Справа № 462/4786/25
11 листопада 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мруць І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Булавки Х.Н.
справа №462/4786/25
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
встановив:
позивач ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №010/7299/82/642388 від 29.08.2019 у розмірі 95586.10 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту №010/7299/82/642388, банком виконано умови щодо видачі кредитних коштів. Зазначає, що відповідно до договорів відступлення права вимоги до ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором на суму 79830.34 грн, яка складається з 51865,57 грн. заборгованості за основним боргом, 27964,77 грн. заборгованість по несплачених відсотках. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем його проживання, та оголошенням на офіційному сайті суду.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із матеріалів справи, 29.08.2019 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/7299/82/042388 підписаний власноручними підписами. (а.с.15).
Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 10000 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 48 % річних, строк кредитування 48 місяців. Також погоджено порядок видачі кредиту та повернення заборгованості. (а.с.15).
До договору №010/7299/82/042388 від 29.08.2019 року позивачем також долучено паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» підписані власноручним підписом відповідача. (а.с.15-16)
На підтвердження виконання умов договору, щодо перерахування кредиту відповідачу, позивачем долучено виписку з 29.08.2019 по 30.11.2021 АТ «Райффайзен Банк» по рахунку НОМЕР_1 , ім'я клієнта ОСОБА_2 (а.с.17-25)
30 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТзОВ «Вердикт капітал» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-47. Відповідно до реєстру боржників від 15.12.2021 року до договору ТзОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №010/7299/82/042388 від 29.08.2019 року. (а.с. 29-34)
10 січня 2023 року ТзОВ «Вердикт капітал» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023. Відповідно до реєстру боржників до договору від 10.01.2023 року №10-01/2023 ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором №010/7299/82/042388 від 29.08.2019 року. (а.с. 5, 35-40)
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наданих позивачем розрахунків та виписки загальна заборгованість відповідача за договором №010/7299/82/042388 від 29.08.2019 року становить 95586.10 грн. з яких 51865,57 грн. сума заборгованості за сумою кредиту, 43720,53 грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с. 25 зворот-29)
Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Представник позивача при подачі позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, копії заяви про надання юридичної допомоги №1052 від 01.05.2025 року, копіх витягу з Акту №10 про наадння юридичної допомоги від 30.05.2025 року (а.с.10-14).
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа є малозначною в силу вимог закону.
За таких обставин, вважаю, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2422.40 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а.с.49). На підставі наведеного, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у розмірі 2422.40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позовну заяву ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - заборгованість за договором №010/7299/82/042388 від 29.08.2019 року у розмірі 95586.10 грн. з яких 51865,57 грн. сума заборгованості за сумою кредиту, 43720,53 грн. сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні, 40 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - 4000 (чотири тисячі) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місце знаходження - 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок № 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення суду складено 11 листопада 2025 року.
Суддя: І.С. Мруць