Справа № 464/5108/25
пр.№ 2/464/2297/25
11.11.2025 Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
з участю секретаря судових засідань - БРИНОШ А.Я.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з участю третьої особи Акціонерного товариства «Страхової компанії «ІНГО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування вимог позову покликається на те, що 15 квітня 2025 року по вул. Гориня, 31 у м.Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі її автомобіля марки «Toyota Scion», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобілем марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП її автомобіль був пошкоджений, а саме, розбите зовнішнє дзеркало заднього виду. Постановою Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_5 за даним фактом ДТП визнано винуватим, у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Страхова компанія «UNIQA», у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність винуватцем, виплатила їй 4417 грн., однак дана сума не покрила повною мірою вартість відновлення транспортного засобу. Дзеркало є оригінальною запчастиною, не підлягає ремонту, має вбудовані елементи (поворот, підігрів, регулювання), пошук аналогів був безуспішним, тому нею було придбано оригінальне дзеркало за ціною 9600 грн. Фактична матеріальна шкода, завдана ДТП складає 9600 за мінусом виплати страхового відшкодування 4417 грн., різниця становить 5183 грн. Окрім того, нею було оплачено франшизу у розмірі 1600 грн., яку вважає має відшкодувати ОСОБА_5 . Добровільно компенсувати зазначені кошти відповідач відмовився, тому змушена звернутися до суду з позовом. Також, їй було завдано моральної шкоди, яка проявилась у тривалому емоційному виснаженні, необхідності витрачати особисті кошти на ремонт, постійному хвилюванні, стресі, занепокоєнні в умовах соціальної нестабільності, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан та якість життя в цілому. Моральну шкоду оцінює у розмірі 20000 грн. просить стягнути 5183 грн. матеріальну шкоду (різниця між фактичною вартістю дзеркала і страховою виплатою), 1600 грн. франшизи, 20000 грн. моральної шкоди, судові витрати. Просить позов задоволити.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 28 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивачка подала заяву про звільнення від сплати судового збору, оскільки вона доглядає за інвалідом І групи.
Ухвалою суду від 07 серпня 2025 року позивачці надано додатковий строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору, оскільки у такої відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору.
08 серпня 2025 року позивачкою подано уточнену позовну заяву, зменшено розмір моральної шкоди до 5000 грн., доплачено розмір судового збору.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року повторно залишено без руху, оскільки нею не оплачено судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди, надано строк для усунення недоліків.
11 вересня 2025 року ОСОБА_4 збільшено позовні вимоги, просить стягнути 4154 грн. 51 коп. матеріальної шкоди, 1600 грн. - франшиза, 20000 грн. моральної шкоди, судові витрати. Окрім того, подала клопотання про відстрочення сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року відстрочено сплату судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди до винесення рішення, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено таку до судового розгляду на 02 жовтня 2025 року.
02 жовтня 2025 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено АТ «Страхова компанія «Інго», у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 15 жовтня 2025 року.
15 жовтня 2025 року у зв'язку з неявкою представника третьої особи АТ «СК «Інго» та ненадання таким копії страхової справи, у судовому засіданні продовжено перерву до 28 жовтня 2025 року.
27 жовтня 2025 року представник третьої особи АТ «Страхова компанія «Інго» подала письмові пояснення, позов залишила на розсуд суду. В обґрунтування пояснень покликалась на те, що 15 квітня 2025 року по вул. Гориня, 31 у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ОСОБА_4 марки «Toyota Scion», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобілем марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 . Транспортні засоби були забезпечені полісами ОСЦППВНТЗ, які були укладені до початку дії Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При врахуванні даної страхової справи АТ «СК «ІНГО» керувалося Положенням «Про пряме врегулювання збитків» (затверджено протоколом Президії МТСБУ №1762016 від 10 березня 2016 року). Дане положення встановлює порядок взаємодії страховиків - членів СБУ (у даній справі це АТ «СК «ІНГО» та ПрАТ СК «УНІКА», які є учасниками Угоди про пряме врегулювання збитків по обов?язковому страхуванню цивільно-правової вповідальності власників наземних транспортних засобів, що діє з 01 грудня 2016 року. Згідно даної Угоди, сторони беруть на себе зобов?язання по дотриманню Положення про пряме врегулювання збитків, яке є невід?ємною частиною цієї Угоди (затверджено Протоколом Президії МТСБУ №376/2016 від 10 березня 2016 року). Положення є внутрішнім нормативним документом МТСБУ та встановлює порядок ваємодії страховиків - членів МТСБУ для забезпечення впровадження процесу прямого врегулювання страхових випадків. Пряме врегулювання страхових випадків (ПВСВ) - це система, в якій страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, в частині відшкодування шкоди, пов?язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого, виконує обов?язки страховика, який застрахував цивільно-правову виловідальність особи, відповідальної за скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Така система не вимагає від страхувальника укладання додаткових договорів страхування, крім договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності каликів наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТ3). Згідно інформації, яка розміщена на сайті МТСБУ скористатися системою ПВСВ можна, якщо: ДТП сталося за участю виключно двох наземних транспортних засобів і при цьому завдано шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення транспортного засобу; обидва транспортні засоби є забезпеченими на момент ДТП, або потерпілий має договір ОСЦПВВНТ3, укладений на умовах Закону, а винуватець не застрахований. Право потерпілого на пряме врегулювання в разі настання ДТП після 01 січня 2025 року розповсюджується на наступні комбінації полісів, які зазначені на сайті МТСБУ; наявна інформація у Страховика потерпілого щодо полісів учасників ДТП не є суперечливою в частині даних, на підставі яких ідентифікується забезпечений транспортний засіб (марка, тип, державний реєстраційний номерний знак) та визначаються наявність страхового забезпечення на дату ДТП, розмір страхових сум. При прямому врегулюванні відшкодовується тільки шкода, завдана майну.
ДТП може бути зафіксовано за допомогою Національної поліції або складено Європротокол (нема різниці з процедурою звичайної системи врегулювання збитків за договорами ОСЦПВВНТЗ.
АТ СК «Уніка» визнало дане ДТП за участю сторін справи та їх транспортних засобів страховим випадком та погодило із потерпілою розмір збитку у сумі 4417 грн. 47 коп.
13 серпня 2025 р. ОСОБА_4 звернулася до АТ «СК «Інго» з заявою про виплату страхового відшкодування. 27 серпня 2025 року на замовлення АТ «СК «Інго» оцінювачем ОСОБА_6 проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «Toyota Scion», д.н.з. НОМЕР_1 у присутності ОСОБА_4 , про що було складено акт огляду. 01 вересня 2025 року було складено Звіт №95317 про визначення розміру матеріального збитку автомобіля «TOYOTA Scion», д.н.з. НОМЕР_3 , відповідно до якого, такий становив 7072 грн. 85 коп. без ПДВ. 02 вересня 2025 року АТ «СК «ІНГО» було складено страховий акт №8671851, яким було прийняте рішення про сплату страхового відокодування на підставі Звіту №95317 від 01 вересня 2025 року за вирахуванням розміру франшизи в сумі 1600 грн. (що передбачена полісом №221837452). 04 вересня 2025 року на рахунок ОСОБА_4 АТ «СК «Інго» було оплачено страхове відшкодування у сумі 5472 грн. 85 коп., що підтверджується платіжною інструкцею №19607 від 04 вересня 2025 року.
Зобов?язання АТ «СК «Інго» в даному випадку випливають з укладеного договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому об?єм зобов?язань АТ «СК «Інго» за цим договором визначається безпосередньо нормами Закону України «Про обов?язкове страхування тивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Положеннями про Пряме врегулювання страхових випадків, відповідно до Угоди, учасниками якої є ПрАТ СК «УНІКА» та АТ «СК «ІНГО».
28 жовтня 2025 року за клопотанням позивачки про відкладення розгляду справи та її неявкою в судове засідання, неявкою відповідача, представника третьої особи, у судовому засіданні продовжено перерву до 06 листопада 2025 року.
06 листопада 2025 року позивачка подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, розгляд справи проводився за явкою відповідача, у відсутності представника третьої особи, який просив проводити розгляд справи у його відсутності, надавши письмові пояснення та копію страхової справи. 06 листопада 2025 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та оголошення рішення до 11 листопада 2025 року.
Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, просила проводити розгляд справи у її відсутності, мотивуючи відсутністю фінансової можливості прибути в судове засідання.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, лише щодо сплати франшизи у розмірі 1600 грн. У решті частини позову просив відмовити, оскільки страхове відшкодування було погоджено з позивачкою, страхова компанія виплатила таке. Намагався добровільно сплатити позивачці розмір франшизи, однак така відмовилась. Щодо моральної шкоди заперечив повністю, оскільки вважає, що така не заподіяна позивачці, не доведена нею, дзеркало було пошкодженим до даного ДТП.
Представник третьої особи АТ «СК «Інго» в судові засідання не з'явилась, однак подала письмові пояснення, копію страхової стправи та просила проводити розгляд у їх відсутності.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У відповідності до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
По справі встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 20 травня 2025 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, оскільки 15 квітня 2025 року в 07 год. 52 хв. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Гориня, 31 у м.Львові, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим транспортним засобом марки «Toyota Scion», д.н.з. НОМЕР_1 . В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З урахуванням викладеного, суд вважає вину відповідача ОСОБА_5 , у вчиненні ДТП доведеною, оскільки він допустив порушення вимог ПДР України, що перебували у причинному зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що підтверджено постановою суду.
23 квітня 2025 року між ОСОБА_4 та страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» складено акт узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №27913969735, погоджено розмір страхової виплати у сумі 6017 грн. 47 коп. за мінусом франшизи у розмірі 1600 грн., до виплати 4417 грн. 47 коп.
Однак, вартість завданої шкоди, внаслідок ДТП, позивачка вважає, що складає у розмірі 9600 грн., на підтвердження надала копію фіскального чеку №4420036548 від 19 травня 2025 року, відповідно до якого вартість дзеркала заднього виду бокового становить 9600 грн. Окрім того, ОСОБА_4 надала фото пошкодженого дзеркала автомобіля, та встановленого нового, що міститься в матеріалах справи.
Станом на момент вчинення ДТП - 15 квітня 2025 року автомобіль відповідача марки «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , був забезпечений полісом ОСЦПВ №221837452, виданим АТ Страхова компанія «Інго».
На момент ДТП транспортний засіб марки «Toyota Scion», д.н.з. НОМЕР_1 , був забезпечений полісом ОСЦПВ №225388544, виданим ПрАТ «СК «Уніка».
01 серпня 2025 року АТ «СК «Інго» зафіксовано повідомлення про ДТП від ОСОБА_5 , 13 серпня 2025 року її заяву про виплату страхового відшкодування, у якій зазначено, що розмір виплати, який за фактом складення даної заяви є узгодженим потерпілою особою.
01 вересня 2025 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 складено звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №95317 у відповідності до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ марки «Toyota Scion», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 15 квітня 2025 року без врахування ПДВ складає 7072 грн. 85 коп.
02 вересня 2025 року АТ «СК «Інго» склала страховий акт №8671857, відповідно до якого погоджено виплату страхового відшкодування у розмірі 7072 грн. 85 коп. за мінусом франшизи у розмірі 1600 грн., розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті складає 5472 грн. 85 коп. Коефіцієнт фізичного зносу до обрахунку розміру шкоди не застосовувався.
У відповідності до платіжної інструкції кредитного переказу коштів №19607 від 04 вересня 2025 року, на рахунок, який вказала позивачка ОСОБА_8 від АТ «СК «Інго» поступило страхове відшкодування у розмірі 5472 грн. 85 коп.
Спір щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП виник у зв'язку з тим, що позивачка отримала страхове відшкодування, однак розмір його виплати не покрив завданої їй шкоди.
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.
Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом, тобто, винятки. Одним із таких винятків - спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу до Європейського Союзу, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов'язалась здійснити заходи щодо підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов'язань щодо страхування такої відповідальності.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було прийнято Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтями 3,5 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата у своїх постановах неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме такий є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди у межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).
Водночас у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто цей Закон спрямований насамперед на захист прав осіб, потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 цього Закону).
Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована відповідальність винної особи. А тому, необхідно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
При цьому, відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України).
Судом не встановлено, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до положень статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права або за відплатним чи безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
Положення зазначених норм права свідчить про зобов'язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи прав інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов'язки.
З позовних вимог встановлено про недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди позивачці. Однак, цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована, ДТП, яке сталося за участі транспортних засобів сторін визнано страховим випадком, шкода, завдана автомобілю позивачки - в межах лімітів страхового відшкодування, відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності при розрахунку вартості завданої шкоди не застосовувався коефіцієнт фізичного зносу, тобто у відповідача не виникло обов'язку зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Крім того, як зазначалось вище, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У спорах пов'язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
За вимогами статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У пункті 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У даній справі позивачка підписала заяву про виплату страхового відшкодування і погодилась із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В підписаному ОСОБА_4 узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вимоги та умови Закону їй роз'яснені в повному обсязі. Страховиком/представником надано консультації та допомогу під час складання заяви. Умови, спосіб проведення страхової виплати, проведені/здійснені калькуляції та розрахунки розміру витрат на здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої особи є прозорими, зрозумілими, не нав?язані Страховиком ніяким чином. Заява не є такою, що подана під впливом помилки, тяжких обставин, примусу, насильства, обману, зловживань тощо. В разі проведення страхової виплати за напрямком 3 потерпіла особа погоджується (надає згоду) із зазначеним розміром/сумою страхової виплати та способом здійснення страхової виплати, ознайомлена з ст.27 Закону, розуміє та усвідомлює суть, значення та наслідки. Тобто, узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов'язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими.
За змістом вказаного узгодження ОСОБА_4 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування АТ «СК «Інго» та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до відповідача, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, суперечить як попередній поведінці ОСОБА_4 , так і засадам розумності та диспозитивності.
Відомостей про те, що ОСОБА_4 підписала вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали розглядуваної справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо стягнення франшизи у розмірі 1600 грн., суд приходить до наступного висновку.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п.36.6 ст.36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Позивачка, пред'явиши позовні вимоги до винуватця ДТП, вказує, що не отримувала від відповідача грошові кошти в якості сплати франшизи в сумі 1600 грн., а відтак за вимогами закону із відповідача підлягає стягненню ця сума.
На виконання ст.81 ЦПК України, відповідач ОСОБА_5 доказів щодо сплати позивачці франшизи у розмірі 1600 грн. суду не надав, в судовому засіданні позов в цій частині визнав, пояснив, що намагався добровільно сплатити позивачці розмір франшизи, однак така відмовилась.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що розмір франшизи в сумі 1600 грн. правомірно не було відшкодовано страховою компанією, відповідач в цій частині позов визнав, а тому суд вважає, що вказана сума за вимогами закону підлягає стягненню із відповідача, як винуватця ДТП, на користь позивачки, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 20000 грн. на користь позивачки, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1,3,4,5 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які … зіткнулися з проблемами … можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується психологічні страждання позивачки, які остання зазнала через пошкодження автомобіля у ДТП, витрати зусиль та часу, спрямованих на захист своїх прав і свобод, а також для віновлення свого стану.
З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивачки в сумі 500 грн.
Вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. є завищеною, належними доказами не підтверджена, а тому в цілому задоволенню не підлягає.
Судом, при визначенні розміру моральної шкоди, враховано правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі за №752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Щодо судових витрат.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України. Цивільний позов задоволено частково, що є підставою для стягнення судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачкою заявлено дві позовні вимоги: про відшкодування матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди.
За позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5754 грн. 51 коп. ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. Судом задоволено позов частково, у розмірі 1600 грн., тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позову у розмірі 336 грн. 76 коп.
За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, ухвалою суду від 12 вересня 2025 року ОСОБА_4 відстрочено сплату судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди до ухвалення судового рішення у справі. Позивачкою заявлено вимогу про стягнення 20000 грн. завданої моральної шкоди. Судовий збір за дану майнову вимогу підлягав сплаті у розмірі 1211 грн. 20 коп. Судом задоволено дану вимогу частково, у розмірі 500 грн., тому такий підлягає стягненню з відповідача в користь держави пропорційно до задоволеної позовної вимоги та складає30 грн. 28 коп. З позивачки підлягає стягненню несплачений судовий збір у розмірі 1180 грн. 92 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76-82, 135, 137, 139, 141, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , 1600 грн. - франшизи, 500 грн. моральної шкоди, 336 грн. 76 коп. судового збору, а всього 2436 грн. 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави 30 грн. 28 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь держави 1180 грн. 92 коп. несплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК