Справа № 462/8004/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О. Б., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, згідно протоколу зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124, ст.122-4 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 , 12.10.2025 року о 19 год. 40 хв. на вулиці Кульпарківській, 226А у м. Львові, керуючи транспортним засобом «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на дорожній знак 3.21. «В'їзд заборонено», чим порушив вимоги п. 13.1. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, при якій транспортний засіб та дорожній знак отримали механічні пошкодження.
Крім цього, ОСОБА_1 , 12.10.2025 року о 19 год. 40 хв. на вулиці Кульпарківській, 226А у м.Львові, керуючи транспортним засобом «Volvo V50» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП, до якого він був причетним, чим порушив вимоги п. 2.10.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій свою провину визнав та просив про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо.
Пунктом 13.1. ПДР України встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Пунктом 2.10.а Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.
Відповідно до вимог п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, полягає у залишенні водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
У відповідності до ст. ст. 251, 252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франці проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Розглянувши представлені матеріали, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481517 від 12.10.2025 року, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481525 від 12.10.2025 року, схеми ДТП, пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що в діяхостаннього наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП.
Проаналізувавши зазначені документи, суддя дійшов висновку про їх відповідність критеріям належності і допустимості.
В свою чергу доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 , наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, судді не надано.
Враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, беручи до уваги вимоги ст. 23 КУпАП, беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП, згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 122-4 КУпАП, у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 122-4, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, КУпАП, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Постанову може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом через Залізничний районний суд м. Львова десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Постигач О. Б.