Іменем України
11 листопада 2025 року
м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Турава Н.М.,
Справа № 521/19135/20
Провадження № 2/521/4616/25
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - ОСОБА_2
Представник - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
До Малиновського районного суду міста Одеси звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за яким просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 39000,0 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги таким.
03 червня 2020 року позивач позичив відповідачу грошову суму в розмірі 39000,0 гривень. Сторони при цьому домовились, що позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути готівкою у розмірі 39000,0 гривень шляхом передачі позикодавцю повної грошової суми позики до 03 листопада 2020 року. Відповідач в обумовлену дату не повернув позивачу грошову суму позики. Факт передачі грошових коштів відповідачу та його обов'язок повернути їх підтверджується розпискою від 03 червня 2020 року без відмітки про повернення суми боргу. У зв'язку з відмовою відповідача повернути повністю суму боргу, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі ст. ст. 525, 526, 625, 638, 640, 1046 - 1048 ЦК України.
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 20 липня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу був задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), грошові кошти у розмірі 39000,0 гривень (тридцять дев'ять тисяч грн 00 коп.). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Законом України № 1402-VIII від 26 лютого 2025 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» змінено найменування Малиновського районного суду міста Одеси на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси 15 травня 2025 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасоване, призначено підготовче судове засідання.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, за яким позовні вимоги не визнав, вказуючи на їх необґрунтованість, оскільки: по-перше, кошти за розпискою були повернуті; по-друге, існує наявна передчасність подання позову; по-третє, відсутні будь-які належні докази неповернення боргу.
Відповідач підтверджує факт отримання коштів за розпискою, однак заперечує наявність боргу на дату подачі позову. У 2021 році кошти були фактично повернуті позивачу. Це було зроблено готівкою, особисто, у присутності свідка, що підтверджується поясненням свідка, доданого до відзиву на позовну заяву.
Відповідач не оформив повернення належним чином, оскільки не має спеціальних правових знань і не усвідомлював необхідність отримати письмового підтвердження повернення. Це призвело до неправомірних наслідків - подачі позову та неправомірне стягнення коштів через виконавче провадження.
Відповідно до умов розписки строк повернення коштів встановлено до 03 листопада 2020 року. Позов подано 11 листопада 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо для виконання зобов'язання встановлено строк, боржник має право виконати його у цей строк. Проте Позивач подав позов вже через кілька днів після спливу строку, без спроб досудового врегулювання, чи хоча б звернення до відповідача для добровільного повернення коштів. Такі дії свідчать про порушення принципу добросовісності, передбаченого ст. 3 ЦК України, та є зловживанням процесуальними правами.
Єдиним доказом у справі є копія розписки. Проте розписка є лише підтвердженням отримання коштів на певну дату (03.06.2020 р.) і не доводить факту неповернення боргу на дату подачі позову. Позивач не надав належних доказів неповернення суми, окрім самого факту існування розписки.
До відзиву на позовну заяву додані пояснення свідка ОСОБА_4 , за якими вказано, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_1 восени 2020 року і ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 39000,0 грн, які брав у нього в борг. За розписку нічого не пам'ятає.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Баранова Є.А. надала до суду заяву про розгляд справи за відсутністю відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.
Судом встановлено, що 03 червня 2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 39000,00 грн (тридцять дев'ять тисяч гривень 00 коп.).
Сторони при цьому домовились, що позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути готівкою у розмірі 39000,00 гривень шляхом передачі позикодавцю повної грошової суми позики не пізніше 03 листопада 2020 року.
На теперішній час відповідач не повернув позивачу грошову суму позики.
Факт передачі грошових коштів відповідачу та його обов'язок повернути їх підтверджується розпискою від 03 червня 2020 року, оригінал якої наданий до суду позивачем ОСОБА_1 на вимогу суду.
Таким чином, відповідач суми боргу не повернув, що підтверджується фактом пред'явлення суду позивачем розписки від 03 червня 2020 року без відмітки про повернення суми боргу.
За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частини перша, четверта статті 545 ЦК України).
Таким чином, наявність боргового документ у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Сторонами визнається факт укладення договору позики та отримання відповідачем спірної суми коштів. Доказів повернення коштів стороною відповідача не надано.
Щодо письмових пояснень свідка ОСОБА_4 .
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Згідно з частиною частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов'язання за договором позики. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18); 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-11630св19).
За викладених обставин суд вважає безпідставними посилання сторони відповідача на те, що кошти за розпискою фактично були повернуті, що існує наявна передчасність подання позову та відсутні будь-які належні докази неповернення боргу, а тому позовні вимоги є обґрунтованими. Позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 840,80 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 16, 218, 524 - 526, 530, 611, 612, 1046-1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 141, 263-265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), грошові кошти у розмірі 39000,0 гривень (тридцять дев'ять тисяч грн 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок грн 80 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий В.К.Гуревський
Рішення суду у повному обсязі складено 11 листопада 2025 року.