іменем України
10 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 755/9555/24
Головуючий у першій інстанції - Бойко В. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1823/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У червні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 77622293 у сумі 19 944,40 грн, з яких 7 000 грн заборгованість за основною сумою боргу та 12 944,40 грн заборгованість за відсотками.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, що підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит в сумі 7 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. Відповідач порушив зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, внаслідок чого станом на 27 жовтня 2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 19 944,40 грн.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого фактор прийняв належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно з п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плата за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеним кредитним договором.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2024 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики № 77622293 у розмірі 19 944,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким задовольнити частково позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7 000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині визначеного розміру наявної у відповідача заборгованості за відсотками. Скаржник зазначає, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Статус військовослужбовця ОСОБА_1 отримав 29 листопада 2019 року, отже, укладаючи кредитний договір 08 листопада 2021 року, мав право скористатися пільгою щодо ненарахування процентів за користування кредитом.
Наголошує на тому, що у період розгляду справи судом першої інстанції він перебував у зоні бойових дій, а саме в Оріхівському районі Запорізької області, тому не мав можливості подати усі наявні докази для підтвердження поширення на нього пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У наданому відзиві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на правильність встановлення судом фактичних обставин справи, вірне застосування норм матеріального та процесуального права, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача зазначає про те, що підписання кредитного договору здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, указаний позичальником при укладенні договорів.
Зазначає, що укладення договору в електронній формі повністю доведено належними доказами і відповідало вимогам чинного законодавства. Сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю зобов'язання, строки, умови кредитування та нарахування відсотків у зв'язку з простроченням повернення коштів, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення кредитного договору. Правом відмовитися в односторонньому порядку від укладеного правочину протягом 14 днів з моменту його укладення позичальник не скористався.
Наголошує на тому, що первісним кредитором нарахування заборгованості здійснювалося виключно згідно з умовами договору. Інших додаткових нарахувань не проводилося, штрафні санкції стосовно ОСОБА_1 не застосовувались.
Зазначає, що застережень або зауважень з боку відповідача щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання суду не подано. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів скаржник не оспорює.
Вважає, що договір про відступлення права вимоги відповідає вимогам законодавства України, яким не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.
Указує, що для припинення нарахування відсотків за користування кредитом на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач зобов'язаний був повідомити саме первісного кредитора про свій статус та надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування процентів за користування коштами на підставі умов укладених договорів і, як наслідок, отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування відсотків.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на те, що на передбачені законодавством пільги мають право лише мобілізовані позичальники та, враховуючи, що заборгованість була нарахована первісним кредитором, на ОСОБА_1 , який призваний у Збройні Сили України на військову службу за контрактом, не поширюються.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а рішення суду скасувати в частині вирішення вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками таким вимогам не відповідає.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за основною сумою боргу не оскаржується та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в загальному розмірі 12 944,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на обґрунтування заявлених вимог надані належні та допустимі докази, що підтверджують укладення відповідачем кредитного договору. Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з умовами кредитування, у тому числі, з розміром процентів за користування кредитними коштами.
Суд указав, що відповідач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 01 серпня 2024 року, проте відсотки за користування кредитними коштами йому нараховано до 27 жовтня 2023 року, тому їх слід стягнути у заявленій позивачем сумі.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики №77622293, відповідно до умов якого позичальник отримав від кредитодавця грошові кошти в розмірі 7 000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку, зі строком позики (строк договору) 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% за один день; знижена процентна ставка/день становить 1,8905%; процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 2,70% (а.с. 6).
Підписавши договір позики, ОСОБА_1 погодився, що проценти за цим договором нараховуються на залишок позики щоденно, включаючи дати отримання та повернення коштів (п. 4 договору).
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі (п. 12 договору).
У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит наведено види платежів за кредитом та строк його виконання (додаток №1 до договору).
Договір від 08 листопада 2021 року разом з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором оТ064DzumG (а.с. 6, 6 зворот).
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу №14/06/21 (а.с. 7-8).
За умовами договору фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора, інформацію згідно реєстру боржників в електронному виді за формою, наведеною в додатку № 5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 6).
Згідно з п. 3.1 договору загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказуються в таких реєстрах боржників.
Пунктом 9.10. передбачено, що до договору додаються наступні додатки, що складають його невід'ємну частину: додаток №1 форма реєстру боржників; додаток № 2 форма акту приймання-передачі реєстру боржників; додаток № 3 форма повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором; додаток № 4 форма акту прийому передачі документації; додаток № 5 форма надання інформації з реєстру боржників в електронному вигляді; додаток № 6 форма акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді.
28 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, за змістом якої сторони погодили внести зміни до п. 1.3. договору та викласти його в наступній редакції: «Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а.с. 9).
27 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду № 12 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, якою визначено загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно з реєстром боржників №11 від 27 жовтня 2023 року та ціну продажу (арк. 10).
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 14/06-21 від 14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників кількістю 24 674 осіб (а.с. 11).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77622293 щодо заборгованості у сумі 19 944,40 грн (а.с. 12).
Розрахунок заборгованості, наданий і проведений позивачем, свідчить про те, що станом на 30 квітня 2024 року за кредитним договором № 77622293 від 08 листопада 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 19 944,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом 7 000 грн; заборгованість за відсотками 12 944,40 грн (а.с. 13).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Згідно з ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 626, 628 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За змістом п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за відсотками.
Позивач, пред'явивши вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримано в борг), стягнути заборгованість за процентами.
Матеріали справи свідчать про те, що договір № 77622293 від 08 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував факт укладання із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договору і отримання кредитних коштів, проте просив урахувати, що перебуває на службі у ЗСУ, а наразі в зоні бойових дій - в Оріхівському районі Запорізької області, у зв'язку з чим просив списати відсотки по кредиту, зазначивши, що готовий сплатити тіло (основну суму боргу).
Перевіряючи доводи позову та апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п. 37, 38).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).
Наведені норми свідчать про те, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Виходячи з наведених норм, апеляційний суд вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не доведено набуття права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77622293 від 08 листопада 2021 року.
Договір факторингу № 14/06/21 укладено між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14 червня 2021 року.
Предмет Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року визначено у розділі 1. Відповідно до п. 1.1. за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Тобто, самим договором факторингу передбачено відступлення факторові права лише тих грошових вимог, строк виконання за якими настав на час укладення договору факторингу.
Договір позики № 77622293 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено 08 листопада 2021 року, тобто після укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Таку правову позиція викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Установлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.
Отже, зважаючи на те, що предметом договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, і умовами договору не передбачено право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), відсутні підстави стверджувати про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права кредитора у зобов'язанні за договором позики № 77622293 від 08 листопада 2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та про те, що відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на нового ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Отже, районний суд помилково стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики № 77622293 від 08 листопада 2021 року. Але з огляду на те, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині вирішеної вимоги про стягнення з нього відсотків за користування кредитом, а суд апеляційної інстанції обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України), колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування судового рішення лише в оскаржуваній ОСОБА_1 частині.
Зважаючи на викладене вище у сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції невірно зазначив про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення відсотків за кредитним договором від 08 листопада 2021 року в сумі 12 944,40 грн, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині, відмовивши ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні цієї вимоги.
Крім того, рішення суду належить змінити, зменшивши суму стягнутого судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено 3 028 грн судового збору (а.с. 44).
Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (19 944,40 грн) та їх часткове задоволення (7 000 грн), пропорційно судом задоволено позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на 35,09%.
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду в частині, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених сторонами, пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1 062,53 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2024 року в частині вирішення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - скасувати, відмовивши у задоволенні цієї вимоги.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2024 року в частині визначеного судом до стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» розміру заборгованості договором позики № 77622293 та судового збору - змінити, зменшивши розмір заборгованості з 19 944 грн до 7 000 грн, а судового збору - з 3 028 грн до 1 062,53 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова