8e36c923c04572bfa067ce81ca212ac1b8e57fcbe5e46c3a083a032a, заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 погодилася з визначеними у ній умовами кредитування, в тому числі і щодо розміру процентної ставки за кредитом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи фінансової установи про те, що в укладеному правочині сторони належно погодили умови щодо нарахування та сплати процентів за кредитом.
Як свідчить розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № ВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року, загальний залишок заборгованості за процентами за період з 22 квітня 2022 року по 17 квітня 2025 року становить 28 100,77 грн, а розрахунок процентів здійснено позивачем відповідно до погоджених умов кредитування із розрахунку 75% на рік (а.с. 13).
Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості за процентами у сумі 28 100,77 грн, у зв'язку з чим указані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для нарахування АТ «А-Банк» пені, колегія суддів виходить з наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.
ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 2 З У «Про споживче кредитування» метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті (ст. 3 Закону).
Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Датою набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У цій справі заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101713758676213 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено 22 квітня 2024 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Отже, нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України, а тому у даному випадку підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи наведене, позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості за пенею є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року у розмірі 109 456,84 грн, з яких: 81 356,07 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 28 100 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Звернувшись з позовом, АТ «А-Банк» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 1). Ураховуючи, що апеляційний суд задовольняє позовні вимоги банку на 92,91% (109 456,84 грн від заявлених вимог 117 804,44 грн), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 250,65 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
При подачі апеляційної скарги АТ «А-Банк» сплатило 4 542 грн (а.с. 55). Оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» належить стягнути 4 219,97 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Всього належить стягнути з відповідачки на користь позивача 6 470,62 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2025 року - скасувати.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101713758676213 від 22 квітня 2024 року у розмірі 109 456,84 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 6 470,62 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Акціонерне товариство «Акцент-Банк», зареєстроване місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080.
ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: О.Є. Мамонова
О.І. Онищенко